Ремінісценція

1. Це звертання в художніх творах до тих літературних фактів, які мали • с :ш і і не (до окремих творів, до груп творів, нагадування про них). :. Ремінісценції - це образи літератури в літературі. Види: точна або неточна цитата, згадки про літературні твори, згадки про інші види мистецтва, запозичення сюжетів, персонажів, вільні переклади, сюди ж ми відносимо і розглянуті нами наслідування, це можуть бути оцінки літер, фактів.

* І.Драч "На дні місячної криниці"

Осліплий і важкий неквапна, Котився у вікно, в її очах холов Кричав, як проклятий, як навісний невтрима: "Мой друг, Отчизне посвятим Души прекрасньїе мотивьі!.." ¹!. Драч "Чорнобильська Мадонна". *І.Драч "Сльоза Пікало", епіграф ізтворч. Є.Винокурова: Мир разложил на части ГІикассо... Слеза стекает. Разложи! ГІобробуй. Звідси же: Пройшов крізь Сезанна, Моне і Мане, "Валькірією" захлинувся в Одесі...

"Роман "Євгеній Онєгін" (роздуми про оду, е.. Є, і:.)} ""Станційний наглядач" (недоброзичливі характеристики гоголівської Шинелі, "бєдная Дуня" - натяк на "Бедпую Лизу" Карамзіна).

-Взагалі у Пушкіна є згадки про Дайте, Шекспіра, Байрона, Державша, Батюшкова, Жуковського,Вяземського. *У Драча: Стефаник, Яновський, Малишко, Шукшин, Тютюнник, Курбас, Заньковецька, Софія Київська (собор), принцеса Анна, Г. Сковорода, П.Пікассо, В.Ван- Гог.

3. Часто ремінісценції зустрічаються і в поезії, і в прозі 19-20 століття. Де стає вже внутрішньою нормою літератури. Ізоляція письменників і їх творів від ос в іду попередників знаменує їх обмеженість. Але гіпертрофована ремінісцентність - це теж не дуже позитивне явище. Австрійський письменник Р.Музим в романі "Людина без якостей" ("Человек без свойств" показав людей, що складаються із одних "ремшісценцій" і не здогадуються про це. Люди опиняються в замкнутому світі літератури, літературних проблем, що призводить до втрати особистісного.

Ремінісцентний пласт літературних творів при всій його значимості не потребує абсолютації. не потребує розгляду його певного центру мистецтва письменника. Насправді художній твір включає в себе не тільки ремінісценції, але й "позахудожню" реальність.

ІНТЕРТЕКСТУАЛ ЬНІСТЬ

1. Цей термін ввела 10. Крістєва, фр. філолог. Вона розглядає текст як " мозаїку цитацій" , продукт всмоктування і трансформації якого-небудь іншого тексту". Сюди ж , в поняття "інтертекстуальність" вона включає

" діалог різних видів гіисьма", що близько стоїть до балтійської концепції чужого слова.

2. Пізніше на термін " інтертекстуальність" спирався Р. Барт: "Текст - не розкавичена цитата", " текст існує лише в силу між текстових відношень, в силу іитертекстуальності", "кожний текст являє собою нову тканину, яка виткана із старих цитат. Обривки культурних подій, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом - всі вони всмоктані текстом і перемішані в ньому, так як завжди до тексту і навколо нього існує мова..." (Сучасне зарубіжне літературознавство. Країни Західної Європи і СІП А. Концепції, школи, терміни М., 1996).

3. Інтертекстуальність не може бути зведена до проблеми джерел га впливів; вона представляє собою загальне поле омонімічних формул,

походження я-киХ рідко можна від слідкувати, підсвідомих і автоматичних цитат, що даються без лапок.

■"Слово "жебраки" ("нищие") в книзі Ахматової "Біла зграя" ("Белая стая") це мотив , що панував у творчості Блока. Горького, Чехова і представляв тему "жебрацької", " бідної" Росії.

4 Як бачимо, французькі вчені звернулися до тієї грані художньої неупередженості, яка раніше була поза увагою вчених : в їх поле зору потрапили несвідомі , автоматизовані питанії, які проявлялись в художній творчості в двох аспектах : і)як епігонство, 2) як творча основа для п исьменциків маститих: " Я не знаю авторства" (М.Цвєтаєва).

5. Постмодерністська інтертекстуальність відкриває перспективу до мовних ігор : вільному оперуванню текстами, дискурсами, кодами. Це базується на поет модерністському уявленні про світ як про хаос.

6. Якщо розуміти інтертекстуальність як " мозаїку" цитат ( по Крістєвій

, то їх.не ажати в х

аргументом в цьому виступають літературні ремінісценції, що знаменують активність творчої думки письменників.

5. В сучасному літературознавстві термін "інтертекстуальність" дуже актуальний. Ним часто позначають між текстові зв'язки, що представляють собою несвідому, автоматичну циганію і осмислені посилки на літературні факти. Саме гаку трактову між текстових зв'язків запропонував Б. Томашевсьйий ще в 20-ті роки. Він розглядав це явище як :

   1. "свідому цитацію, натяк, посилка на творчість письменника":

   2. "несвідоме відтворення літературного шаблону";

   3. "тимчасове співпадати".

Тільки при такому підході пошук паралелей текстів буде плідним.