Етап 2. Розробка системи оброблення замовлень

Цей етап, пов'язаний з підготовкою до відправки споживачеві необхідної продукції, потребує:

• перевірки платоспроможності замовника;

• прийняття рішення щодо продажу товару;

• отримання інформації про наявний запас товару;

• видачі замовлення для складу;

• оформлення рахунків замовникові та транспортування документів;

• обліку змін запасів товару.

Основний орієнтир у розробці системи оброблення замовлень — скорочення часу між розміщенням замовлення та отриманням товару замовником, чому значною мірою сприяє автоматизація процесу оброблення замовлень, а також комп'ютерний зв'язок між продавцем і покупцем товару.

Етап 3. Складування та оброблення вантажів

Зберігання товару з моменту виробництва до відвантаження замовлення як етап про­цесу товароруху передбачає відповіді на такі запитання:

• Якими мають бути склади?

• Скільки складів потрібно?

• Де склади мають бути розташовані?

Щодо відповіді на перше запитання, склади можуть належати виробникові, посеред­никові або фірмі, яка здає складські приміщення в оренду. Існують два варіанти орга­нізації складування: склади довгострокового зберігання, де товари зберігаються про­тягом тривалого часу, та регіональні центри розподілу, які використовуються в ос­новному не для зберігання, а для швидкого переміщення товарів торговими посе­редниками. Щодо відповіді на два інші запитання, які визначають сутність стратегії складування, то тут може бути використаний один великий централізований склад для обслуговування всього ринку або кілька складів, менших за розміром, які розта­шовуються поблизу місцевих ринків.

Оброблення вантажів вимагає визначення місцезнаходження товару на складі, до­ставки до місця комплектування, де товари сортують, упаковують для відвантаження, переміщують на вантажну платформу і завантажують у траспортний засіб для відправ­лення замовникові.

Етап 4. Управління запасами

Типовою проблемою, пов'язаною з виконанням логістичних функцій розподілу, є пла­нування запасів, які становлять близько 30% загального обсягу оборотних коштів.

Великий обсяг замовлення має певні переваги і вади.

Переваги:

• зменшення витрат на підготовку замовлення;

• зменшення дефіциту запасів;

• зменшення транспортних витрат.

Вади:

• збільшення витрат на зберігання запасів;

• збільшення потрібного капіталу;

• висока ймовірність морального та фізичного зносу товару.

Прийняття рішень щодо товарного запасу має на меті підтримання оптимальної вели­чини запасу. Малі запаси — це ризик несвоєчасного виконання замовлень споживачів, і як наслідок — незадоволеність споживачів. Великий запас — великі витрати на його утримання. Як знайти компроміс? Таким компромісом може бути прийняття на основі АВС-аналізу рішення щодо розподілу товарів на три групи, залежно від того, яким попитом користуються товари, і встановлення різних стандартів обслуговування для кожної з них (наприклад, для запасів групи А — наявність на складі протягом 95% часу). Ілюстрація АВС-аналізу наводиться в ситуації 52.

У більшості моделей управління запасами оптимальним вважається такий обсяг за­мовлення, за якого забезпечується мінімальна величина загальних витрат.

Основними моделями планування запасів є:

• модель економного розміру замовлення (ЕРЗ);

• модель з резервним запасом;

• модель ЕРЗ за наявності знижок за кількість.

Кожна з цих моделей, які розглядаються нижче, дає відповіді на два запитання:

• Скільки замовляти?

• Коли замовляти?