3. Розвиток повноголосся.

Це одна з найбільш характерних рис фонологічної системи протоукраїнської мови, яка зберігається і в сучасних східнослов’янських мовах – рос., укр., білорус., під якою розуміється звукосполучення [оро], [оло], [ере], [еле], що умовно позначається через [torot], [tolot], [teret], [telet].

Східнослов’янське повноголосся розвинулось з давніших звукосполучень tort, tolt, tert, telt. Звукосполучення [or], [ol], [er], [el] виражалася голосними [о], [е], а в інших – сонорними [r], [l].

Закон відкритого складу зумовив розвиток складотворчості сонорних, а разом з цим і розпад дифтонгів на 2 звуки. Внаслідок цього межа складів стала проходити між голосними [о], [е] і складотворними сонорними [r], [l]: to-r-t – to-l-t

Проте в слов’янських мовах складотворна властивість [r], [l] у такій позиції не збереглася. Її втрата викликала появу після сонорного нового голосного або перестановку голосного в сполученнях tort, tolt, tert, telt.

У мові східних слов’ян втрата складотворчості сонорними r, l супроводжувалася розвитком після них короткого голосного, який поступово перейшов у голосний повного творення: tort→tort→torot, tert→tert→teret; пор. д.-рус. голова, корова, борона, молот, береза, через, береза і сучас. укр. корова, борона, береза.

Розвиток звукосполучення [el] ускладнився. Ще до втрати сонорними складотворної властивості у сполученні telt, tьlt відбулася лабіалізація [е], [ь], тобто перехід [е] в голосний [о]: melko→molko→moloko; vlk→ vоlk.

У позиції після шиплячих сполучення telt змінилось у telоt: шолом із *selm.

У західнослов’янських мовах, зокрема польській, у сполученнях tort, tolt, tert, telt виник, як і в східнослов’янській мові, після [r], [l] носовий голосний, але давній о, е перед сонорним зредукувався: ……….

У південнослов’янських мовах / а також старочеській і старословацькій/ сонорний, втрчаючи складотворчість, не виділяв після себе голосного; уникнення закритого складу відбулося в них шляхом перестановки голосного в цьому звукосполученні, при цьому довгий [о] змінився на [а]: пор. ст.-сл. Крава, брана.

Слід зазначити, що існують й інші гіпотези щодо походження східнослов’янського повноголосся (А. Мейє, Р. Нахтігал, Л. А. Булаховській – с. 60).

Розвиток східнослов’янського повноголосся припадає на кінець VIІІ – І пол. ІX ст. Договори східних слов’ян з греками, що належать до І пол. Х ст., повноголосні сполучення фіксують часто, також у найдавніших слов’янських пам’ятках: новhгородh, Володимира, ворога.

Однак другий голосний [о], [е] у сполученні torоt, tolоt, terеt ще довго до ХІІ ст.. включно, мав якісні відмінності порівняно етимологічними [о], [е], тому він не чергується з і: мороз, берег, але снопь ‑ сніп, печь ‑ піч.

4. Рефлекси ор, ол на початку слова перед приголосним.

У позиції перед голосним початкові [or], [ol] у мовах східних і західних слов’ян дали по2 рефлекси [ro], [lo], [rа], [lа]: д.-рус. робота (*orbota),………. пол. robota, lodka, rataj, lakomy.

У південних мовах початкові [or], [ol] перед приголосним дали по одному рефлексу, послідовно змінившись у [rа], [lа]: ст.-сл. Работа, рало, равьнъ, расти, Ладин, болг. Работа, ратай, рамен.

Отже, у сполученнях ort, olt для всіх слов. Мов була властива перестановка голосного але в одних випадках вона не пов’язана зі зміною артикуляції голосного, але в одних випадках вона пов’язана із зміною артикуляції голосного, а в інших – супроводжувалася зміною [о] в [а]. Подвійність рефлексації ort, olt більшість учених пов’язує х-ром давньої слов. інтонації. При висхідній інтонації ort, olt змінювалися у rаt, lаt, а при спадній – у rоt, lоt. Але цей процес був ускладений ще й довготою голосного дифтонга в ort, olt і інтонацією.

Найдавніші східнослов. писемні пам’ятки відповідно до спільнослов’янського [or], [ol] на початку слова перед голосними засвідчують як ра, ла, так і ро, ло: рало, робота.

Рефлексація ort, olt, очевидно, відбулася в той час, що й виникнення східнослов. повноголосся, ще до появи письма у східних слов’ян.

5. Зміна h в і перед складом з наголошеним і.

Голосний h [ĕ] на східнослов. мовному ґрунті ще в дописемний період у позиції перед складом з наголошеним [і] перейшов в і: detina→ditina – укр. дитина; senica→sinica – д. рус. Синиця, укр. синиця; sedisь укр. сидиш, сидить.

Зміна [ĕ] в [і] перед складом з наголошеним [і] іноді порушується аналогією. Так, укр.. сидіти, сидить. У дієсловах типу д.-рус. замhнити, лhпити, грішити, смhшити, бhжиши фонетичні умови переходу [ĕ] в [і] були, але такого переходу не відбулося внаслідок аналогічного впливу інших форм цих самих дієслів (……), а також під впливом однокореневих іменників (….. та ін.).

На збереження [ĕ] може впливати несталість наголосу у слові: д.-рус. зница и зhница, укр. зіниця.