
- •2. Суецька криза.
- •3. Україна та снд.
- •4. Ялтинська конференція та її значення.
- •5. Кемп-Девідські домовленості по Близькому Сходу.
- •6. Інтеграційні процеси та регіональна безпека в Латинській Америці.
- •7. Еволюція взаємовідносин Україна – нато.
- •8. Особливості повоєнного врегулювання в Європі.
- •10. Еволюція доктринних засад зп срср.
- •11. Капітуляція Німеччини. Потсдамська конференція та її рішення.
- •12. Арабо-ізраїльське протистояння в 60-70ті рр.
- •13. Процес формування антигітлерівської коаліції.
- •14. Деколонізація африканського континенту. Створення та діяльність оає.
- •15. Косовська проблема в мв.
- •2. Перерастание кризиса в “войну на Балканах”
- •16. Громадянська війна в Іспанії. Зміст політики “невтручання”.
- •17. Карибська криза.
- •18. Українсько-російські відносини.
- •19. Доктринальні засади зп сша після дсв.
- •20. Радянсько-американські відносини у 70-ті роки.
- •21. Еволюція Європейської політики України.
- •22. Берлінські кризи.
- •23. Створення нато та становлення блокового протистояння.
- •24. Радянсько-американські відносини у другій половині 80-х – на початку 90х років.
- •25. Радянсько-фінська війна. Позиція Ліги Націй та великих держав.
- •26. Сталінізація країн цсє після дсв та її наслідки (концепція Жданова).
- •27. Концептуальні засади та основні напрямки зп незалежної України.
- •28. Суть ялтинсько-потсдамської системи та її розпад у 90-ті роки.
- •29. Ірано-іракська війна.
- •30. Проблеми реформування оон.
- •31. Близькосхідне врегулювання у 80-ті роки. (план Рейгана, ліванська криза).
- •32. Зміст і мета системи колективної безпеки в Європі у 33 – 35 рр.
- •33. Україна в регіональних організаціях. (цєі, гууам, очес тощо).
- •Iнтереси України у розвитку чорноморської інтеграції.
- •34. Етапи підготовки Мюнхенської конференції західними державами. Мюнхенська угода.
- •35. Угоди про обмеження зброї масового знищення у 60 – 70-ті роки.
- •36. Еволюція зп рф.
- •37. Агресія Італії проти Ефіопії. Позиція Ліги Націй та сша.
- •38. Завершення холодної війни та блокового протистояння.
- •39. Рух неприєднання.
- •40. Нові засади зп срср (нове політичне мислення).
- •41. Державний договір з Австрією.
- •42. Політика Японії на Далекому Сході у 30-ті роки.
- •43. Набуття незалежності Індією. Умови та наслідки.
- •44. Мв на Близькому та Середньому Сході у міжвоєнний період.
- •45. Бандунгська конференція.
- •47. Ліга Націй та її історична роль.
- •48. Інтервенція сша в Індокитай та її наслідки.
- •50. Конференція в Монтре, конвенція про режим чорноморських проток.
- •51. Політика сша в Європі по завершенню дсв. План Маршалла.
- •52. Об’єднання Німеччини та його наслідки.
- •53. Тегеранська конференція, її рішення.
- •54. Корейська війна.
- •55. Агресія Іраку проти Кувейту, наслідки.
- •56. Миротворча діяльність оон в сучасних умовах (90-ті рр. І зараз, концепція гуманітарної інтервенції).
- •57. Нова “східна політика” фрн.
- •58. Проблема розширення нато.
- •60. Овд. Етапи діяльності та розпуск.
- •61. Криза розрядки. Друга холодна війна.
- •62. Питання про відкриття другого фронту в 1941-1943 рр.
- •63. Німецька проблема міжнародних відносин.
- •64. Створення та еволюція Європейського союзу.
- •65. Причини і початок холодної війни.
- •66. Конфлікти у Африці 80 – 90-ті рр., сучасний стан.
- •67. Війна сша та їх союзників проти Іраку. Причини та наслідки.
- •68. Вісь Берлін – Тим – Токіо.
- •69. Інтервенція срср та країн овд в Чехословаччині. Доктрина Брєжнєва.
- •70. Проблема розширення єс.
- •71. Версальська система мирних договорів.
- •72. Особливості сучасних мв, тенденції.
- •73. Договір про звичайні збройні сили в Європі.
- •1. Зовнішня політика, починаючи з революції 1949 р.
