2. Фактори злочинності злочинності в Україні.

Фактор – обставина, яка обумовлює яке-небудь явище.

Фактор злочинності – обставина, яка обумовлює злочинність.

Групи факторів злочинності: 1) антикриміногенні (сприяють стабілізації або зниженню рівня злочинності, поліпшенню ії структури, характеру) і 2) криміногенні (обумовлюють ріст злочинності або перешкоджають поліпшенню ії характеристик).

Cистема факторів злочинності в Україні: 1) економічні; 2) соціальні; 3) ідеологічні; 4) політичні; 5) психологічні; 6) правові; 7) організаційно-управлінські; 8) інші.

Виділяють такі фактори злочинності в Україні:

1. Падіння рівня виробництва.

2. Прояв і зростання безробіття.

3. Різке зниження рівня життя населення.

4. Неефективний і несправедливий розподіл національ­них багатств.

5. Зростання соціальної нерівності.

6. Експансія західної культури.

7. Ідеологічна криза.

8 Криза системи освіти і виховання.

9. Недостатність засобів для фінансування органів державної влади (в тому числі правоохоронних і судових).

10. Зниження ефективності роботи правоохоронних і судових органів.

11. Корупція.

12. Фонові явища злочин­ності: алкоголізм, пияцтво, наркоманія, проституція.

13. Підвищення рівня озброєності населення.

14. Міграційні процеси.

15. Урбанізація.

16. Щільність населення.

17. Умови проживання людей.

18. Релігійні фактори.

19. Погіршення здоров’я нації.

20. Недосконалість законодавства.

21. Криміналізація суспільства.

22. Кримінальна само­детермінація.

3. Соціо-механістична концепція причин злочинності (на прикладі тіньової економіки).

На Всеукраїнському науковому семінарі з проблем інформаційного забезпечення протидії організованій злочинності, який відбувся в Одеській національній юридичній академії за підтримки Американського університету (Вашингтон) 24 грудня 2002, директор Одеського інформаційно-аналітичного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при ОНЮА В.М. Дрьомін заявивв: «... основним фактором розширеного відтворення злочинності є тіньова економіка. ... Проблеми організованої злочинності не можна відривати від проблем тіньової економіки, яка виросла і розвивалася в умовах явних прогалин у законодавстві, в умовах зростання фінансових можливостей криміналітету, зрощування корумпованих представників різних гілок влади і злочинного світу ... ». Позиція В.М.Дрьоміна підтверджується провідними кримінологами світу, думки яких зводяться до того, що коріння організованої злочинності входять в економіку, тіньову економіку. Таким чином, тіньова економіка виступає ні чим іншим, як джерелом «живлення» організованої злочинності - обумовлює її розвиток і існування.

Процес глобалізації злочинності серйозно досліджувався під час роботи Першої української літньої школи для молодих українських вчених, які спеціалізуються у вивченні кримінологічних, кримінально-правових та криміналістичних проблем протидії організованої злочинності, проведеної з 5 по 9 липня 2004 р. у м. Одеса на базі ОНЮА Одеським інформаційно-аналітичним центром з проблем боротьби з організованою злочинністю спільно з Центром з вивчення транснаціональної злочинності і корупції Американського університету (Вашингтон, США). При цьому учасниками школи відзначено, що в контексті глобалізації злочинності відбувається транснаціоналізація організованої злочинності. Даний факт вказує на існування процесу глобалізації тіньової економіки, як фактора організованої злочинності. 

