7. Визначте сучасні завдання дисципліни "Регіональна економіка".

Завдання курсу полягає у наданні знань про комплексний, міждисциплінарний характер аналізу регіональних соціально-економічних процесів; одержанні базових знань з теорії та практики використання різноманітних інструментів управління економікою регіону; забезпеченні опанування методами та навичками аналізу та оцінки економічної політики за умов ринкової економіки для окремих регіонів держави враховуючи їхню специфіку.

Це необхідно майбутньому спеціалісту для того, щоб:

1. Правильно, об'єктивно оцінювати процеси, які відбуваються в економіці.

2. Розуміти зміст, особливості, тенденції розвитку економічних відносин, особливості цих відносин на загальнодержавному, міжрегіональному та регіональному рівнях.

3. Вміти розробляти, вирішувати регіональні економічні проблеми на різних рівнях.

8. Предмет і об’єкт дослідження регіональної економіки.

Предметом курсу “Економіка регіонів” є вивчення економічних категорій, закономірностей розвитку, основних принципів та форм організації регіональних економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарювання на загальнодержавному, міжрегіональному та регіональному рівнях. Предмет регіональної економіки “захоплює” багато інших галузей економіки і, навпаки, практично усі інші галузі економіки мають справу з проблемами регіональної економіки.  Таким чином, предмет регіональної економіки у широкому сенсі є складним та багатогранним. Його основними складовими є:  • Економіка окремого регіону;  • Економічні зв’язки між регіонами;  • Регіональні системи (національна економіка як система взаємодіючих регіонів);  • Розміщення продуктивних сил;  • Регіональні аспекти економічного життя. 

Об'єктами вивчення регіональної економіки є економічний потенціал, галузеві та міжгалузеві комплекси, інфраструктура, системи територіальної організації господарства і суспільства, внутрішні й зовнішні зв'язки територіально-господарських комплексів, система і механізми регіонального управління. Узагальнюючи сказане вище, можна визначити, що об'єктом дослідження регіональної економіки є регіон у всій його різноманітності.

Отже, регіональна економіка — наука багатогранна, за своєю суттю — міждисциплінарна (хоча згідно з чинною класифікацією наук, її зараховують до наук економічних), оскільки розглядає не лише економічні, а й низку інших проблем формування соціуму і стану навколишнього середовища. В ідеалі регіональна економіка повинна містити конструктивні пояснення закономірностей і принципів раціоналізації економічного простору, розвитку різних типів регіонів, міжрегіональних взаємодій, розміщення видів діяльності і населення 

Питання.

1.Теорії регіональної економіки.

Історія формування регіональної теорії тісно пов'язана з розвитком економічної науки та економічної географії, у надрах яких були сформульовані основні теорії, концепції і моделі розміщення продуктивних сил і регіональної економіки.

Теорія розміщення промисловості Вебера

Німецький економіст і соціолог А. Вебер (1868—1958) сформулював першу цілісну теорію розміщення промислового виробництва у монографії "Теорія розміщення промисловості", 1909). Він увів поняття "фактор розміщення” ("штандортний фактор") як економічну вигоду господарської діяльності залежно від розміщення. Переважно оптимальним є таке розташування об'єкта, за якого витрати на виробництво і збут продукції мінімальні. На його думку, розміщення промисловості визначається співвідношенням транспортних витрат і затрат праці, а також впливом фактора агломерації — зосередження промисловості у певному місці. Вигода агломерації залежить не від близькості до географічного пункту, а від технічної і просторової концентрації виробництва, можливості використання спеціалізованої ремонтної бази, іншої інфраструктури (тепер це називається "агломераційним ефектом").

За А. Вебером, геометрично підприємства слід розміщувати між родовищами сировини і місцями її споживання. Основний критерій оптимального розміщення — мінімізація сумарних витрат на виробництво і збут продукції. Така модель мала низку сумнівних припущень, а також не враховувала вартість сировини, палива і заробітну плату.

Теорія Вебера поступово ускладнювалась. Зараз вона доповнена такими категоріями, як фактор інерції розміщення (впливу старих виробничих потужностей на розміщення нових); величина ринкових (збутових) зон; вплив держави на регулювання виробництва; вплив НТП; проблеми екологічного характеру. Поняття агломераційного фактора замінено поняттям інфраструктури.

Модель Вебера й досі залишається основною теорією розміщення промисловості. Більш досконала теорія ще не розроблена. Класифікація факторів розміщення виробництва Вебера також залишається найважливішою [15,188—199; 4; 28, 48—64].

Загальна і спеціальна теорії "штандорта" Паландера

Після досліджень А. Вебера "штандортні" теорії інших авторів набули значного поширення. У 30-х роках німецький економіст А. Предьоль і шведський економіст Т. Паландер різко розкритикували "штандортні" концепції, оскільки, на їхню думку, вони не враховують зворотного впливу новостворених підприємств на умови розміщення, соціальних і політичних умов розвитку, перебільшують значення транспортних витрат.

У власних пропозиціях Т. Паландер запропонував перейти від вирішення завдання мінімізації витрат до завдання максимізації прибутків і доходів. У моделі розміщення були введені змінні ціни, функції попиту і пропозиції. Загальна модель визначає розміщення підприємств у регіоні або країні, спеціальна модель розроблена для підприємств галузі або групи галузей [45, 49].

Теорія про функції і розміщення системи населених пунктів (центральних місць) Кристаллера

Цю теорію розробив учень А. Вебера В. Кристаллер у своїй дисертації "Центральні місця Південної Німеччини" (1933). Головним його припущенням було те, що на однорідній території розселення людей є рівномірним. Він умовно поділяє таку територію (стільник) на правильні шестикутники. В центрі їх — міста (центральні місця), які виробляють усю товарну продукцію, надають різноманітні послуги власному ринку збуту продукції і послуг. За такої організації розселення забезпечується мінімізація середніх відстаней поїздок покупців. Модель передбачає також ієрархію центральних місць (малі, середні, великі, найбільші), від якої залежать зв'язки між центрами різних рангів.

Теорія Кристаллера найбільший вплив мала на розвиток сучасних концепцій раціональної організації сфери послуг і розселення населення у сільській місцевості.