Семінарсько-практичне заняття 15 «Визначення величини доходу, прибутку, рентабельності виробництва й окремих виробів, оцінка економічної ефективності виробництва»

Мета: оволодіти методикою обчислення доходу, прибутку і рентабельності виробництва і окремих виробів; оволодіти навичками оцінки економічної ефективності виробництва.

Питання для активізації опорних знань студентів

1. Розкрити сутність та основні завдання фінансової діяльності підприємства.

2. Назвати види та форми фінансової діяльності підприємств (організацій).

3. Охарактеризувати процес планування фінансової діяльності підприємств (організацій).

4. Розкрити зміст поняття «прибуток підприємства» та джерела його формування.

5. Назвати різновиди прибутку залежно від його формування і використання.

6. Вказати напрями використання прибутку підприємства.

7. Аргументувати важливість оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації).

8. Вказати інформаційну базу проведення оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) та показники, розрахунок яких дозволяє оцінити фінансово-економічний стан підприємства.

9. Розкрити сутність ефективності виробництва.

10. Назвати види ефективності (продуктивності сис­те­ми) за певними ознаками.

11. Дати сутнісну характеристику окремих видів ефектів.

12. Охарактеризувати процес вимірювання ефективності виробництва.

13. Визначити групи чинників зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства) та охарактеризувати їх.

Рекомендована література: [18, 19, 20, 32, 37, 59, 66, 67].

Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи:

П рибуток, що отримує підприємство від усіх видів діяльності (Пп-ва) визначається за формулою:

де – прибуток від реалізації продукції, грн;

– прибуток від ін. реалізації, грн;

– позареалізаційні прибутки або збитки, грн.

Для проведення фінансового аналізу використовуються різ­номанітні джерела інформації, серед яких основними є стандартні форми квартальної та річної фінансової звітності, а саме:

• баланс підприємства (форма № 1);

• звіт про фінансові результати (форма № 2).

Для оцінки бізнесово-фінансової діяльності підприємства використовують наступні групи показників:

І. Показники рентабельності:

1. Загальний рівень рентабельності підприємства. Цей показник демонструє загальну ефективність діяльності під­приємства. Найдоцільнішим вираженням загального рівня рентабельності є відношення балансового прибутку до суми вар­тості основних виробничих фондів (В_ОВФ) і нормованих обо­ротних засобів В_ОЗ

R_заг=

де П_В(Ч) – прибуток валовий (чистий), грн.;

Даний показник показує, наскільки раціонально викорис­то­вуються матеріальні ресурси підприємства.

2. Рентабельність виробничих фондів називається рен­та­бельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у фор­му­ванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов’язані з його основними виробничими фондами:

R_ОВФ=

3. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

R_А=

де А_П – поточні активи балансу підприємства.

4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

R_ВК=

де П – чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

ВК – сума власного капіталу.

Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов’язань.

5. Рентабельність продукції характеризує ефективність вит­рат на виробництво і збут продукції і обчислюється за формулою:

R_П=

де С/В_п – повна собівартість реалізованої продукції, або за формулою:

R_П=

де Q – обсяг реалізованої продукції.

ІІ. Показники ліквідності та платоспроможності:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності характеризується від­ношенням поточних активів (запаси і витрати, грошові кошти, роз­рахунки та інші оборотні активи) до загальної суми Корот­кострокових зобов’язань:

К_ЗЛ=

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується відношенням швидколіквідних активів до поточних зобов’язань:

К_АЛ=

Коефіцієнт визначає здатність підприємства виконувати свої поточні зобов’язання за рахунок швидколіквідних активів.

3. Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується відно­шенням суми ліквідних активів (А_Л), дебіторської заборгованості (3_Д) і вартості векселів (В_В) до поточних зобов’язань (З_КС.):

К_ПЛ=

Результат коефіцієнту має знаходитися приблизно в тих же межах, що й коефіцієнт платоспроможності.

4. Коефіцієнт платоспроможності фіксує частку Влас­ного капіталу підприємства (ВК) в загальних зобов’язаннях (3_З), розраховується за формулою:

К_ПС=

оптимальним вважається співвідношення 2 :1

ІІІ. Показники фінансової стійкості. характеризують інвестиційну незалежність підприємства від зовнішніх джерел.

1. Коефіцієнт фінансової стійкості (К_ФС) обчислюється співвідношенням суми джерел власних коштів (К_в) та забезпечення майбутніх витрат платежів (ЗМВП) до валюти балансу (БК):

К_ФС=

2. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) обчислюється відношенням загальної суми власного капіталу (ВК) до загальної величини балансових коштів (БК):

К_фнз =

Вважається, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати величини власних джерел фінансування.

