Лекція 4. Фонологічна система східнослов’янської мови раннього періоду (VI‑VII ст.) і дописемного (протиукраїнського) періоду (VIII‑X-хі ст.)

План

І. Фонологічна система протосхіднослов’янської мови VI ‑ VII ст. (праслов’янська мова з протосхіднослов’янськими діалектами):

1. Голосні фонеми, їх класифікація за місцем (сферою) і ступенем творення (Табл. 2).

2. Приголосні фонеми, їх класифікація за місцем і способом творення, за участю голосу і шуму, за твердістю і м’якістю (Табл.7).

ІІ. Фонетичні процеси в протоукраїнській (у мові дописемного періоду VIII ‑ на межі X-ХІ ст.)

1. Втрата звука j на початку слова перед е і заміна е в о (Табл. 16).

2. Зміна носових @, # в неносові о, е.

3. Розвиток повноголосся оро, оло, ере, еле.

4. Рефлекси ор, ол на початку слова перед приголосним.

5. Зміна  в і перед складом з наголошеним і.

6. Виникнення фарингального / фрикативного, або щілинного /г/h/.

Література

1. Жовтобрюх М. А. та ін. Історична граматика української мови / М. А. Жовтобрюх. – с. 52‑65.

2. Безкишкіна м. Т. Та ін. Історична граматика української мови. Таблиці 2 (с. 6), 7 (с. 12), 12 (с. 19‑20), 16 (с. 24), 17 (с. 25).

3. Крижанівська О.І. Історія української мови. Історична фонетика. Історична граматика: Навчальний посібник. – К., 2010. – С. 45-51.

І. Фонологічна система східнослов’янської мови VI ‑ VII ст.

1. Голосні фонеми

На основі спільнослов’янського вокалізму сформувалось 11 східнослов’янських голосних фонем, з яких 2 фонеми ‑ /ь/, /ъ/ ‑ реалізувались у зредукованих, надкоротких, або неповного творення звуках; 3 фонеми ‑ ớ (ѫ), ę (), ĕ ()– у довгих, а решта у відповідних звуках нормальної довготи ‑ /і/, /а/, /е/, /о/, /у/, /и/.

Фонеми /ę/, /ớ/ були носові,а всі інші – неносові (чисті, ротові).

Сфера творення(місце) Ступінь творення	Передня	Непередня
Високий	/и/	/ы/, /у/
Середньо-високий	/ ĕ/, /ь/	/ъ/
Середній	/е/, /ę/	/о/, /ớ/
Низький		/а/

Таблиця 7 (с. 12)

Приголосні фонеми східнослов’янської мови, успадковані від спільнослов’янської мови, за місцем творення поділились на:

Губні ‑ /б/, /п/, /в/, /м/;

Передньоязикові:

• зубні ‑ /д/, /т/, /з/, /с/;

• піднебінно-зубні ‑ /ж`/, /дж`/, /ц`/, /с`/;

• плавні ‑ /л/, /р/, /л`/, /р`/;

Середньоязикові ‑ /ј/

Задньоязикові ‑ /ґ/, /к/, /х/.

За участю голосу і шуму у творенні приголосних вони поділялись на:

• сонорні ‑ /л/, /л`/, /р/, /р`/, /н/, /н`/, /м/, /ј/;

Шумні:

дзвінкі ‑ /б/, /в/, /д/, /з/, /з`/, /ж/, /дж`/, /г`/;

глухі ‑ /п/, /т/, /с/, /с`/, /ц/, /ц`/, /х/, /к/

Дзвінкі й глухі вступали в такі корелятивні відношення:

/б/ ‑ /п/, /д/ ‑ /т/, /з/ ‑ /с/, /з`/ ‑ /с`/, /ж/ ‑ /ш/, /дз`/ ‑ /ц`/.

Поза цими відношеннями перебували фонеми /в/, /ч/, /х/, /ј/.

Східнослов’янські приголосні за ознакою способу творення поділялися на:

• проривні ‑ /б/, /п/, /д/, /т/, /ґ/, /к/;

-фрикативні (щілинні) ‑ /в/, /з/, /з`/, /с/, /с`/, /ж`/, /ш`/, /х/, /ј/.

• африкативні (проривно-щілинні) ‑ /дз`/, ц/, /ч/;

• проривно-прохідні ‑ /м/, /н/, /р/, /л/.

Губні фонеми /б/, /п/, /в/, /м/ та передньоязикові /д/, /т/, /з/, /с/, /р/, /л/, /н/, крім свого головного вияву в непом’якшених приголосних звуках, у позиції перед голосними переднього ряду реалізувалися також у напівпом’якшених приголосних, що становили їх позиційні варіанти: /б’іт’і/, /з’іма/, /кр’ік/.

Плавні /л/, /р/, у звукосполученнях з попереднім [о], [е] та [ъ], [ь] між приголоснии, а також з попереднім [о] на початку слова перед приголосним вимовлялися як звуки складотворчі: *dorga, *berza, *tъrgъ, *zьrno, *pоlnъ, *melko. В інших позиціях вони були нескладотвірними приголосними.

Усі приголосні в складі вживалися лише перед голосними, крім складотворних r і l.

ІІ. Фонетичні процеси в протоукраїнській мові дописемного періоду VIII‑X ст.: