§ 33. Право відносин: договір

гається (або справедливим чином модифікується) виконання обіцяного, якщо фактичні обставини, які є засадовими стосовно договору, настільки змінили­ся, що «за довірою» не можна очікувати дотримання обіцяного. Ця clausula rebus sic stautibus (з лат. — угода, яка підтверджує певний статус речей») озна­чає, отже, цілком зрозумілу трансформацію, а не порушення принципу дов­іри. Останній діє як всезагальне правоположення у загальному праві, а та­кож і в міжнародному праві.

///. Викривлення змісту договору та межі свободи договору

Оскільки правові відносини регулюються згідно з договором, то формо­творення приватного права часто спрямовані на те, щоб ці відносини й змістовно творити по-новому. Нерідко приватна автономія полягає лише в тому, щоб привести в дію вже наявний готовий за змістом договір між парт­нерами, наприклад цивільне торговельне право, право, яке регулює наймання житла, або шлюбне право.

Відповідно до цього свобода договору поділяється на свободу укладання договору та свободу оформлення змісту договору. Іноді існує тільки свобода укладання договору, натомість зміст договірних відносин приписується при­мусово і схвалення його партнером по договору повністю або частково не передбачається. Так, наприклад, особа є вільною укладати або не укладати шлюб, але у нас (йдеться про Федеративну Республіку Німеччина. — Прим, пер.) вона законно може укладати шлюб з двох, а не з трьох осіб. Такий при­мусовий зміст договору закон, як правило, встановлює для стабілізації важ­ливих соціальних структур (шлюбне право), захистові від тяжких кривд та соціальних несправедливостей (захист наймачів житла, захист тих, хто пра­цює за наймом), та для гарантування правових відносин (майнове право) або для захисту третьої особи [пор.: BVerfGE, 81,254 f; 89,232 Щ.

Там, де ці підстави відсутні, правове оформлення змісту договорів є дис­позитивним; таке оформлення має значення лише тоді, коли партнери по договору погоджуються без відхилень. У цьому разі, наприклад, німецьке торговельне право приписує деталізацію зобов'язань, які постають з торго­вельного договору [BGB, § 433 її]. Йдеться про надійне регулювання типо­вих конфліктів інтересів, які можуть виникнути при торговельному договорі і які часто не були передбачені партнерами по договору, наприклад, для ви­падку, коли поставлений товар має дефект. Це завбачливе оформлення обо­в'язків, що постають з купівлі, має велике значення лише за умови дотримання інших погоджень партнерів.

225

Розділ 8. Філософсько-правові аспекти специфічної царини проблем_____

Оскільки договірні відносини змістовно не встановлюються ані приму­совим чи диспозитивним правом, ані договірними умовами, остільки детальніше визначення змісту договору можна одержати також з позаправо-вих норм [§ 27, II] й остільки ж детальніший зміст договірних зобов'язань визначається «довірою» та побутовими звичаями [BGB, §§ 157,242].

Таким чином, приватна автономія визначає тут у значному обсязі лише вільно обраний підхід до вже наявних зразків порядку міжлюдських відносин, а не їх повне переформування. Договори, зокрема, не можуть регулювати все, що, можливо, воліли б партнери по договору. Свобода формувати пра­вові відносини на фунті приватної автономії повинна мати розумні межі. Відповідно до цього Боннський основний закон поряд із свободою розвитку особистості гарантує також приватну автономію, але визначає як межу цієї автономії право іншого, конституційний порядок та звичаєві закони [GG, ст.2,абз.1].

Якщо згідно з прийнятою практикою під «конституційним порядком» розуміти кожну правову норму, яка узгоджується з конституцією, тобто від­повідає їй [BGB, § 134], то законодавець все ж таки не повинен встановлю­вати ці обмеження довільно. Він не може порушувати свободу розвитку осо­бистості та приватної автономії в їхньому істотному змісті, особливо — зав­давати шкоди принципові співвимірності й заборони надмірності, тобто втру­чатися в царину свободи не більше, ніж цього вимагає охорона переважних інтересів [§20, III, 4; §30,1].

І «звичаєві закони» обмежують розвиток особистості [цьому відповідає § 138 BGB]. Тому правові дії не повинні суперечити «почуттю пристойності всіх, хто справедливо й правильно мислить», отже, не повинні заперечувати правову та соціальну мораль, наприклад, не використовувати нагальну по­требу, легковажність та недосвідченість інших, для отримання непомірного прибутку.

IV. Подібні до договірних правові відносини без укладання договору

Подібні до договірних правові відносини постають іноді також без дого­вору, на підставі чогось подібного до квазіконтракту, як, наприклад, провад­ження чужих справ без доручення. Коли хто-небудь як уповноважений опі­кується справою іншого без оформлення доручення (тобто без договору), то все одно діють деякі з приписів, які застосовуються на підставі договору між довірителем та вповноваженим. Тут приходить на допомогу як головна фор-226