Характерні риси:

- різновид господарського товариства;

- спеціальне регулювання: ГК (ч. 2 ст. 80), ЦК (ст. 152-162), Закони України «Про господарські товариства» (ст. 24-49), «Про цінні папери та фондовий ринок» (ст. 6-8, 28, 32 та ін.), «Про акціонерні товариства», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»);

- поділ статутного капіталу на частки однакової номінальної вартості, що іменуються акціями;

- відповідальність АТ за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому на праві власності;

- відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої акції;

- засновники - фізичні та/або юридичні особи з відповідним обсягом правосуб'єктності;

- можливість створення АТ однією особою і функціонування у складі однієї особи (акціонера) у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства (відомості про це підлягають реєстрації й опублікуванню для загального відома); проте АТ не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа (ч. 4 ст. 153 ЦК); яскравим прикладом АТ однієї особи є державні/національні АТ та холдингові кампанії;

- законодавчо встановлені вимоги щодо мінімального розміру статутного фонду/капіталу (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення АТ); та резервного фонду/капіталу;

- придатність форми АТ для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки (банків, страхових організацій, інвестиційних фондів, фондових бірж тощо), учасників господарських об'єднань типу холдингової групи (холдингова компанія з корпоративними підприємствами);

- органи управління і контролю АТ: вищий орган - загальні збори АТ (вирішують питання стратегічного характеру); виконавчий орган - правління, дирекція чи директор (забезпечує виконання рішень загальних зборів і здійснює керівництво поточною діяльністю товариства); можуть (а в певних випадках - повинні) створюватися наглядова рада (проміжний орган між загальними зборами та виконавчим органом) і ревізійна комісія (ревізор) як суто контрольний орган;

- чисельність складу акціонерів (понад 10 осіб) обумовлює необхідність наявності в системі органів управління спеціального органу - наглядової ради, яка вико­нує складні функції: організаційну (організація діяльності виконавчого орга­ну), контрольну (за діяльністю виконавчого органу), захисну (захист інтересів акціонерів у період між проведенням загальних зборів), а також вирішення деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів товариства (крім питань виключної компетенції таких зборів), за наявності відповідного деле­гування, що зазвичай фіксується в статуті АТ;

- участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що нале­жать їм на праві власності з огляду на принцип голосування на загальних збо­рах АТ, відповідно до якого акціонеру належить кількість голосів, що є про­порційною кількості належних йому акцій;

- можливість у засновників (акціонерів) вибору виду АТ: приватне (далі – ПрАТ) або публічне (далі – ПАТ);

- можливість залучення крупних інвесторів на правах власників приві­лейованих акцій;

- визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій (прості чи привілейовані), що їм належать;

- вихід акціонера з АТ здійснюється шляхом відчуження акцій;

- механізми захисту прав і законних інтересів акціонерів - інвесторів:

а) за­кріплення за кваліфікованою меншістю акціонерів (мають володіти не менше встановленої Законом кількості голосів) спеціальних прав: вимагати скликання позачергових зборів АТ; включення запропонованих меншістю питань (з дотри­манням визначених законом строків) до порядку денного загальних зборів; здій­снювати контроль за реєстрацією акціонерів, які прибули для участі в загаль­них зборах; вимагати проведення позачергових ревізій виконавчого органу АТ;

б) можливість формування (а у визначених законом випадках - обов'язковість формування) наглядової ради АТ, яка має здійснювати захист ін­тересів акціонерів у перерві між загальними зборами;

в) можливість звернення до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та застосування остан­ньою заходів впливу на акціонерне товариство, його посадових осіб у разі пору­шення ними законодавства про цінні папери, що зачіпають права та законні інтереси акціонерів-інвесторів;

г) звернення до суду з позовом на захист порушених прав і законних інтересів акціонера - інвестора та відшкодування заподіяних цим збитків;

д) спеціальні (зафіксовані у статуті AT та/або відповідному локаль­ному документі - положенні чи ін.) внутрішньо корпоративні механізми у формі, наприклад, арбітражної комісії з розгляду конфліктів, що виникають в AT (За­коном України «Про акціонерні товариства» передбачені додаткові механізми захисту інтересів акціонерів: можливість запровадження посади корпоративного секретаря, відповідального за взаємодію з акціонерами та/або інвесторами; особливий порядок укладення значних угод та угод з елементами заінтересованості; кумулятивне голосування; так зване право на незгоду; додаткові обов'язки акціонерів, що набули значний, в т. ч. контрольний, пакет акцій, та ін.).