- •75. Заключний акт нбсє в Хельсінкі.
- •76. Близькосхідне врегулювання у 90-ті роки.
- •77. Пакт Молотова – Ріббентропа та політика срср щодо країн Балтії.
- •78. Історія та сучасний стан Індо-Пакистанського конфлікту.
- •80. Брест-Литовська конференція та підписання мирних договорів з Росією та Україною.
- •81. Створення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна.
- •82. Загальноєвропейський процес у 80-ті роки.
- •83. Радянсько-китайські відносини.
- •1. Зовнішня політика, починаючи з революції 1949 р.
- •84. Конголезька криза і оон.
- •85. Сучасний стан близькосхідного конфлікту.
- •86. Інтеграційні процеси в Західній Європі у 70 – 80-ті роки.
- •87. Вступ сша у першу світову війну. Причини та наслідки.
- •88. Проблема реформування та еволюції нато після завершення холодної війни.
- •89. Проблема боротьби з міжнародним тероризмом.
- •91.Міжнародні наслідки розпаду срср та утворення нових незалежних держав.
- •92. Особливості постбіполярної системи мв.
- •93. Діяльність оає та трансформація в Африканський союз.
50. Конференція в Монтре, конвенція про режим чорноморських проток.
Переход Италии к активной линии в Средиземноморье придавал новое звучание вопросу о международных морских путях. В этом районе было три стратегически ключевые точки: Гибралтарский пролив, Суэцкий канал и Черноморские проливы (последние подразумевали проливы Босфор и Дарданеллы с находящимся между ними Мраморным морем). Первый из упомянутых пунктов находился под полным контролем Великобритании, имевшей военную базу в Гибралтаре. Суэцкий проход контролировали Великобритания и Франция. Вопрос о зоне Черноморских проливов оставался не до конца урегулированным.
В июне 1936 г. в г. Монтре (Швейцария) по предложению Турции началась конференция об урегулировании режима черноморских проливов. В ней приняли участие Турция, Советский Союз, Великобритания, Франция, Болгария, Румыния, Греция, Югославия, а так же Австралия и Япония. Италия отказалась прислать своих представителей, указав на то, что страны-участницы проводят антиитальянскую политику санкций в связи с ситуацией в Эфиопии. Конференция работала в течение целого месяца, за это время санкции против Италии по решению Лиги наций были отменены. Но Италия не присоединилась к конференции.
Великобритания, соглашаясь с мнением Турции об отмене демилитаризации зоны проливов, настаивала на сохранении права неограниченного прохода в Черное море военных и торговых кораблей всех стран. Советский Союз, напротив, требовал полного закрытия Черного моря для военных кораблей неприбрежных стран. В этом случае он мог рассчитывать на стратегическое преобладание на Черноморье, так как ни Турция, ни другие прибрежные страны не могли с ним конкурировать в создании военно-морских сил.
Конвенция в Монтре (подписана 20 июля 1936 г.) зафиксировала компромисс. Торговые суда всех стран получили право свободного прохода через проливы как в мирное, так и в военное время. Военные корабли неприбрежных государств были ограничены в проходе через Босфор и Дарданеллы классом (легкие надводные корабли, малые боевые и вспомогательные), общим тоннажем в момент прохода (15 тыс. т) и общим числом (9 кораблей), а в отношении входа в Черное море - еще и общим тоннажем одновременного пребывания в Черном море (30 тыс. т для всех нечерноморских вместе взятых) и сроком пребывания не более трех недель. Общий тоннаж судов неприбрежных государств в Черном море мог быть увеличен до 45 тыс. т в случае, если самая сильная черноморская держава увеличит тоннаж своего флота на 10 тыс. т или более. На время войны, если сама Турция в ней не участвовала, проход через проливы военных кораблей воюющих стран запрещался. В случае же, если Турция воевала, режим прохода определяла она сама.
Таким образом, требования СССР в отношении ограничения военного присутствия в Черном море неприбрежных государств было во многом учтено. Была удовлетворена и Турция, которая получила право немедленно разместить свои военные гарнизоны в зоне проливов. Великобритания и Франция так же в принципе отстояли свое право корректировать соотношение военно-морских сил Турции и СССР на Черном море. Конвенция способствовала стабилизации ситуации в зоне проливов. Она дважды продлевалась на 20 лет и продолжает действовать. Конвенция в Монтре заменила собой прежнюю, Лозаннскую, конвенцию. Италия присоединилась к конвенции только в 1938 г.