3. Система адміністративного процесуального права: поняття, складові частини та їх характеристика

Як і будь-яка інша юридична галузь, адміністративно-проце­суальне право являє собою цілісну систему взаємопов'язаних норм та інститутів. В основу внутрішньої організації даної системи по­кладено кілька критеріїв, головним з яких є масштабність дії адмі­ністративно-процесуальних норм.

За масштабом регуляторного впливу на суспільні відноси­ни виділяють дві групи норм адміністративно-процесуального права:

- до першої групи належать норми загального характеру, їх дія поширюється будь-які аспекти (прояви, напрями) адміністративно-процесуальної діяльності;

- друга група складається з норм, що регулюють суспільні відносини в окремих секторах адміністративно-процесуальної сфери.

Цей поділ ґрунтується на структуризації системи адміністра­тивно-процесуального права на дві генеральні частини: Загальну (перша група) та Особливу (друга група).

Кожна із зазначених частин також має власну структурну будову. Так, відповідно до характеру закріплюваних ними загальних поло­жень, норми Загальної частини адміністративно-процесуального права поділяються на: норми, що містять визначення категорій і понять адміністративно-процесуального права; норми, котрі вира­жають основні принципи адміністративного процесу; норми, які встановлюють загальну мету й завдання адміністративно-процесу­альної діяльності органів публічної влади; норми, що закріплюють основи процесуально-правового статусу суб'єктів адміністратив­но-процесуального права, та інші.

Що ж стосується Особливої частини адміністративно-про­цесуального права, то підставою для групового поділу її норм Є предметна специфіка окремих категорій адміністративних справ. За цим критерієм у структурі Особливої частини виділя­ють інститути адміністративно-процесуальних норм, кожен з яких регламентує конкретне адміністративне провадження: ви­конавче, атестаційне, дисциплінарне, реєстраційне, контрольне тощо.

Тут варто зауважити, що у науковій та навчальній літературі діяльність органів публічної влади з розгляду певної катего­рії адміністративних справ (вид адміністративного процесу) і а систему адміністративно-процесуальних норм, якими регла­ментується ця діяльність (інститут адміністративно-процесу-і 11.ного права), зазвичай іменують адміністративним провад­женням.

Ці два випадки використання терміну «адміністративне провадження» обов'язково слід розрізняти, оскільки ним позначаються принципово відмінні явища правової дійсності - система юридич­них норм та діяльність з їх реалізації. Загалом, зазначена розбіж­ність цілком відповідає різниці між поняттями адміністративний процес і адміністративно-процесуальне право.

Адміністративні провадження (інститути), які належать до Особ­ливої частини адміністративно-процесуального права, поділяються на дві групи.

Перша група формується з інститутів, що регламентують про­цесуальний порядок розгляду, так званих «конфліктних» адмініс­тративних справ (тобто справ, в основі яких лежить правовий спір між учасниками публічних правовідносин). До таких нале­жать дисциплінарне, виконавче, адміністративно-позовне провад­ження тощо.

Другу групу утворюють інститути, спрямовані на вирішення адміністративних справ, що носять управлінський, неконфліктний характер: провадження з розгляду заяв і пропозицій грома­дян, нормотворче, дозвільне, атестаційне провадження і т. п.

Класифікація адміністративних проваджень за наявності в їх ос­нові правового конфлікту є підставою для виділення у структурі Особливої частини адміністративно-процесуального права двох під­розділів: конфліктні провадження та неконфліктні провадження.

Виходячи з викладеного, структуру адміністративно-процесу­ального права можна відобразити таким чином:

Загальна частина:

- норми, що містять визначення основних категорій і понять адміністративно-процесуального права;

- норми, якими закріплюються основоположні принципи адмі­ністративного процесу;

- норми, які встановлюють загальну мету й завдання адміні­стративно-процесуальної діяльності органів публічної влади:

- норми, що визначають основи процесуально-правового ста­тусу суб єктів адміністративно-процесуального права;

- норми, які окреслюють коло джерел адміністративно-про­цесуального права;

- норми, котрі встановлюють загальні правила організації й здійснення процесуальної діяльності суб'єктів адміністративної юрисдикції і т. п.

Особлива частина:

І. Конфліктні провадження:

- провадження з розгляду скарг громадян;

- адміністративно-позовне провадження (провадження з роз­гляду справ у адміністративних судах);

- дисциплінарне провадження;

- виконавче провадження;

- провадження з розгляду справ про адміністративні проступ­ки тощо.