7.4. Сфери прояву культури і її дія на суспільне життя.

Мир людської культури виступає сферою розвитку, формування і виявлення сутнісних сил людини, їх реалізації в природі і суспільстві. З позицій соціології виділяють три основні сфери прояву людської культури.

1. По-перше, це відношення людини до навколишнього середовища. Культура людини, суспільства виявляється в гармонії його взаємозв'язків з природою, в усвідомленні себе частиною природи, Вселеної. Це знаходить конкретний вираз у всіх сферах життєдіяльності: на виробництві, в побуті, на відпочинку і т.д.

2. По-друге, культура – це відношення однієї людини до іншого. Від ступеня усвідомлення факту взаємозв'язку людей залежить рівень культури міжособових, міждержавних, міжетнічних, міжконфесійних і ін. відносин, культурний клімат взаємостосунків в сім'ї, групі і т.д. Основою служить одна з головних християнських заповідей: «Не роби іншому того, чого не бажаєш собі».

3. По-третє, культура – це відношення людини до самому себе. Культурна діяльність індивіда – це постійне самовиховання, самопізнання, самодисципліна. Пригадаємо знамениту фразу на фронтоні Дельфійського храму, яка стала девізом життя Сократа «Пізнай самого себе». Рівень культури виявляється у формуванні позитивного відношення до отримання знань, вихованні стійких моральних принципів, в розвитку відчуття краси, підтримці здоров'я, благородної зовнішності.

Вплив культури на суспільне життя може йти через ряд каналів:

- соціалізації і формування окремої особи;

- через створення і введення цінностей;

- через зразки діяльності і зразки поведінки;

- через створення моделей інститутів і соціальних систем.

Розглянемо цей процес дещо докладніше.

По-перше, дія культури через соціалізацію буде різною залежно від місця народження, соціального положення батьків і т.д. (дитина народилася в багатому маєтку, в крупному місті або ескімоському стійбищі).

По-друге, залежно від рівня розвитку суспільства в одному випадку вищими цінностями будуть предмети релігійного культу, в іншому – гроші, політичні цілі, здоров'я, честь і т.д.

По-третє, система цінностей визначає вибір засобів: в одних випадках чоловік, вітаючи жінку, знімає капелюх, цілує руку, в інших – недбалий виляск по спині; на острові Фіджі вітання виражається потиранням носів.

По-четверте, культура впливає на хід суспільного життя, встановлюючи моделі поведінки, предметів, витворів мистецтва. Модель – це бажана схема, пов'язана з цінностями, яку належить успадковувати і повторити; ці моделі ще називають еталонами.

7.5. Соціальні норми і цінності. Символічні і знакові системи.

Поведінка людей в суспільстві, соціальній спільності або групі визначається перш за все їх орієнтацією на певні цінності (ціннісною орієнтацією). Звичайно, далеко не всі люди в одних і тих же общностях (групах) прихильні одним і тим же цінностям, однаково розуміють і приймають принципи добра, рівності, справедливості, свободи, людської гідності і т.д. Одні – прихильники колективізму, інші – індивідуалізму, для одного головне в житті – кар'єра, для іншого – багатство, для третього – честь і гідність і т.д.

Соціальні цінності відповідають на питання як відноситися до того, що вже є, і до того, що може бути. В системі соціальної регуляції цінності є підставою для вироблення іншого, подальшого елементу – соціальних норм. Соціальні норми відповідають вже на питання про те, що і як з ними робити. Якщо соціальні цінності визначають загальну стратегію регулювання поведінки людей, то соціальні норми – конкретні установки відносно такої поведінки і їх зразки.

Духовні цінності – це результат опредмечивания творчої діяльності у сфері духовної культури. Їх відрізняють такі характерні риси: безмежність споживання на відміну від матеріальних цінностей, незапрограмированность визнання (за життя автора або набагато пізніше), унікальні властивості творців, багатозначність прояву значень в різні історичні періоди, багатовимірність взаємодії в них різних сторін культури. Норми і зразки регулюють цілісність і густину зв'язків в культурі.

До основних категорій соціології культури відносяться: норми, цінності, ціннісні орієнтації, зразки поведінки, зразки діяльності, менталітет, інтереси, соціально-культурне середовище, інститути культури. У ряді категорій соціології культури особливе місце належить символічній і знаковій системі.

У культурі дописьменных суспільств розрізняють такі знакові системи як прикмети (включаючи народну медицину), ворожіння, мову, музику, пантоміму, зображення (орнамент), прикладне мистецтво, народний костюм, предмети народних ремесел, одиниці вимірювань, одиниці орієнтування, засоби «сигналізації», обряди. Після «утворення» писемності ці знакові системи починають жити в звуковій і письмовій формі (нотний запис, письмова мова, література і т.д.).

У розповсюдженні і засвоєнні культурних цінностей надзвичайно велика роль мови. Саме мова народу несе в собі основне духовне багатство, відмінні риси тієї або іншої людської спільності. Він є головним хранителем духовно-культурних досягнень народу.

Національна мова – не просто самоцінна реалія і конструюючий чинник етносу, але і засіб збереження етносу в умовах «чужого» етнічного оточення. Це спосіб формування етнічної свідомості, етнічної пам'яті і, якщо цей етнос позбавляється власній території і натурализируется в «чужих» країнах і народах, то мова залишається навряд чи не останнім притулком, ниткою, що сполучає членів етносу між собою і його корінням. Прикладом може служити доля циганів, розкиданих по всьому світу.

Рівень культури людини в значній мірі визначається ступенем оволодіння їм мовного культурного багатства. Ще Сократ просив співбесідника: «Заговори, щоб я тебе побачив». Ми заговорили і увидели.драки на з'їздах нашого парламенту. А миловидність деяких сучасних модно одягнених дівчат миттєво випаровується, стоїть ним тільки заговорити.