Літературний твір Основні поняття і терміни теоретичної поетики Поетика: значення терміну.
Від Арістотеля і Горація до Буало, "поетика" - учення про словесне мистецтво, синонім теорії літератури.
XX ст. : 1) поетика (теоретична поетика) - розділ літературознавства, який вивчає склад, побудову, функції творів, роди, жанри літератури;
нормативна поетика - орієнтація на досвід одного літературного напряму;
загальна поетика - звернення до загальних, універсальних якостей літ. твору;
поетика - реалізація в художньому творі установок і принципів в окремих письменників, а також художніх напрямів цілих епох;
поетика історична - дисципліна в складі літературознавства, що вивчає еволюцію словесно-образних форм і творчих принципів письменників у масштабах всесвітньої літератури.
В XX столітті вона почала формуватись у бувшій царській Росії (1910-рр.) і укріпилась уже в Радянському Союзі у 1920 рр., активно почала розвиватись у 60-ті рр. XX ст.
XX ст. ознаменоване активним розвитком поетики у країнах Заходу. Предметом поетики стали самі твори, на відміну від підходів XIX ст., коли вивчалися не сама художня літературна творчість, а те, що в ній пероломлювалось (суспільна свідомість, міфи, сюжети і мотиви як загальне надбання культури, біографії, духовний досвід письменника, вплив творів на читача та ін.)
Літературний твір
Твір - це продукт немеханічної діяльності людини, як предмет, створений при участі творчих зусиль (фіксація наукового відкриття, витвір ремесла, філосовський виклад, публіцистика, художній твір). Саме в такому значенні трактовки слова "твір" має значення для літературознавства.
В художніх, мистецьких творах слід виділити два аспекти : 1) "зовнішній матеріальний витвір" (М. Батмін), його називають артефакт (лат. Агіеїасіит - штучне), те, що складається з фарб, ліній, звуків, слів (письмово або усно); 2) естетичний об'єкт, тобто те, що закріплене матеріально має потенціал художнього впливу на читача.
Артефакт - зовнішній знак, символ естетичного об'єкту.
Артефакт по-різному співвідноситься з естетичним об'єктом:
у живописі, скульптурі, архітектурі, художній літературі, кіномистецтві зовнішнє завжди дорівнює внутрішньому;
у виконавчих мистецтвах (театр, музика, флькльор, лібретто, сценарій, нотні записи...) естетичеий об'єкт втілюється кожний раз по-новому,
і
творчо, артефакт тут не дорівнює сам собі, він підлягає змінам і є варітивннм. У XX ст. часто виконавчі мистецтва закріплюються в аудіо- і відео записах. Тоді артефакти стають стабільними, як і в літературних творах, кінофільмах, живописі. Але в ситуації прямих контактів митця- виконавця з публікою артефакт є змінним.
У ряді випадків артефакт є нейтральним до естетичного об'єкту (розмір букв у книгах - більший, менший - значимий лише для зручності читання). Але разом з тим артефакт може стати частиною естетичного об'єкту, ставши фактором створення художнього враження (особливий шрифт певних слів, заголовки, великі букви). В таких випадках артефакт є одночасно ділянкою естетичеого об'єкту.
Витвір мистецтва дорівнює єдності естетичного об'єкту і артефакту. Есиетичний об'єкт - втілення сутності художнього твору, артефакт - гарантія стабільності і доступності сприйняття художнього твору. Естетичний об'єкт ніби приховується в артефакті, відкриваючись для спртйняття різними гранями
Кожний твір - "індивідуальне ціле" (Бахтін М.), що "займає самостійну позицію стосовно дійсності" (Бахтін М.). Але інколи ці грані самостійності розмиваються, тобто є рухливими. Циклізація - одна із форм розмивання кордонів між творами. Об'єднання поетом, письменником творів в цикли часто є створенням нового витвору (цикли віршів"Стихи о Прекрасной Даме" О. Блока, "Сковородіана"(низка варіацій і переспівів) І. Драча, "Вечори на хуторі близь Диканьки" Н. В. Гоголя, "Намисто" В. Винниченка, "Записки мисливця" І. Є. Тургенєва.
Частина художнього твору може віддділятися від цілого і ставати самостійним. Це - фрагмент, він може набувати ознак самостійного твору (ліричний відступ у "Мертвих душах", "Гімн чумі" (маленькі трагедії Пушкіна).
Ознаки літературного твору: 1) завершеність (або прагнення до неї); багатоплановість (рівні, аспекти, сторони, ракурси).
Р.8. 1. Твір може перероблятись автором, допоки він живий. 2. Є публікації авторів тоді, коли сам текст не відповідає авторському замислу: "Євгеній Онєгін" ( Пушкін видалив " уривки із подорожі Євгенія Онєгіна ", " Десята глава" - зашифрована). 3. Є варіанти авторські: "Демон" Лєрмонтова (2 в.), "Петербург" А. Бєлого (2 в.). 4. Є твори, які письменник удосконалює на протязі всього життя ( "Майстер і Маргарита", "Мертві душі").