5. Формування у дошкільників уявлень про фізичне здоров’я.

Одним з основних призначень педагогічної роботи є привернути увагу дошкільника як особистості до своєї зовнішності, власного тіла як оболонки внутрішніх органів і систем, уособлення фізичної вправності, сили, м'язової радості, здорового способу життя, витривалості.

Вже в дошкільні роки дитина має набути елементарних уявлень про свою зовнішність, статеву належність, роботу основних органів і систем, вікові зміни організму, залежність його стану від харчування та способу життя, вміння уникати дії шкідливих чинників, орієнтуватися у показниках власного здоров'я та нездоров'я. Причому це не лише треба знати, а й емоційно-ціннісно до нього ставитися, надаючи перевагу позитивним впливам середовища перед шкідливими, руйнівними; висловлювати позицію щодо своїх фізичних можливостей і досягнень, обґрунтовувати їх, в разі необхідності, відстоювати; відображати особисте позитивне ставлення до себе, до здорового способу життя у малюнках, віршах, з допомогою жестів, міміки, мелодії тощо. Практично спиратися на власні фізичні можливості, вдосконалювати їх, реалізовувати у житті.

Формування у дітей уявлень про фізичне здоров’я складається з ознайомлення малюка з зовнішністю, будовою тіла, основними органами, розвитком організму, гігієною тіла, гігієною праці, розвитком рухової активності, статевою ідентифікацією, поняттями здоров'я і хвороба, безпека життєдіяльності.

У дошкільному віці триває активне оволодіння дитиною власним тілом – координацією рухів та дій, формуванням образу тіла та ціннісного ставлення до нього. Малюк починає цікавитися тілесною конструкцією людини, відкривати особливості власної тілобудови. Він потроху оволодіває мімікою та тілесною експресією. Десь близько п'яти років формуються деякі свідомо контрольовані вирази обличчя. Оскільки дошкільник – істота активна, численні акти тілесної роботи конструюють образ дії, виробляють «м'язові відчуття». Дитина охоче освоює тілесні дії, які кладе в основу образу свого тіла.

З допомогою дорослих і завдяки власним враженням від особливостей функціонування свого тіла у малюка формується схематичне уявлення про тіло як будинок, в якому «живуть» серце, легені, печінка, нирки... Вони іноді дають про себе знати, у декого виявляються нездоровими, про них часто згадують дорослі та старі люди. Тобто внутрішнє життя організму дедалі більше пов'язується у свідомості малюка із зовнішньою вправністю та благополуччям.

Зростаючи, дошкільник починає усвідомлювати, що поруч з ним живуть і діють різні люди, які істотно різняться між собою фізичними характеристиками. Його життєздатність певною мірою пов'язана з умінням розрізняти людей за віком, орієнтуватися на головні ознаки дитинства, юності, молодості, зрілості, старості, усвідомлювати, що зміни, в тілесній організації людини взагалі, власній, зокрема, пов'язані з об'єктивними законами природи та умінням дбати про своє тіло, доглядати його.

Увагу дітей необхідно спрямовувати не лише на гігієну тіла, догляд за ним, користування гігієнічними засобами, а й на гігієну праці, оптимізацію умов організації діяльності. Дитина постає не просто як виконавець, а як активний суб'єкт власних гігієнічних дій, здатний до самоконтролю та самокоординації.

У дошкільні роки дитина має оволодіти певним набором характерних вікові умінь і навичок з основних рухів, пов'язаних з ходьбою, бігом, відштовхуванням та приземленням, стрибками у висоту та довжину, киданням предметів у ціль, лазінням, їздою на двоколісному велосипеді, плаванням, рухливими іграми. Слід звертати увагу на те, чи охоче виконує їх дитина, яка норма виконання є її індивідуальною, дає змогу відчути себе задоволеною, спроможною; в яких випадках дитина почувається ніяково, невпевнено, проявляє боязкість, а, можливо, справжню фобію. Адже будь-яке фізичне насильство над собою може лишити негативний слід у душі, позначитися на особистісному зростанні.

У зв'язку з фізичним оволодінням тілом, з розвитком пізнавальних інтересів у дитини пробуджується зацікавленість своєю тілесною організацією, зокрема власними геніталіями. Ототожнення дитини себе з фізичною статтю чоловіка або жінки, прагнення відповідати стереотипам статевої поведінки, соціальним стандартам – важлива умова особистісного становлення малюка. Зростаючи, він привласнює поведінкові форми, інтереси й цінності своєї статевої групи, навчається розрізняти хлопчиків і дівчаток за основними фізичними ознаками. Здебільшого дорослі намагаються уникати проблем статі, відвертаючи увагу дітей від складних запитань і, таким чином, уникаючи необхідності на них відповідати. Проте становлення самосвідомості починається саме із засвоєння дитиною формули: «Я – хлопчик» або «Я – дівчинка». Стереотипи чоловічої та жіночої поведінки входять у самосвідомість дитини через наслідування та емоційну причетність до представників своєї статі. Формування базису особистісної культури неможливе без своєчасного становлення механізмів статевої диференціації та ідентифікації.

Від рідних та близьких дорослих малюк дізнається про власне здоров'я, а також про різні захворювання. Вже в цей період життя стає актуальною проблемою оснащення дитини елементарними уявленнями про показники нездоров'я, з якими слід рахуватися, на які необхідно зважати, які треба розпізнавати. Це стосується змін в активності поведінки, апетиті, сні. Дошкільник, який орієнтується у показниках свого фізичного стану, буде життєздатним, зможе собі допомогти, вчасно звернеться по допомогу, уникатиме того, що є шкідливим, руйнівним. Елементарна обізнаність стане важливим внеском у формування найпростіших форм самодостатності дитини.

Робота з дошкільниками з питань безпеки життєдіяльності стосується уміння дітей самостійно вирізняти основні небезпечні чинники довкілля. Це безпечне перебування удома, в дитячому садку, на вулиці, на воді, на льоду, на спортивному майданчику.

Усі означені напрями навчально-виховної роботи у сукупності спрацьовують на формування у дошкільників уявлень про фізичне здоров’я.