7. Форми організації роботи з дошкільниками з валеологічного виховання.

Форма – це зовнішнє вираження певного змісту. Форма навчання – це навчально-виховний процес у загальноосвітніх закладах різного типу (у тому числі, в дошкільному закладі), що здійснюється з групою дітей чи індивідуально. Це зовнішній вираз узгодженої діяльності педагога і дітей, що здійснюється у певному порядку і режимі. Форми навчання класифікуються залежно від критерію, що покладено в їх класифікацію.

Заняття – форма дошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. За допомогою різноманітних методів і дидактичних засобів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма дітьми знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей.

У навчальному процесі дошкільного закладу використовуються різні види занять.

За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять: заняття із засвоєння дітьми нових знань. Мають на меті постановку пізнавальних завдань, збагачення, уточнення знань; заняття із закріплення і систематизації досвіду дітей; контрольні заняття.

За організацією дітей заняття поділяють на: фронтальні (з усіма дітьми групи); групові (10—12 дошкільнят); індивідуально-трупові (4—6 дошкільнят); індивідуальні (1—4 дошкільнят).

Зміст занять визначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчального змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загального розвитку і працездатності.

Як правило, заняття відбувається за такою структурою:

1) організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу дітей до змісту заняття. Охоплює він такі аспекти, як формулювання мети, пояснення шляхів її досягнення;

2) основна частина заняття. Педагог послідовно формулює дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;

3) підведення підсумків. Метою його є самостійний аналіз і самоаналіз дітей, з'ясування шляхів використання здобутих знань у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних заняттях.

Характер і різноманітність методів та засобів, які використовуються під час заняття для стимуляції пізнавальної активності залежить від віку дітей.

Приміщення, в якому відбуваються заняття, має бути чистим, провітреним, добре освітленим, обладнаним меблями відповідно до зросту дітей. Дошкільники повинні навчитися правильно сидіти під час слухання, виконання різноманітних робіт. Традиційно у першій молодшій групі заняття триває 10–15 хв., у другій молодшій і середній групах – 15–20 хв., у старшій 20–25 хв., у підготовчій – 30–35 хв.

Екскурсія – одна з форм організації навчання дітей дошкільного віку.

Специфічне значення екскурсій полягає в забезпеченні першого сприймання невідомих предметів і явищ. За правильної методики таке сприймання є яскравим і цілісним, насиченим емоційним ставленням дитини до побаченого, що сприяє розвитку її пізнавальних інтересів. Наприклад, екскурсії валеологічного спрямування можуть бути проведені при вивченні питань з основ безпеки життєдіяльності за такою темою «В гостях у ялинки», під час ознайомлення з природою «Природні умови та здоров'я», під час ознайомлення з предметами і об'єктами довкілля «Умивальна кімната», «Їдальня», «Спальна кімната» тощо. Перебування на свіжому повітрі, використання під час екскурсій рухливих ігор, фізкультхвилинок, спілкування з прекрасним (спостереження за явищами неживої природи, за рослинами і тваринами, тощо), набуття навичок спілкування з оточуючими робить цю форму навчання валеологічно спрямованою.

Екскурсія як форма навчання має таку загальну структуру:

1) підготовчий етап. Педагог визначає її зміст, мету, відповідний об'єкт, створює у групі настрій очікування цікавого і корисного, повідомляє певну інформацію щодо об'єкта, який діти спостерігатимуть;

2) власне екскурсія. Під час екскурсії вихователь організовує спостереження дітей, спрямовує їхню пізнавальну активність, стимулює мислення, увагу, сприяє розвитку уяви;

3) закріплення знань. Робота після екскурсії забезпечує закріплення отриманих під час спостережень знань і вражень. Із цією метою вихователь організовує використання зібраного матеріалу, читання відповідної художньої літератури, створює умови для розвитку ігрової діяльності за мотивами побаченого під час екскурсії.

Валеохвилинки. На заняттях з розвитку мови, малювання, математики та ін., що потребують тривалого перебування в статичному положенні, діти втомлюються, увага їх знижується. Перші ознаки втомлення виявляються в дітей середньої групи на 7–8-й хв., старшої – на 10–12-й хв., у підготовчій до школи групі – на 12–14-й хв.