АТ бувають двох видів: публічне акціонерне товариство і приватне акціонерне товариство. Попри запровадження: 1) єдиного порядку створення AT незалежно від його виду - шляхом розміщен­ня акцій між засновниками (ч. 2 ст. 155 ЦК), 2) можливості емісії лише іменних акцій AT будь-якого виду (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»), 3) встановленням однакових вимог для засновників ПАТ і ПрАТ щодо мінімального розміру статутного капіталу та порядку його сплати на етапі ство­рення AT, між цими товариствами зберігається низка відмінностей, а саме:

- порядок розміщення акцій додаткових емісій, що проводяться після по­вної сплати засновниками статутного капіталу (у ПАТ - шляхом публічного розміщення акцій, у ПрАТ - розмі­щенням серед засновників або серед заздалегідь визначеного кола осіб);

- порядок відчуження акцій: акції ПАТ продаються і купуються вільно, в т.ч. на фондових біржах (з дотриманням вимог закону); акції ПрАТ не можуть продаватися на фондовій біржі, а їх продаж акціонером товариства може здійснюватися з урахуванням переважного права інших АТ на придбання таких акцій;

- види підписки на акції, що застосовуються при їх емісії: ПАТ - за­звичай публічне розміщення акцій, ПрАТ - приватне розміщення (серед заздалегідь визначеного кола осіб);

- обсяг публічності діяльності: у ПАТ вона більш значна, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб (відповідно до ч. 5 ст. 152 ЦК та ст. 39-40 Закону України «Про цінні па­пери та фондовий ринок» AT, яке проводить відкриту підписку на акції, тобто ПАТ, зобов'язане щорічно публікувати для загального відо­ма річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки та збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом).

Акціонерні товариства - досить складні утворення, які мають як пози­тивні, так і негативні риси.

До позитивних рис AT належать:

- легкість створення значного за розмірами капіталу (особливо при вико­ристанні публічного розміщення акцій);

- обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів;

- стабільність майнової бази AT, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з AT (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);

- необов'язковість персональної участі акціонерів у діяльності АТ;

- можливість залучення до участі у відкритих АТ широких верств населен­ня як дрібних інвесторів і відповідно - розподілу прибутку такого АТ між ними;

- можливість застосування в різних секторах економіки - державному, ко­мунальному, приватно-колективному, а також змішаних АТ;

- використання форми АТ у процесі роздержавлення та приватизації, що забезпечує інвестування не лише акціонованих підприємств, а й вітчиз­няної економіки завдяки надходженню коштів від приватизації до Дер­жавного бюджету;

- можливість здійснення контролю над АТ завдяки володінню контроль­ним пакетом акцій (привабливо для стратегічного інвестора).

Негативні риси АТ:

- ігнорування інтересів дрібних акціонерів-інвесторів (меншості);

- можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і необов'язковість персональної участі в них акціонерів-інвесторів зумов­лює відчуження останніх від управління АТ, а відтак - і від контролю за використанням активів товариства;

- складність управління АТ і контролю за його виконавчим органом з боку акціонерів, що викликана наявністю цілої системи органів управління (загальних зборів, виконавчого органу, наглядової ради) та контролю (ревізійної комісії, ревізора чи іншого органу контролю);

- можливість зловживань з боку 1) засновників у зв'язку з легкістю аку­мулювання коштів, що є небезпечним для дрібних акціонерів-інвесторів, які не брали участь у заснуванні товариства, 2) крупних акціонерів та/або 3) посадових осіб органів товариства, інтереси яких можуть відрізня­тися від інтересів більшості (чисельної) акціонерів;

- тяжіння до монополізму, що зумовлює покладення на акціонерне това­риство, його засновників та акціонерів низку обов'язків, спрямованих на запобігання економічній концентрації, зокрема щодо отримання у перед­бачених законом випадках попередньої згоди антимонопольних органів на економічну концентрацію (ст. 22-25 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);

- можливість здійснення контролю над АТ з боку одного акціонера завдяки володінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюєть­ся з ігноруванням законних інтересів АТ та інших акціонерів-інвесторів.

У сучасній українській економіці функціонує чимало державних або національних АТ (холдингових компаній), які були створені в процесі корпоратизації державних підприємств та об'єднань від­повідно до законодавства про корпоратизацію. Такі АТ виконують функції не лише підприємств та інших господарських організацій низової ланки економіки (підприємства, банки, страхові компанії та ін.), а й діють як своєрідна форма господарського об'єднання (холдинги на чолі з державними холдинговими компаніями і навіть як некомерційні організації (наприклад, Національний депозитарій).

4. Товариство з обмеженою відповідальністю (TOB) - це таке госпо­дарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначе­них установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої вне­ски, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вар­тості своїх внесків.