6.Феноменологія та герменевтика:основні ідеї та представники

Серед напрямків сучасної західноєвропейської філософії феноменології та герменевтиці належить особливе місце.Термін феноменологія

утворено з двох понять-феномен і логос. Логос-відповідно вчення,а феномен-це те,що себе-у самому показує(сам себе через себе показує).Феномен-це наприклад,самодостатній і самоцінний твір мистецтва,що не вказує на щось сховане за ним. Але феномен і не лежить на поверхні-бо твір мистецтва зрозумілий не всім,хто бачить.

Отже, феноменологію дослівно можна перекласти,як вчення про феномени.(наука про форми свідомості).

Становлення феноменології як філософського напрямку зв’язано з творчістю Едмунду Гуссерля- нім.філософ, засновник феноменологічної школи. Представники феноменологічної лінії - Альфред Шутц, Петер Бергер, Томас Лукман.

Під феноменом у філософії Е.Гуссерль же розуміє під феноменом смисли предметів,які виникають у свідомості.

Центральним поняттям феноменології є спрямованість свідомості на об'єкт.

У цілому сутність вчення Гусерля можна звести до трьох основних ідей:

1)філософія не має ніякого відношення ні до навколишнього світу, ні до наук про нього; предмет філософії - феномени свідомості, що розглядаються як єдині І безпосередньо дані;

2)феномени - це не психічні явища, а абсолютні сутності, що мають загальне значення,не залежать від індивідуальної свідомості і в той же час знаходяться тільки у пій і не існують поза нею.

Ггерменевтика.Цей термін з давньогрецької перкладається як роз’яснення,тлумачення. Герменевтика-це насамперед спосіб філософствування,центром якого є тлумачення,розуміння текстів,а також напрямок у філософії 20ст,яке виросло на підгрунті теорії інтерпретації літературних текстів.Найчастіше предметом дослідження в герменевтиці виступає текст.Таким чином,провідна проблема-проблема розуміння,витлумачення,інтерпретації тексту.Основне питання герменевтики можна сформулювати у 2 варіантах:як можливе розуміння і як влаштовано те буття,сутність якого полягає в розуміння.Головна теза герменевтики:існувати-означає бути зрозумілим.

Предметом дослідження,як правило є текст.

Отже,герменевтика пов’язана з

-навичками розуміння будь-якого тексту,

-з навичками тлумачення значення цього тексту

-з навичками формулювання практичного застосування значення тексту до життя сучасного читача.Першими герменевтами були середньовічні теологи-схоласти,які займалися розшифровкою сенсу божественних ідей,закладених в тексті Біблії.До рахунку філософів герменевтики можна віднести:-Шлейєрмахера,Ганса Гадамера,П.Рікера.

7. Філософія постмодернізму

Постмодернізм – це культура постіндустріального, інформаційного суспільства.

Постмодернізм– це тип філософствування без суб’єкта. Суб’єкт розпався як центр системи уявлень. Як філософська категорія, термін "постмодернізм" отримав розповсюдження завдяки філософам філософів Ж. Дерріди, Ж. Батая, М. Фуко.

Одним з джерел постмодернізму є також внутрішній розвиток науки, який підірвав віру у наявність об'єктивного порядку (аполлонічне). Неевклідова геометрія відкрила вірогідність того, що математика - лише інтелектуальна гра, а не відображення абсолютних законів природи. Квантова фізика ставить під сумнів саму здатність людини зрозуміти те, що вона змальовує, а це порушує звичні канони логіки. Коли досліди демонструють, що світло - це або частка, або хвиля в залежності від нашого спостереження, здасться, ніби фундаментальний закон несуперечності порушений і реальність вже не є раціональною.Одним з перших вчених, які почали вживати термін "постмодернізм", був видатний історик Арнольд Тойнбі.