Для поновлення працездатності, починаючи з середньої групи, проводять Валеохвилинки у вигляді фізкультурних хвилинок або фізкультпауз. До комплексу фізкультурної хвилинки входять 3 – 4 вправи, які виконуються з різних вихідних положень (сидячи і стоячи за столом, у проходах між столами) і спрямовані на підвищення тонусу великих м'язових груп тулуба і кінцівок. Тривалість фізкультхвилинок – 1 – 2 хв.

Комплекси вправ для фізкультхвилинок змінюють через два-три тижні. Можна змінювати не весь комплекс, а тільки деякі вправи, вихідні положення, амплітуду рухів. Усе це створює враження новизни вправ, і діти виконують їх із задоволенням.

Вихователь стежить за тим, як діти виконують вправи, і робить потрібні зауваження. Важливо, щоб діти дихали глибоко через ніс, а видихали ротом, поєднуючи дихання з рухами. Фізкультхвилинки стають для дітей цікавішими, якщо їх супроводжувати віршованими рядками. Наприклад:

Білочки

Лапки в боки, вгору вушка –

Скачуть білочки-подружки.

Раз, два, три, чотири, п'ять,

По гілках вони летять.

Кожен ранок на галяві

Спритно роблять вільні вправи.

Раз, два, три, чотири, п'ять,

Люблять білочки стрибать

До системи заходів, що є профілактикою втомлення входять фізкультурні паузи (динамічних перерв), на яких переважає розумове навантаження (розвиток мови, грамота, математика або ручна праця, малювання, ліплення, аплікація та ін.).

Зміст фізкультурних пауз становлять ігри середньої рухливості ("Совонька", "Зроби фігуру" та ін.), хороводні ("Коровай", "Мак", "Каруселі"), танцювальні рухи під музику (платівка, магнітофонний запис), комплекс уже знайомих дітям вправ ритмічної гімнастики або загально розвиваючих вправ (5 – 6).

У теплу погоду фізкультурні паузи проводять переважно на свіжому повітрі.

Практична діяльність дитини може здійснюватись під час дослідницько-пошукової роботи, коли діти проводячи елементарні досліди набувають певних знань. Наприклад: 1) під час набуття знань про дихання діти можуть стискати і розтискати губку. Вихователь проводить аналогію між легенями: коли вдихаємо повітря, легені розширюються, коли видихаємо – згортаються. Ми дихаємо повітрям (діти закривають пальцями ніс і переконуються у важливості повітря для людського організму). Повітря є скрізь: в організмі (діти видихають повітря на дзеркальце; носом видихають на паперових метеликів, підвішених на штативі; надувають кульки; через соломинки дмухають у склянку з водою), у грудці землі, цеглині (їх кидають у воду – і на поверхні з'являються бульбашки); 2) Наша шкіра. На прогулянці простягнути руки вперед. Що відчувають ваші руки (тепло, холод, сніг, дощ, вітер та ін.)? Пригадайте, що ви відчували, коли ненароком під час бігу розбили коліно, подряпали руку тощо? Що сталося зі шкірою на коліні, руці? на

Гра є формою навчання, найбільш характерною для маленьких дітей. Вона розвиває самостійність і активність мислення і мови дітей, сприяє закріпленню знань і навичок, що отримала дитина під час проведення інших навчальних форм роботи. Будь-яка гра має правила, які мають навчальний, організаційний і дисциплінуючий характер. Навчальні правила допомагають розкривати перед дітьми, що і як треба робити; правила співвідносяться з ігровими діями, посилюють їхню роль, уточнюють спосіб виконання; організуючі визначають порядок, послідовність і взаємовідносини дітей у грі; дисциплінуючі попереджають про те, чого і чому не можна робити.

Вихователь повинен обережно користуватись правилами, не перевантажувати ними гру, застосовувати тільки необхідні. Дидактичні ігри: «Упізнай за описом», «Почастуймо ведмедика», «Одягнімо ляльку на прогулянку», «Перукарня», «Що Барвінок забув узяти для купання?», «Упізнай на смак», «Вершки та корінці», «Зелена аптека», «Збери букет цілющих трав», «Зайчик сірий умивається», «Веселі і сумні очі», «Водичко, водичко, умий моє личко». Рухливі ігри: «Подоляночка», «Де були, що робили?», «Ходить Гарбуз по городу», «Хто швидше збере врожай».

Валеологічне виховання можна проводити також під час свят (спортивних, соціальних, побутових), самостійної діяльності дітей.