§ 31. Конституційне право: поділ влади

І все ж таки ставлення громадянина до громадянина істотно відрізняється від ставлення громадянина до держави. У відносинах між громадянами прин­ципово панують координація та приватна автономія, тобто самоформування правових відносин, у ставленні ж громадянина до держави, навпаки, прин­ципово панує підпорядкування громадянина інституціям, наділеним регуля­тивною владою. Де державно-правовий порядок надає одиниці повноважен­ня «приватно-автономно» розпоряджатися своїми правами й увіходити у зв'яз­ки, там це право самовизначення широко поважається й державний захист головних прав стає зайвим [§33, III].

§ 31. Конституційне право: поділ влади

/. Поділ влади як широка проблема

Владні структури у великому суспільстві є неминучими. Не тільки в дер­жаві, але й у містах, релігійних громадах, торговельних фірмах, профспілко­вих об'єднаннях та інших об'єднаннях за інтересами були поділені функції й разом з ними виконавчі повноваження: на підставі особливих здібностей, особистої наполегливості, харизми, а також на підставі успадкованої або на­бутої маєтності. Це призводило за «жорстким законом олігархії» [Роберт Міхельс] в усіх великих об'єднаннях до владних структур.

Якщо таке є неминучим, то виникає завдання правильно організувати владу в спільнотах: відповідно розподілити, збалансувати й, де це можливо, пов'язати із згодою та контролем більшості членів об'єднання регулятивні повноваження, можливості впливу та право контролю. Проблеми такого роду постають не тільки в державі. Навіть в акціонерному праві у відповідному структуруванні правових повноважень правління, наглядової ради та загаль­них зборів відображено певну концепцію поділу відповідної підприємницької влади на управлінські компетенції та право контролю. Регулювання можли­востей є також інструментом регулювання влади [§ 35, III].

На державно-правовому рівні питання поділу влади постає насамперед як завдання правильного розподілу компетенцій видавати закони для регу­лювання й приймати рішення. У такій структурі правових компетенцій при­водяться в дію законним чином суспільні сили плюралістичної держави. Так, наприклад, у законі результуються різнобічні господарські та ідеологічні сили, які знаходять у парламенті своїх прибічників. Але проблема балансу влади буде зрозуміла однобічно й недостатньо, якщо увага буде звернута лише на розподіл компетенцій, а не на розподіл суспільних сил, які користуються

213

Розділ 8. Філософсько-правові аспекти специфічної царини проблем правовими компетенціями. Тому поряд з формально-правовим розподілом компетенцій повинен мати значення також давніший і фундаментальніший принцип балансу реальної влади, з тим, щоб у законах та інших обов'язко­вих актах знайшло вираження регулювання інтересів, урівноважене сумірно з кількістю та значенням заторкнутих інтересів.

Проблема врівноваженого поділу влади відіграє свою роль не тільки у внутрішньодержавному розподілі компетенцій та сил плюралістичного су­спільства, але й у міждержавних відносинах. Ця думка у формі принципу європейської рівноваги панувала до нещодавнього минулого в європейській зовнішній політиці. Після другої світової війни це питання набуло іншого вигляду: світова влада поляризувалася й перебуває в руках двох великих дер­жав, які у своїх царинах впливу відповідно здобули переваги й у політичних екзистенційних питаннях мали вирішальний голос. Постала вимога поділу влади в світі між великою кількістю держав та угруповань держав. Завдяки врівноваженому поділу світової влади малі та середні держави змушені були перебрати на себе роль простих об'єктів у вирівнюванні інтересів між двома наддержавами. Якщо виникне врівноважена констеляція кількох великих держав, то проти брутальних зловживань однієї з них об'єднається більшість інших, і таким чином вони ad hoc (з лат. — для цього випадку, для цієї мети) утворять перевагу проти порушника спокою.

//. Поділ правових регулятивних функцій у державі

1. Проблема організаційного поділу влади. Через упорядкований роз­поділ та координацію регулятивних функцій різні чинники влади повинні взаємовпливати, взаємно стримувати, збалансовувати один одного. Ця ви­мога поставлена вже в «Історії» Полібія. Пізніше вона як наслідок розвитку англійської конституції була внесена Монтеск'є у загальну свідомість [Цип-пеліус, Gesch, розділ 4d, 14]. Обговорення та формулювання північно­американської федеральної конституції відбили прагнення запобігти моно­полізації державної влади: законодавча влада, яка здавалася особливо екс­пансивною, була поділена на дві палати (палату представників та сенат), їй протиставили сильну виконавчу владу (в особі президента) та інституціалі-зували сильний і незалежний суд.

2. Регулятивні функції. Розподіл компетенцій має бути пов'язаний з об'єктивними відмінностями регулятивних завдань.

По-перше, повинні постійно розроблятися, розмежовуватися й у разі не­обхідності переорієнтовуватися засадові цілі державної діяльності, особли-214