Доказом тому можуть служити дані дослідження МВФ «Тіньова економіка в світі: розміри, причини і наслідки», згідно з якими в 2002 р. в країнах, що розвиваються (Латинська Америка, Азія, Африка) рівень тіньової економіки по відношенню до ВВП склав від 16,5% в Таїланді до 65% в Болівії; в країнах з перехідною економікою (колишні республіки СРСР, Центральна та Східна Європа) - від 24% у Словенії до 62% в Грузії; в розвинених державах - від 5,8% в Австрії до 20,4 % у Італії. У Японії частка тіньової економіки становить 8,5% ВВП, а в США - 13,9% [3, с.41]. Значний інтерес представляє статистична інформація по тіньовій економіці колишніх республік СРСР. Її аналіз показує, що тіньова економіка у Вірменії складає близько 50-60% ВВП. Третя частина промисловості Грузії працює в тіні. Частка тіньової економіки Казахстану перевищує 40% ВВП. За оцінками Нацстаткома Киргизька Республіка, тіньова економіка в країні складає 25% ВВП (аналітики стверджують, що її розмір становить від 50% до 70%). На частку тіньової економіки Російської Федерації припадає, за різними оцінками, 20-40% ВВП країни. Частка тіньової економіки у ВВП прибалтійських країн така: Латвія, Литва - 40%, Естонія - 10-37%. Згідно з інформацією, розміщеної на електронному ресурсі newasp.omkreg.ru розмір частки тіньової економіки в нижче перелічених країнах наступний: 1) країни з розвиненою економікою: Греція - 29,0%, Італія - 27,8%, Іспанія - 23,4%, США - 8,9%, Швейцарія - 8,0%, Канада, Франція, Німеччина - 14,9-16,3%; 2) країни, що розвиваються: Нігерія - 76%, Таїланд - 71%, Єгипет - 68%, Болівія - 66%; 3) постсоціалістичні країни: Азербайджан - 34-41%, Грузія - 14,9%, Російська Федерація - 27-46%. 

Оцінка галузевої структури виробництва товарів і послуг в легальному і нелегальному секторах економіки України найбільш правдиво дана фахівцями всеукраїнської газети «Бізнес», якими за основу взяті частка тіньової економіки у ВВП України (за оцінкою Міністерства економіки), галузеве розподіл ВВП України, опитування експертів та директорів українських підприємств. На їхню думку, така галузева структура у 2002 р. мала наступне вираз: 1) промисловість - 47% (легальний сектор) | 36,6% (нелегальний сектор); 2) сільське господарство - 14,5% | 24,17%; 3) торгівля - 7,7% | 12,83%; 4) транспорт - 8,9% | 6,92%; 5) житлово-комунальне господарство - 4% | 4,44%; 6) будівництво - 3,9 % | 4,3%; 7) освіта - 2,8 | 3,79%; 8) охорона здоров'я, фізкультура, соцзабезпечення - 2,2% | 1,2%; 9) держуправління і оборона - 2,7% | 1,2%; 10) фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення - 1,5% | 1%; 11) інше - 4,8% | 1,08% [3, с.41].  Картина видається жахливою. Жахливим є і той факт, що наведені вище цифри не можна назвати точними. Так, відомі економісти М. Бурда і Ч. Виплош, відповідаючи на питання про те, наскільки значною є тіньова економіка, висловлюються, що точні її розміри невідомі, притому, що статистики національного доходу часто намагаються встановити її масштаби. На жаль, підрахунок тільки лише розміру тіньової економіки, на який витрачаються чималі сили і кошти, жодним чином не може вирішити на сьогоднішній день головну проблему - проблему протидії тіньової економіки. Тільки правильне розуміння її природи (механізму її утворення, існування та розвитку) зможе допомогти ефективно їй протидіяти.  Для з'ясування механізму утворення, існування та розвиток тіньової економіки (її природи), можливості протидії їй нами пропонується використовувати знання в області геометричної (променевої) оптики, а саме Закон прямолінійного поширення світла. Саме прямолінійністю поширення світла, згідно Закону, пояснюється освіти тіні - області, куди не надходить світлова енергія.

