Семінарське заняття № 4.
Тема 3.3: “Джерела права та систематизація законодавства” (4 години).
Поняття джерела права у матеріальному та формальному розумінні.
Система та характеристика змісту джерел права в юридичному розумінні: правовий звичай, судові та адміністративні прецеденти, нормативні договори, нормативні акти.
Види нормативно-правових актів.
Закон, його види і роль у системі нормативних актів.
Підзаконні нормативні акти, їх система і властивості.
Дія нормативно-правових в часі, просторі та за колом осіб.
Методичні вказівки до вивчення теми
Розпочинаючи розгляд питань даної теми, слід, передусім, звернути увагу на те, що поняття “форма права” та „джерела права” (у широкому розумінні) хоча і тісно пов`язані між собою, проте не співпадають; поняття „форма права” відображає виключно спосіб зовнішнього оформлення правових норм, в той час, як категорія „джерела права”, за своїм змістом є ширшою і включає, крім того, ще витоки формування права як систему факторів соціально-економічного, політичного, культурного значення тощо, які зумовлюють сутність юридичного права та його форми вираження в тій чи іншій державі світу, у той чи інший проміжок часу (див. Таблицю № 1.).
Метою вивчення даної теми є ознайомлення студентів з тими формами зовнішнього прояву юридичного права, які на сьогодні існують в різних державах світу. Розкриваючи поняття та зміст кожної з цих форм, слід приділити особливу увагу нормативно-правовому акту та його значимості в Україні; і при цьому у загальних рисах розглянути характеристику та властивості нормативно-правових актів, дослідити усі ланки системи нормативно-правових актів в Україні, виділивши в цій ієрархічній структурі, закони та їх особливі ознаки.
Крім того, опрацьовуючи питання даної теми, доцільно зауважити на значимості міжнародних договорів, стандартів та принципів як джерел права, оскільки у практиці правового регулювання демократичних держав світу діє принцип пріоритету норм міжнародного права над нормами національного права, згідно з яким вважається, що саме міжнародне право втілює загальнолюдські принципи, на підставі яких мають будуватись як міждержавні, так і внутрішньодержавні правовідносини.
Термінологічний словник
Нормативно-правовий акт – це офіційний загальнообов`язковий документ, що видається у встановленому порядку відповідними компетентними суб`єктами нормотворчості, має певну процедуру набрання чинності, містить норми права та діє в часі, в просторі і за колом осіб.
Конституція – Основний Закон держави, якому належить верховенство в системі нормативно-правових актів.
Конституційні закони – акти, що становлять основу розвитку правової системи та вносять зміни або доповнення до Конституції.
Органічні закони – акти, які конкретизують найважливіші положення Конституції.
Звичайні закони – акти, які приймаються парламентом в межах його компетенції з інших важливих питань суспільного життя.
Акти делегованого законодавства – акти, які приймаються шляхом делегування (передачі) законодавчих повноважень від парламенту до Уряду або до Голови держави та мають юридичну силу законів.
Підзаконні нормативно-правові акти - це офіційні загальнообов`язкові документи компетентних органів держави, які видаються на підставі та на виконання законів.
Правовий звичай - санкціоноване державою правило поведінки, яке утвердилось в суспільстві в результаті багаторазового повторення впродовж тривалого часу і яке стало традицією, тобто правило, яке передавалось від покоління до покоління до того часу, поки не потрапило в орбіту державних інтересів.
Юридичний прецедент – це формально-визначене рішення судового або адміністративного органу, яке стало нормою, еталоном, зразком (правилом поведінки) при розгляді подібних справ у майбутньому.
Міжнародний договір – це багатосторонній офіційний документ, що укладається на міждержавному рівні з метою створення, зміни або скасування норм міжнародного права та спрямований на регулювання і охорону інтересів усієї міжнародної спільноти.