§ 32. Конституційний суд: керівництво та участь у прийнятті рішень________

///. Керівництво та участь у прийнятті рішень у підприємництві та на виробництві

Взаємозалежність керівництва та загалу, їхній зв'язок відіграють роль не лише в державі, але і в інших царинах. Незважаючи на всі зумовлені предметністю модифікації, існує певна спорідненість структур економічної та політичної сфер діяльності.

«Вірнопідданий» підприємства прагне стати, так би мовити, громадяни­ном підприємства. Наймане робітництво промислового підприємства дедалі більше розуміє себе не просто як суму ізольованих партнерів по договору з підприємцем, а як частину суспільства, зайнятого у виробництві, в якому власник капіталу відіграє лише одну (хоча й досить істотну) роль серед інших. Власність на промисловий капітал уже не розглядається як безперечна за­конна підстава, невід'ємна від права на управління. Використовуючи пара­лель з історичною демократизацією держави, можна згідно із старим афо­ризмом сказати, що максима одноосібного власника «підприємство — це я» замінена максимою виробничої громади «підприємство — це всі ми» [Рад-брух, Kulturlehre des Sozialismus, 1922, 1970, S.62].

Ця вимога не потребує жодних принципових революційних змін право­вого мислення. Оскільки на виробництві взаємодіють багато людей і вони вкладають у підприємство засоби виробництва та робочі навички, то це зви­чайно може відбуватися двома способами: або вони утворюють товариство, в якому кожний згідно із значимістю свого внеску має частку у прибутку, ризику та у прийнятті рішень, або один із учасників перебирає на себе керів­ництво, загальний прибуток і ризик і дає роботу іншим та оплачує її на під­ставі трудового договору. Ця друга модель є перехідною формою кооперації нашого індустріального суспільства, яка зумовлена випадковістю історич­ного розвитку. Але немає жодної принципової об'єктивної перешкоди у здійс­ненні першої моделі або у наближенні до неї й, отже, у здійсненні програми перетворення «вірнопідданих підприємства» на «громадян підприємства» або, краще, компаньйонів підприємства.

Цьому зразку кооперації відповідає вимога, згідно з якою найманий пра­цівник повинен сам брати участь у визначенні умов та мети своєї праці. До такої постановки мети наближається підприємницьке право, наприклад, у Федеративній Республіці Німеччині на підставі внутрішньопідприємниць-кого права участі представників найманої праці в управлінні [стосовно роз­поділу можливостей пор.-: § 35, 3]. При впорядкуванні такої участі в управ­лінні необхідно не лише знайти відповідне відношення між впливом капіта-

221

Розділ 8. Філософсько-правові аспекти специфічної царини проблем лу та осіб найманої праці, але й гарантувати керівництву підприємства здат­ність приймати рішення. Далі, право участі в управлінні осіб найманої праці :не повинне бути занадто «заорганізованим». Якщо воно правовим порядком або фактично передається централізовано керованим профспілкам, то ніякої участі в управлінні тих, хто працює на окремому підприємстві, не буде; по­над те, у цій ситуації директивне право (тобто право роботодавця в односто­ронньому порядку встановлювати умови праці. — Прим. пер.) та економіч­на влада тільки переміщуються від власників капіталу до профспілкових функ­ціонерів.