Тема 9 Страхування фінансово - кредитних ризиків

9.1 Необхідність і значення страхування у фінансово-кредитній сфері

Страхування фінансових ризиків – вид майнового страхування, яке за своєю суттю є страхуванням ризику втрати прибутку чи неотримання доходу внаслідок різних причин. У широкому значенні фінансові ризики - це ризики, які характеризуються ймовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів) у підприємницькій діяльності. У вужчому значенні - це частина комерційних ризиків, пов’язані з імовірністю фінансових втрат унаслідок операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах.

Страхування фінансових ризиків регламентується Законом України «Про страхування», але ніякого визначення і класифікації у чинному законодавстві немає.

Деякі страхові компанії ототожнюють фінансові ризики з комерційними ризиками, а деякі, навпаки, вважають, що це є різні ризики, й розробляють правила страхування фінансових ризиків та комерційних ризиків. Така плутанина була пов’язана з тим, що у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволялось при страхуванні відносити на валові витрати «комерційні ризики». У той же час у Законі України «Про страхування» видом страхування було «страхування фінансових ризиків», а не «страхування комерційних ризиків».

Унаслідок внесених змін, які набрали чинності з 1 січня 2205 року з тексту Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» зник такий вид страхування як страхування комерційних ризиків. На зміну йому дозволено страхувати та відносити до складу валових витрат страхування «інших ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності».

Згідно з класифікацією ризиків, пропонованою Першою директивою ЄС від 24 липня 1973 року до групи фінансово-кредитних ризиків віднесено як ризики, що виявляються у зв’язку з наданням кредитів, так і ризики, які призводять до інших фінансових збитків.

У світовій практиці страхування фінансових ризиків є досить поширеним, а в Україні таке страхування має неоднозначну оцінку як серед страховиків, так і їх клієнтів. Попит на цей вид страхування є дуже низьким, але обсяги платежів за цим видом страхування є значними.

Нині про популярність цього виду страхування не можна судити із сум отриманих страхових премій чи його частки у структурі страхового ринку. Пояснюється це тим, що страхування фінансових ризиків часто пов’язано з тіньовими схемами і застосовується для псевдооперацій.

9.2. Сутність та економічний зміст страхування кредитів

Страхування кредитів базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування. У сучасному світі страхування кредитних операцій швидко поширюється, оскільки постійно відбувається зростання їх кількості.

Розрізняють три механізми кредитного страхування:

- делькредере страхування;

- гарантійне страхування;

- страхування довіри.

За делькредерного страхування кредитори відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами. делькредере страхування передбачає страхування товарних кредитів і страхування фінансових кредитів.

Майновий інтерес кредитора може бути захищений посередньо – шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичальник. Шляхом здійснення страхового внеску до компанії позичальник посередньо захищає інтереси свого кредитора. Ця операція за сутністю є наданням страхової гарантії кредитору за третю особу – позичальника. Тому механізм подібних операцій має назву гарантійного страхування.

При страхуванні кредитів застосовують два способи надання страхового захисту:

- одноразовий – застосування щодо окремої кредитної операції, яка однозначно потребує страхового захисту;

- багаторазовий, оборотний – щодо загальної кількості операцій, які можуть бути здійснені одним боржником протягом часу дії угоди про гарантійне страхування.

При цьому кредитним установам вигідніше використовувати одноразовий спосіб страхування, а страховим компаніям – багаторазовий. При одноразовому способі кредитна установа передає на страхування найбільш небезпечні ризики, тому не відбувається розсіювання ризику, що, звісно, не влаштовує страхову компанію. При багаторазовому способі компанія отримує у страхування портфель кредитів, в якому суміщаються безпечні і небезпечні ризики, що сприяє досягненню їх розсіювання.

Серед розмаїття кредитних відносин, які здійснюються на сучасному кредитному ринку, особливого значення набувають кредитні послуги, відомі як кредит довіри. Прикладом такого кредиту є добрі, довірчі відносини між працедавцем (кредитором) та найнятим працівником (боржником). такі відносини можуть набувати реального змісту в передачі працедавцем працівникові у тимчасове користування засобів транспорту або інших цінностей. Отже, виникає ризик не виправдання довіри працедавця. На випадок завдання йому збитків працівником працедавець може застрахуватися. Цей вид страхування з одного боку має характер делькредерного, бо страхувальником є кредитор, а з другого – набирає форми страхової гарантії, оскільки страховий поліс становить предмет застави. Саме тому немає підстав страхування довіри однозначно відносити до делькредерної чи заставної групи.

Отже, кредитне страхування можна визначити як господарський механізм, мета якого – задовольнити випадкові майнові потреби, які виникають з ризику неповернення кредиту, перерозподіливши втрати між суб’єктами кредитно-страхових відносин.