14. Свідомість і самосвідомість.

Свідомість-це вища,найбільш розвинута і складна форма відображення,яка властива тільки людині.Виникнути вона могла лише завдяки тому,що становила собою подальший розвиток тих менш досконалих форм відображення,які сформувалися в процесі еволюції живих організмів.

Людина активно ставиться до дійсності. Вона оцінює ситуацію,фіксує своє ставлення до дійсності,виділяє себе як суб’єкта такого ставлення. Все це проявляється у самосвідомості. Отже самосвідомість – це виділення себе ставлення до себе, оцінювання своїх можливостей які є необхідною складовою будь якої свідомості. Формування самосвідомості моє певні ступеневі та форми. 1- самопочуття – це елементарне усвідомлення свого тіла та його гармонійне поєднання зі світом оточуючих речей та людей. 2 -усвідомлення себе як такого, що належить до тієї чи іншої спільності людей, тієї чи іншої культури і соціальної групи – є більш високим рівнем самосвідомості.3 – виникнення свідомості «Я» як зовсім особливого утворення, схожого на «Я» інших людей і разом з тим у чомусь унікального, неповторного – це найвищий рівень розвитку самосвідомості. 4 - самооцінка і самоконтроль – важливі елементи самосвідомості, які можливі лише за наявності такого «дзеркала» як колектив інших людей; тут людина бачить саму себе і з його допомогою вона починає ставитися до себе як до людини тобто виробляє форми самосвідомості. 5 - рефлексія це така форма самосвідомості коли ті чи інші явища свідомості стають предметом спеціальної аналітичної діяльності суб’єкта.

Активне ставлення до дійсності – характерна риса свідомості як специфічної форми відображення.

15. Суспільна та індивідуальна свідомість.

Індивідуальна свідомість – рухома, яскрава, вона – творча ла¬бораторія особистості.

Суспільна свідомість – це сукупність поглядів, уявлень настроїв,почуттів традицій та ідей теорій які відображають суспільне буття в цілому або його окремі сторони в свідомості людей; це сукупність характеристик свідомості що є спільними для певних соціальних груп або для суспільства в цілому.

Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії — людина, соціальні групи, спільності, конкретні особистості та інші суб'єкти. Без основних носіїв суспільної свідомості — конкретних людей — вона неможлива. Тому суспільна свідомість здатна існувати і повноцінно функціонувати тільки в індивідуальному, тобто через індивідуальну свідомість, що є духовним світом даної конкретної особистості, її поглядами, почуттями, уявленнями, настроями.