4. Формування у дитини початкових уявлень про моральні норми життєдіяльності.

Цілісний розвиток дитини як особистості – головна мета модернізації дошкільної освіти на сучасному етапі розвитку держави, а це, зокрема, передбачає турботу про здоров'я дошкільника – стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, психічний комфорт, позитивне самопочуття, спокій, рівновага, задоволення, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад.

У дошкільні роки відбувається формування у дітей початкових уявлень про норми моралі, що регулюють ставлення людини до інших людей, її діяльності, до самої себе, а також перетворення цих норм у засоби самостійної регуляції поведінки та взаємин з людьми, які її оточують. Отже, центральна проблема морального виховання – людина, її місце у системі соціальних взаємин. Актуальними проблемами морального виховання є також і власне формування гуманного ставлення до навколишнього, виховання колективістської спрямованості поведінки, працелюбності, морально-вольових якостей (чесності, скромності, відповідальності тощо).

Дуже важливим є формування у дітей таких якостей, як уміння керувати своєю поведінкою і способами спілкування, здатність вибору адекватної поведінки, орієнтації у нових обставинах, відчуття свого місця серед інших людей є сферою соціального розвитку дитини.

Формування соціального досвіду дитини в процесі морального виховання має гуманне спрямування і сприяє розвитку початків духовності особистості.

Механізм соціального розвитку складається з таких головних компонентів: когнітивного (здатність до пізнання людей, їхньої поведінки, взаємин) та поведінкового (мотиви і навички взаємодії у різних ситуаціях спільної діяльності). Моральною характеристикою цих складників є гуманність, тобто емоційний чинник, здатність до гуманних почуттів: співпереживання, співчуття, які визначають уміння діяти не лише на основі розуміння іншого та володіння комунікативними навичками й уміннями, а й на основі гуманного ставлення до людей. Таким чином, інтегруючи моральний, духовний і соціальний компоненти, процес виховання спрямовується на цілісний розвиток особистості, який реалізується у гармонії із зовнішнім світом та із самою собою.

Такі вікові особливості, як емоційна чутливість, допитливість, здатність до наслідування, вразливість, створюють сприятливі умови для формування особистості як суб'єкта моральних ставлень. Тож постає важливе завдання виховувати у дітей культуру людських взаємин, прищеплювати навички взаємної поваги в спілкуванні та спільній діяльності, формувати вміння дотримуватися простих норм співжиття, керуватися соціальне значущими цінностями.

У дошкільному віці формуються основи соціальної компетентності дитини: вміння орієнтуватися у світі людей (рідні, близькі, знайомі, незнайомі люди; люди різної статі, віку, роду занять тощо); здатність розуміти іншу людину, її настрій, потреби, особливості поведінки; уміння поважати інших людей, допомагати, дбати про них; обирати відповідні ситуації спілкування та спільної діяльності. Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце у системі відносин між людьми й адекватно поводитися.

Соціалізація сучасного дошкільника відбувається у досить складних умовах. Адже традиційно дитина включалася у певну виховну систему й ставала носієм відповідного способу життя. Сьогодні проблема розриву поколінь стає особливо гострою, оскільки старші покоління переживають ресоціалізацію. Відчутний також брак життєздатних спільностей людей, розпад традиційної родини, перенасиченість інформацією «антигуманного» змісту через засоби масової інформації тощо.

Тому постає нагальна потреба формування в дітей відкритості до світу людей, виховання навичок соціальної поведінки, усвідомленого ставлення до себе як вільної самостійної особистості та до своїх обов'язків, що визначаються зв'язками з іншими людьми, формуванням готовності до сприймання соціальної інформації, вихованням співчуття, співпереживання, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки.

Для формування гуманістичної позиції необхідне позитивне прийняття себе та інших людей, оптимістичне світосприйняття. Упродовж дошкільного віку формується здатність дитини правильно орієнтуватися на можливе ставлення до неї дорослого, з'являється прагнення відповідати вимогам дорослих людей, бути визнаною ними. Крім того, розвивається свідоме ставлення до своїх прав та обов'язків, формується інтерес до нової соціальної інформації та бажання співдіяти з іншими людьми на засадах моральних цінностей.

В Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що дитина старшого дошкільного віку повинна знати свій родовід, усвідомлювати, що честь роду залежить від кожної людини. Вміти шанувати пам'ять предків, підтримувати стосунки з родичами, які живуть поруч і далеко. Виявляти інтерес до родинних реліквій, шанує родинні традиції.

У дошкільника мають бути сформовані уявлення про доброту, гуманність, щирість як важливі якості людини й людських взаємин; про справедливість як здатність правильно оцінювати вчинки людей, про чесність як вимогу до власної поведінки відповідати тим критеріям, які застосовуєш в оцінці вчинків інших. Виявляє самоповагу, що ґрунтується на усвідомленні своїх індивідуальності, права на самовираження, власні почуття та самостійну поведінку, яка не створює проблем для інших людей.

Дитина повинна розуміти стан і почуття інших людей з їхнього вигляду, інтонацій, дій, виявляти повагу до почуттів людини, розуміння її права бути такою, як вона є. Чуйно ставиться до інших людей залежно від їхніх віку та статі. Розуміти ставлення людей до себе. Почуватися природно у товаристві знайомих і незнайомих людей. Знати, як реагувати на несправедливе ставлення до себе, розуміє причину і намагається її усунути. Прагне до коректності, толерантності у взаєминах. Розуміти поняття «дружба» і «товаришування» і відповідно поводиться з однолітками.

Має уявлення про державу, її символи, народ, національні особливості українців. Знає національні пам'ятники, героїв, виявляє повагу до них, вшановує національні святині.

Розуміє поняття «людство», шанує звичаї інших народів.

Виховні технології

Поруч із традиційними засобами ознайомлення дітей зі світом людей (екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, етичні бесіди, заняття з ознайомлення з навколишнім, спостереження, ігри на соціальну тематику, читання художньої літератури тощо), доцільно впроваджувати:

• уроки Добра і Краси, роботу з етичними казками, подорожі до Країни Милосердя тощо;

• психотехнології та гімнастика почуттів, енергетичні вправи «Жива вода», «Серце на долоні», «Тепло рук друга»;

• ігрові технології: «Квітка доброти», «Дзвіночки совісті», «Промінчик людяності»;

• ситуації морального вибору (порівняльні, оцінювальні, проблемні);

• складання родового дерева, розгляд сімейних фотографій, документів, листів та інших родинних реліквій;