3. Принципи, Мінімальні правила та Декларації Організації Об'єднаних Націй, що мають відношення до діяльності працівників в'язниць.

Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими.

Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув'язненню у будь-якій формі.

Основні принципи поводження з ув'язненими.

Ці документи містять всеосяжний комплекс гарантій захисту прав осіб, що піддаються затриманню або тюремному ув'язненню. Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими були прийняті першим Конгресом Організації Об'єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками, який проходив у Женеві у 1955 році, і згодом схвалені Економічною і Соціальною Радою у1957 році.

Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув'язненню у будь-якій формі, був прийнятий Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у грудні 1988 року.

Основні принципи поводження з ув'язненими, прийняті Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у грудні 1990 року, додають закінченість комплексу гарантій, доповнюючи його 11 конкретними стандартами.

Зміст цих документів є основою для встановлення будь-якого тюремного режиму. У них передбачається, що всі ув'язнені і затримані особи мають користуватися правом на повагу їх людської гідності у тому, що стосується умов їх утримання під вартою. Вони стосуються наступних питань:

• поводження й дисципліна;

• контакти із зовнішнім світом;

• здоров'я;

• класифікація та розподіл;

• скарги;

• протоколи про затримання;

• робота і відпочинок;

• релігія та культура.

Керівні принципи Організації Об'єднаних Націй для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядскі керівні принципи).

Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила).

Правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі.

Ці три документа поряд з Конвенцією про права дитини встановлюють основні стандарти, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх. Як і Конвенція, ці документи (прийняті Генеральною Асамблеєю у грудні 1990 року, листопаді 1985 і грудні 1990 року, відповідно) вимагають, щоб у рамках національних правових систем брався до уваги особливий статус і вразливість неповнолітніх правопорушників. Вони стосуються як попередження злочинів, так і поводження з неповнолітніми правопорушниками на основі самого важливого принципу, який вимагає, щоб всі дії у сфері правосуддя щодо неповнолітніх робилися з урахуванням найкращого забезпечення інтересів дитини.

Декларація про ліквідацію насильства по відношенню до жінок.

20 грудня 1993 року своєю резолюцією 48/104 Генеральна Асамблея проголосила Декларацію про ліквідацію насильства по відношенню до жінок. У Декларації докладно визначається поняття насильства щодо жінок і міститься заклик до держав засудити таке насильство і не посилатися ні на які звичаї, традиції або релігійні мотиви для ухилення від виконання своїх зобов'язань щодо його подолання. Декларація також наполегливо закликає держави, зокрема, розслідувати акти насильства щодо жінок і карати за них, розробити належні кримінальні і цивільно-правові санкції проти такого насильства та виділяти належні ресурси на діяльність, яка пов'язана з викоріненням насильства щодо жінок.

Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй щодо заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням (Токійські правила).

У грудні 1990 року Генеральна Асамблея ухвалила Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй щодо заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням (Токійські правила), з тим щоб спонукати держави до розробки широкого спектру заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням. Такі заходи підвищують участь суспільства у здійсненні правосуддя у кримінальних справах і слугують справі правосуддя, водночас скорочуючи застосування тюремного ув'язнення, що в кожному випадку повинне розглядатися як крайній захід покарання. Відповідно до Токійських правил заходи, не пов'язані з тюремним ув'язненням, повинні застосовуватися з урахуванням прав людини і потреб правопорушника відносно повернення до нормального життя в суспільстві, захисту суспільства та інтересів потерпілих.

Правила є керівництвом для використання наступних заходів:

• тимчасове умовне звільнення,

• звільнення у зв'язку з роботою,

• звільнення під чесне слово,

• скорочення строку ув'язнення,

• помилування,

• виконання суспільно корисних робіт,

• економічні санкції тощо.