Саме чисті іноземні факторні доходи, одержані в країні, визначають відмінність між ввп та внп.

При розрахунку ВНП враховується вартість товарів і послуг, вироблених вітчизняними виробниками у своїй країні та за її межами. А при розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених у межах деякої країни, як вітчизняними виробниками, так і іноземцями. Якщо для ВНП ніякого значення не має місце створення продукту (на території своєї країни чи за кордоном), а має значення громадянська приналежність виробників, то для ВВП ніякого значення не має ким створено продукт, а мають значення рамки економічної території країни. (Під економічною територією країни розуміють територію, яка адміністративно керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн).

Суто кількісно ВВП відрізняється від ВНП на величину чистих факторних доходів, одержаних у країні:

ВВП = ВНП + ЧІФД (2.2)

Оскільки ЧІФД становлять різницю між платежами за ресурси решті світу й надходженнями доходів за ресурси від решти світу, і ця різниця може мати від'ємне значення, то його слід враховувати при обчисленні ВВП. Перевищення ВВП над ВНП свідчить про значну роль іноземної власності в розвитку національної економіки.

Залежно від конкретних цілей економічного аналізу можуть використовуватись показники як ВВП, так і ВНП. Так, при аналізі виробництва продукції у країні найбільш придатним є показник ВВП, оскільки виробнича діяльність завжди має територіальну прив'язку. При аналізі ж доходів більш прийнятним є показник ВНП, оскільки він дає уяву про те, які доходи має національна економіка.

Оскільки більшість країн, включаючи Україну, в останній час річний сукупний обсяг продукції, вироблений в економіці, вимірює показником ВВП, то зосередимось на ньому.

ВВП вимірює ринкову вартість всього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених на економічній території країни за один рік.

Цей показник характеризується наступними особливостями:

1) це є грошовий вимірник. Оскільки нам доводиться порівнювати різні за складом набори товарів і послуг, вироблені у різні роки, нам необхідно мати повне уявлення про їхню відносну вартість.

Наприклад, в економіці було вироблено 1-го року 10 од. м'яса та 20 од. картоплі, а 2-го року – 20 од. м'яса і 10 од. картоплі. Для того щоб виміряти ринкову вартість річного обсягу виробництва м'яса й картоплі певного року, необхідно додати ринкову вартість обсягів виробництва цих двох продуктів. Ринкова вартість обсягу виробництва певного продукту визначається шляхом множення річного обсягу його виробництва на ціну його одиниці. Припустимо, що ціна однієї одиниці м'яса дорівнює 5 гр.од., а картоплі – 0,5 гр.од. Тоді ринкова вартість обсягу виробництва 1-го року становить 60 гр.од. (10  5 + 20  0,5), а 2-го року – 105 гр.од. (20  5 + + 10  0,5). Хоча річний фізичний обсяг виробництва м'яса й картоплі в 1-му та 2-му роках є однакові (30 од.), ринкова вартість його в ці роки є різною – більшою в 2-му році порівняно з 1-им роком. Це означає, що суспільство вище оцінює обсяг виробництва 2-го року, ніж 1-го, і воно готове заплатити на 45 гр.од. (105 – 60) більше за набір товарів, вироблених в 2-му році, ніж в 1-му.

2) ВВП вимірює ринкову вартість лише кінцевої продукції і не враховує вартість проміжних товарів.

Кінцеві товари – це товари й послуги, які купуються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки, чи переробки, чи перепродажу.

Проміжні товари – це товари, які купуються з метою подальшого перепродажу, обробки чи переробки.

Для правильного визначення сукупного обсягу виробництва потрібно, щоб всі товари й послуги, вироблені в цьому році, були враховані лише один раз. Більшість продуктів перш, ніж потрапить на ринок до кінцевого споживача, проходить через декілька виробничих стадій. В результаті цього частини і компоненти більшості продуктів продаються й купуються багато разів. Щоб уникнути такого багаторазового врахування частин продуктів, які продаються й купуються, при обчисленні ВВП враховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних товарів. Це дозволяє уникнути так званого подвійного рахунку та завищення величини ВВП. Отже, для уникнення подвійного рахунку необхідно при вимірі ВВП враховувати лише вартість кінцевих товарів і не враховувати вартості проміжних товарів.

