
- •Лабораторна робота №3 дослідження електромагнітів змінного струму
- •1. Теоретичні відомості
- •3. Лабораторна установка
- •4. Розрахунково-графічна частина
- •5. Експериментальна частина
- •6. Методичні вказівки
- •Лабораторна робота №4
- •1. Теоретичні відомості
- •2. Лабораторна установка
- •4. Завдання
- •5. Методичні вказівки
2. Лабораторна установка
В роботі досліджуються 4 котушки, які мають однакові розміри магнітопроводу і намотані проводом марки ПЭВ-2 діаметром 0,38 мм. Для вимірювання температури котушок за висотою намотки закладено по 6 термопар (рис.2) мідь-константан з постійною 41 мкВ/К.
Котушки 1 і 2 досліджуються на постійному струмі, а котушки 3 і 4 – на змінному струмі.
Послідовно в коло кожної котушки необхідно ввімкнути реостат і амперметр для встановлення необхідного струму.
Схема увімкнення термопар зображена на рис.3. При положенні 1 перемикача П1 за допомогою перемикача П2 до входу цифрового мілівольтметра по черзі підключаються термопари котушки 1 (1-6 термопари) і котушки 2 (7-12 термопари), а при положенні 2 перемикача П1 – відповідно, термопари котушок 3 і 4.
|
Рис.3. Схема підключення термопар |
4. Завдання
4.1. Розрахувати допустимий струм для котушок 1 і 2 для довгочасного нагріву при умові, що ізоляція котушок класу А.
4.2. Розрахувати перепад температури за висотою намотки для котушок 1 і 2.
4.3. Поміряти опір котушок 1 і 2 в холодному стані.
4.4. Зняти і побудувати криві нагріву для шести шарів всіх котушок.
4.5. Поміряти опір котушок 1 і 2 в гарячому стані.
4.6. За даними п.4.4
побудувати
для верхніх шарів котушок, а також
для усталеного режиму нагріву і порівняти
одержані експериментальні величини з
розрахованими в п.4.2.
4.7. За даними п.п. 4.3 і 4.5 визначити середнє перевищення температури котушок 1 і 2 за методом опору і порівняти його з виміряним значенням за допомогою термопар.
4.8. Визначити непрямим методом усталене значення перевищення температури для однієї котушки (за вказівкою викладача), використовуючи початкову криву нагріву, і порівняти одержаний результат із знятим експериментальним в п.4.4.
4.9. За даними п.4.6,
використовуючи зняті експериментально
,
визначити коефіцієнти тепловіддачі
з поверхні
і постійні нагріву
для всіх котушок.
4.10. Зробити письмові висновки про причини розбіжності розрахунку й експерименту.
5. Методичні вказівки
5.1. В електричних апаратах використовуються три методи вимірювання температури: а) термометра, б) опору, в) закладених термоперетворювачів (термоперетворювачі опору, термопари або півпровідникові терморезистори).
Метод опору базується на зміні опору провідника в залежності від його температури і використовується для визначення температури ізольованих обмоток.
Якщо в холодному
стані при температурі
опір дорівнює
,
а в нагрітому стані, відповідно,
і
,
то перевищення температури τ над
температурою довкілля
для мідного провідника (
1/K)
|
(1.11) |
Метод опору дає середнє перевищення температури обмотки.
Метод закладених термоперетворювачів переважно використовують при проведенні дослідницьких випробувань. Відповідні термоперетворювачі закладають в точках, де очікуються найвищі значення температури.
5.2. При увімкненні котушок 1 і 2 встановлюють величини струмів, розрахованих в п.4.1, записують час увімкнення і через кожні 5 хв. записують значення перевищення температури для всіх шарів котушок. Через 4-5 вимірів час між наступними вимірами можна збільшити до 15 хв. Нагрівати котушки необхідно до усталеного значення (коли її температура змінюється не більше ніж на 10С за 30 хв.).
5.3. Котушки 3 і 4 нагрівають змінним струмом. Вмикання котушок 3 і 4 здійснюють після зняття початкової кривої нагріву для котушок 1 і 2 (через 20-25 хв.). При цьому струм для цих котушок повинен дорівнювати розрахованому для котушки 1.
5.4. Опір котушок в холодному і гарячому станах вимірюється за методом амперметра-вольметра.
5.5. Результати вимірювань звести в таблицю 1.
№ час термопари |
5 |
10 |
15 |
20 |
35 |
50 |
65 |
80 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
8 |
|
|
|
|
|
|
|
|
9 |
|
|
|
|
|
|
|
|
10 |
|
|
|
|
|
|
|
|
11 |
|
|
|
|
|
|
|
|
12 |
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
8 |
|
|
|
|
|
|
|
|
9 |
|
|
|
|
|
|
|
|
10 |
|
|
|
|
|
|
|
|
11 |
|
|
|
|
|
|
|
|
12 |
|
|
|
|
|
|
|
|
5.6. Для визначення
усталеного значення перевищення
температури непрямим методом за
початковою кривою нагріву через однакові
малі проміжки часу знімають частину
кривої нагріву
і в довільному масштабі в другому
квадранті (рис.4) будують
.
Для всіх ділянок
відрізки
будуть пропорційні приросту температури
і тому, з єднавши одержані точки прямою
і провівши її до перетину з віссю ординат,
отримаємо очікуване усталене значення
перевищення температури
.
5.7. Постійну нагріву
визначають з кривої нагріву
,
відклавши
(рис.4).
|
Рис.4. До визначення і . |
Список літератури
1. Буль Б.К., Буткевич Г.В. и др. Под ред. Г.В.Буткевича. Основы теории электрических аппаратов. - М., 1970.
2. Буткевич Г.В., Дегтярь В.Г., Сливинская А.Г. Задачник по элек трическим аппаратам. - М.: Вища школа, 1987.
3. Чунихин А.А. Электрические аппараты. - М.: Энергоатомиздат, 1988.