3. Коефіцієнт мобільності (К_МОБ) обчислюється співвідно­шенням фактичної наявності власних оборотних коштів (ОК_в) до джерел власних коштів (К_в):

К_МОБ=

4. Коефіцієнт ділової активності (К_д.ак.) визначається співвідношенням обсягу реалізованої продукції (РП) до валюти балансу (БК):

К_{д. ак.}=

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефек­тивність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

5. Коефіцієнт залучення довгострокових позичкових коштів обчислюється підношенням довгострокових кредитів (К_дс) до загального обсягу власних та прирівняних до них коштів (К_вп):

К_ЗПК=

Світова практика господарювання визнає бізнесову діяльність достатньо-ефективною, коли частка позичкових коштів не перевищує 1/3 власного акціонерного капіталу.

6. Коефіцієнт покриття платежів з фіксованими тер­мінами виплат фактично відображає розмір річних платежів підприємства, пов’язаних з його довгостроковими зобов’язання­ми і визначається відношенням валового прибутку (П_в) до суми довгострокових пасивів (П_дс):

К_пп =

Коефіцієнт має бути в межах 1, 5 - 2 і тоді фінансовий стан підприємства вважається нормальним.

ІV. Показники стану акціонерного капіталу викорис­товуються у випадках, коли підприємство функціонує у корпо­ративній формі.

1. Прибутковість акції характеризує відношення чистого прибутку (П_ч) до загальної кількості акцій, які придбані акціонерами даного підприємства (Н_а):

М_а =

2. Співвідношення ціни і дохідності акції обчислюється відношенням продажної ринкової ціни однієї акції (Ц_ра) до прибутковості акції в абсолютному вартісному вираженні (М_а):

К_ц/д =

3. Співвідношення ринкової та балансової ціни звичайних акцій (ціновий коефіцієнт акцій) може коливатись в межах від 0, 5 до 3.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства ( ) обчислюється за формулою

де З_д – дебіторська заборгованість (заборгованість покупців), грн.;

Д_к – кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік – 360, квартал – 90), грн.;

– обсяг продажу про­дукції за розрахунковий період, грн.

За період платіжні вимоги підприємства до покупців перетво­рюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є еконо­мічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) – небажаним і потребує з’ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам ( ) визначається співвідношенням:

де З_к – величина кредиторської заборгованості постачальни­кам, грн.;

М – обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі, грн.

Скорочення за інших однакових умов не визнається пози­тивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов роз­рахунків, браку коштів, затягування оплати з метою вико­рис­тан­ня кредиторської заборгованості як джерела фінан­сування тощо.

Крапка беззбитковості (V* в натуральних одиницях) − це обсяг випуску, при якому прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто обсяг виробництва, при якому виручка від реалізації дорівнює сумарним витратам. Визначається за формулою:

V* = B_cоnst/(p-v),

де B_cоnst – сума постійних витрат,

р – ціна за одиницю продукції,

v – змінні витрати на одиницю продукції.

Аналіз беззбитковості проводять в алгебраїчній або графічній формі (рис. 15.1.).

1- обсяг доходу від продажу; 4 - сукупні витрати;

2- змінні витрати; 5 - точка беззбитковості;

3- постійні витрати; 6 - зона прибутку.

Рис. 15.1 Схема побудови крапки беззбитковості підприємства

Приклади розв’язку типових задач

Задача 1 Порівняйте рентабельність продукції за 3 квартали на основі наступних даних:

Таблиця15.1

Показник	Одиниці виміру	Квартал року
		I	II	III
Кількість випущених виробів	шт.	1500	2000	1800
Ціна одного виробу	грн.	60	60	60
Собівартість одного виробу	грн.	50	52	48

Розв’язок:

Визначаємо обсяг випуску продукції

Iкв. ВПІ = 60 х1500 = 90000 грн.

II кв. ВПII = 60 х 2000 = 120000 грн.

IIIкв. ВП III = 60 х 1800 = 108000 грн.

Визначаємо собівартість продукції

Iкв. С/вI = 50 х 1500 = 75000 грн.

II кв. С/вII = 52 х 2000 = 104000 грн.

IIIкв. С/в III = 48 х 1800 = 86400 грн.

Визначаємо прибуток від реалізації продукції

Iкв. ПI = 90000 – 75000 = 15000 грн.

II кв. ПII = 120000 –104000 =16000 грн.

I IIкв. П III = 108000 – 86400 =21600 грн.

Визначаємо рентабельність продукції

Iкв. R I= х 100% = 20%

II кв. RII = х 100% = 15, 4%

IIIкв. R III = х 100% = 25 %

Таким чином, найбільш високою була рентабельність в 3–му кварталі.