IV. Компенсація несправедливих вигод

У взаємозв'язку з компенсацією збитків перебувають також вирівнюван­ня вигод, які хто-небудь здобув на противагу іншим. Тут порівняно з правом на відшкодування збитків йдеться не про компенсацію шкоди, а про зобов'я­зання вирівнювати несправедливі переваги. Вимога цього є обов'язковою тією мірою, якою має місце збагачення, байдуже, чи збагачений сам домігся цього несправедливого майна, чи ні, але якщо збільшення майна є такою мірою несправедливим, що виникає потреба в його поверненні. Розгляньмо два випадки такого збільшення.

Збагачення може відбутися безпосередньо завдяки праці іншого. Але зба­гачення, яке потребує компенсації майна, виникає не тоді, коли, наприклад, хтось отримав непомірно високу плату за товар, оскільки право — не мату­ся, яка повинна убезпечувати повнолітніх громадян від того, щоб вони не здійснювали невигідні операції. Несправедливою, такою, що підлягає по­верненню, праця є тоді, коли вона здійснювалася не на правових засадах, коли, отже, вимога, яку повинен був виконати той, хто працює, від самого початку була неправочинною або в процесі праці стала такою. Щоправда, коли витрати відповідають нормам пристойності, наприклад, заможний брат оплачує утримання збіднілої сестри, помилково вважаючи, що він до цього зобов'язаний правом, то правосуддя не велить повертати ці витрати.

Майнова зміна, яка потребує компенсації, може відбутися й у такий спосіб. Якщо, наприклад, хтось зробив чужу роботу, то він набув на цьому влас­ність; і навіть якщо у зв'язку з цим він не зобов'язаний відшкодовувати збит­ки, видається все ж таки доречним компенсувати майнову зміну на підставі претензії на збагачення. 232

Власність

У соціально-етичних та правово-політичних дискусіях вимога вирівню-_ваНіія несправедливих майнових змін виходить далеко за царину цивільно-правових домагань. Так, у публічному праві міститься щось на зразок вимо­ги вирівняти майнові переваги, які отримують землевласники, земельні ділян­ки яких через урбанізацію — для муніципальних забудов — дедалі більше зростають у ціні.

З дуже узагальненим соціально-критичним розумінням вимоги подолан­ня несправедливого збагачення ми зустрічаємося й у марксистській теорії додаткової вартості. З погляду цієї теорії, яка займається вартістю робочої сили, виникає різниця між міновою вартістю робочої сили (яка виявляється в заробітній платні) та її споживчою вартістю (яка дорівнює ринковій вар­тості товарів, вироблених в оплачений робочий час). «Додаткова вартість» є перевищенням споживчої вартості над міновою. За капіталістичної органі­зації господарства цю додаткову вартість привласнює капіталіст, не надаючи рівноцінної винагороди. У цьому полягає експлуатація робітника. Чи спро­можна ця теорія витримати економічні випробування, чи ні, але й вона стала соціально-критичним аргументом завдяки тому, що використовувала прин­цип справедливості — вирівнювальної справедливості.