Цілком логічним буде і наше твердження про те, що при відсутності джерела світла тінь спостерігатися не буде. Проте, вважаємо за необхідне роз'яснити позначення об'єктів в таблицях. Під літерою «В» мається на увазі тіньова економіка, літерою «Б», відповідно, сама економіка. Під літерою «А» нами маються на увазі позитивні засоби впливу держави на економіку.  «А» - Позитивні засоби впливу держави на економіку. Засобами державного впливу на економіку (ринок), з економічної точки зору, є: 1) податки та субсидії; 2) регулювання цін (встановлення їх верхніх і нижчих меж); 3) регулювання кількості обертаються на ринку товарів. А основні фактори догляду економіки в тінь такі: 1) непосильне податкове навантаження; 2) надмірна регламентація економічної діяльності; 3) неординарне збільшення масштабів державного втручання в економіку. З кримінологічної точки зору, основними позитивними засобами впливу держави на економіку, як нам видається, є наступні: 1) необхідне зниження рівня відрахування податків до бюджету як продавцем, так і покупцем, і підвищення рівня їх субсидування; 2) необхідна скасування заборони на звернення певних товарів і послуг; 3) необхідний відмова держави від введення максимально верхньої («стелі») і мінімально нижньої («підлоги») меж цін на певні види товару; 4) підвищення ефективності заходів по антимонопольному регулювання ринку; 5) відмова держави від частої зміни законодавства, і т.д. Щодо останнього засобу ще Е.Феррі писав: «Всякий знову оприлюднений закон є прямим або непрямим джерелом нових порушень, які збільшують цифру злочинності». Все це зайвий раз підкреслює необхідність існування продуманої і відповідальної економічної політики держави.

В основному, саме зазначені вище засоби, на нашу думку, є тим «джерелом світла», промені якого спрямовані на «економіку». Чим більше буде кількість і вище якість позитивних засобів впливу держави на економіку, тим більше, отже, буде і «джерело світла». Застосувавши Закон прямолінійного поширення світла ми можемо прийти до такого висновку: чим більше у своєму розмірі «джерело світла», тобто більша кількість і вища якість позитивних засобів впливу держави на економіку, тим менше щільність «тіні» - менше розмір тіньової економіки.

Зменшення кількості та зниження якості позитивних засобів впливу держави на економіку може призвести до послаблення «джерела світла» або ж до його остаточного припинення роботи, результатом чого є настання «темряви». У цьому випадку «тінь» спостерігатися не буде, і що найстрашніше - не буде спостерігатися «економіка».

 «В» - тіньова економіка. Слід виділити такі прояви тіньової економіки: 1) неофіційна економіка (діяльність, не порушує ні законодавство, ні прав інших суб'єктів, результати якої не фіксуються у звітності, інших документах); 2) позаправова економіка (діяльність, не регламентована законом і порушує права господарюючих суб'єктів); 3) напівправова економіка (економічна діяльність, що по цілях відповідає законодавству, але періодично виходить за його межі - формування «сірих» ринків, пов'язаних з ухиленням від сплати податків, використанням «чорного налу», бартеру, роботою без ліцензії, трудового найму , без відповідного оформлення); 4) кримінальна економіка (діяльність, заборонена законом - наркобізнес, незаконне виробництво, зберігання і торгівля зброєю, порнобізнес, контрабанда, торгівля людьми).

Виходячи з зазначеного в таблиці № 2, збільшення розміру «джерела світла» веде до розрідження «тіні». Це означає, що якісь види тіньової діяльності (але не всі), виходячи із збільшення кількості та підвищення якості позитивних коштів, перестануть бути тіньовими. Але тим не менше (як видно з тієї ж таблиці № 2), центр «тіні» різко окреслений, а поза центром спостерігається незначна її щільність. Дане явище можна пояснити постійним існуванням кримінальної економіки, про яку йшлося раніше, а також підпорядкуванням тіньової економіки «Закону безсмертя» - тіньова економіка безсмертна, перемогти її не вдавалося нікому, це те саме, що боротися з власною тінню. Що стосується факту існування кримінальної економіки і деяких видів діяльності проявів тіньової економіки, то так чи інакше законодавцем встановлювалися, встановлюються і будуть встановлюватися заборони на певні види діяльності, які «суб'єкти господарської діяльності» будуть намагатися обходити і робити це.

Використання Закону прямолінійного поширення світла дозволило нам прийти до таких висновків:

1. Тіньова економіка обумовлює існування і розвиток організованої злочинності.

2. Основним фактором освіти, існування та розвиток тіньової економіки є недостатність кількості та якості позитивних засобів впливу держави на економіку.

3. Основою механізму протидії тіньовій економіці слід вважати збільшення кількості та підвищення якості позитивних засобів впливу держави на економіку.

Представляється, що зроблені висновки дозволять усвідомити значення впливу держави на економіку і його можливості протидіяти її тіньовому сектору.