Іншим способом уникнення подвійного рахунку при обчисленні ВВП є врахування лише доданої вартості, створеної на кожній фірмі. Додана вартість – це ринкова вартість обсягу продукції, виробленої фірмою, за вирахуванням вартості сировини й матеріалів, які вона придбала у постачальників. Додавши додані вартості, створені на кожній стадії виробництва продукту, можна одержати ринкову вартість кінцевого продукту. Так само, обчисливши та додавши додані вартості, створені всіма фірмами в економіці, можна визначити величину ВВП. Таблиця 2-1 ілюструє визначення ринкової вартості кінцевого продукту хліба, який є складовою ВВП, двома способами: як ринкову вартість продукту, призначеного для кінцевого споживання – ціни, за якою купує хліб покупець у магазині (у фірми Г) – 80 коп., та як суму доданих вартостей, створених на всіх стадіях виробництва хліба фірмами А, Б, В і Г, – тих самих 80 коп. (30 + 20 + 10 + 20). Як видно з таблиці, загальна вартість продажу становить 220 коп., в той час як у ВВП буде враховано лише 80 коп. Загальна вартість враховує не лише вартість кінцевого продукту, але і вартість всіх проміжних продуктів.

Таблиця 2-1. Обчислення вартості кінцевого продукту (хліба)

Стадії виробництва	Ціна продажу матеріалів або продукції, коп.	Додана вартість, коп.
Фірма А, вирощує пшеницю Фірма Б, виготовляє борошно Фірма В, випікає хліб Фірма Г, продає хліб	30 50 60 80	30 20 10 20
Загальна вартість продажу Додана вартість	220	80

Слід зазначити, що донедавна в Україні не розраховували показник ВВП, а визначали сукупний суспільний продукт (ССП) – повну вартість продукції, створеної всіма економічними одиницями виробничої сфери, тобто цей показник враховував вартість і проміжних товарів, внаслідок чого реальна картина виробництва була спотворена подвійним рахунком. Так за деякими оцінками, в 1992 році ССП становив 4 трлн.613 млрд.6 млн. крб., в той час як ВНП – всього 1 трлн.479 млрд.8 млн. крб.

3) ВВП враховує вартість товарів поточного виробництва ,тобто вироблених у поточному році, і не враховує невиробничі операції (види яких представлені на схемі 2-1).

Невиробничі операції бувають двох видів:

• чисто фінансові операції;

• продаж уживаних речей.

Чисто фінансові операції виступають у вигляді:

а) державних трансфертних платежів (пенсій, виплат по соцстраху, допомоги по безробіттю, інвалідам тощо). Особи, які одержують ці трансферти, не вносять жодного внеску до поточного виробництва, а отже, ці трансферти не повинні враховуватись у ВВП;

б) приватних трансфертних платежів (стипендій та пенсій, які виплачуються приватними підприємствами, коштів, які одержують студенти від батьків, подарунків від родичів тощо). Ці приватні трансфертні платежі також не є результатом виробництва, а звичайною передачею коштів однієї приватної особи іншій;

в) операцій з цінними паперами (акціями, облігаціями). Операції на ринку цінних паперів (їх купівля-продаж) також не збільшують безпосереднього виробництва, а тому не враховуються у ВВП.

Схема 2-1. Невиробничі операції

Невиробничі операції

Продаж уживаних речей

Чисто фінансові операції

Державні трансфертні платежі

Приватні трансфертні платежі

Операції з цінними паперами

Продаж уживаних речей – другий тип невиробничих операцій, які вираховуються з ВВП, оскільки суми їх продажу або не відображають поточного виробництва, або містять подвійний рахунок. Наприклад, якщо ви придбали в 1999 році магнітофон, виготовлений цього ж року, а продаєте його в 2005 році, то ця операція буде вирахувана з ВВП 2005 року. Або якщо ви купили машину в 2005 році, виготовлену цього ж року, і продаєте її, наприклад, вже через тиждень, то у ВВП 2005 року ввійде лише її початкова ринкова ціна, а операція перепродажу буде вирахувана.