Юнацький вік

Соціальна ситуація розвитку зумовлена необхідністю особистісного і професійного самовизначення, вибору життєвого шляху. Самовизначення передбачає не стільки автономію від старших (підліток), скільки визначення свого місця у світі дорослих. Усвідомлення свого положення в світі. Продовжується розподіл у взаємовідносинах з ровесниками і дорослими. Взаємини з однолітками – дружба, інтимно-особистісні характер стосунків, з дорослими – особистісні, ділові, соціальні на основі взаємоповаги і рівноправності. Високий рівень тривожності в усіх сферах спілкування. Юнаки і дівчата випробують чисельні соціальні ролі, схожі на існуючі відносини дорослих людей.

Зростає число референтних груп, на які юнаки мають орієнтуватися, з якими співвідносять самооцінку і ціннісні орієнтації. Потреба не просто входити в групи, а бути прийнятими однолітками, мати певний авторитет.

Провідна діяльність – навчально-професійна діяльність (ціннісно-орієнтаційна).

У старшокласників встановлюється зв’язок між професійними та навчальними інтересами. Вибір професії змінює ставлення до навчальної діяльності та формування пізнавально-професійної спрямованості особистості. Диференціація навчальних програм, навчання в гімназіях, ліцеях створюють умови для здійснення вибору учнів.

Професійне навчання – це соціальна система навчання конкретній професії. Основні задачі наукового аналізу професійного навчання полягають у наступному.

1. Виявлення специфіки і закономірностей формування трудових навичок у залежності від їхнього характеру.

2. Дослідження психологічних особливостей організації трудової діяльності.

3. Забезпечення формування узагальнених трудових навичок.

4. Вивчення мотивації професійного навчання і професійної діяльності.

5. Вивчення впливу станів людини на ефективність професійного навчання і способи їхньої діагностики.

6. Дослідження змін в особистості в процесі професійної підготовки і їхнього впливу на можливості самореалізації в праці.

7. Розробка основ психологічної оптимізації системи професійного навчання.

B процесі навчання формуються елементи індивідуального досвіду, що закріплюються в учнів у формі знань, умінь, навичок.

Знання – це інформація у виді понять, що надходить ззовні і дозволяє сформувати абстрактну модель дійсності.

Уміння – проміжний етап оволодіння новим способом діяльності. Виконання діяльності в цьому випадку здійснюється під свідомим контролем і регулюється значенням.

Навичка – автоматизований компонент свідомої дії, що виробляється в ході його виконання. Сформованість знань, умінь і навичок залежить від здібностей людини.

Головна прагматична мета професійного навчання спрямована на засвоєння визначеної сукупності навичок, умінь і алгоритмів професійного поводження. У підсумку професійної підготовки повинна сформуватися особистість професіонала.

Основні психологічні новоутворення.

Формування світогляду, самовизначення, усвідомлення власної значущості.

Центральним новоутворенням стає самовизначення не лише особистісне, але й професійне. Самовизначення пов’язане із спрямованістю в майбутнє, якісно іншим сприйняттям часу. За змістом особистісне самовизначення полягає у визначенні своєї сутності та місця в системі суспільних відносин, та характеризується:

- формуванням стійких та усвідомлених переконань;

- оволодінням нормами поведінки, принципами, ідеалами;

- виробленням умінь спостерігати, осмислювати явища навколишнього життя, розуміти себе.

Показниками моральної зрілості є здатність відрізняти можливе і бажане, здатність відстрочити безпосереднє задоволення.

Професійне самовизначення і самоактуалізація людини – це тривалий процес розвитку відносин людини (школяра чи дорослого) до своєї (майбутньої чи реальної) професії і до самого себе як (потенційного чи реального) суб’єкта професійної діяльності чи професіонала.

Змістом активного самовизначення виступають процеси самопізнання (усвідомлення власних інтересів, схильностей, переваг, особливостей свого характеру і темпераменту), самооцінювання (порівняння результатів самопізнання з наявним представленням про професійні вимоги, що висуваються з боку професії, що обирається) і саморозвитку (цілеспрямоване самоформування в собі тих якостей, що необхідні для успішного виконання майбутньої професійної діяльності).

Професійне самовизначення полягає у вирішенні конфлікту між одночасним інтересом до кількох спеціальностей, між прагненням і здібностями, між ідеальним баченням майбутньої професії та реальними перспективами.

Становлення морального самовизначення пов’язано з обговоренням та розумінням проблем і питань людських взаємовідносин, проблем добра і зла, справедливості та беззаконня, порядності і принциповості.

Світогляд – система уявлень про загальні принципи і основи буття, життєва філософія людини, сума і результат знань.

Життєвий план – результат становлення стійкого ядра ціннісних орієнтацій, наслідок побудови «піраміди» мотивів, результат узагальнення цілей особистості.

Пізнавальні процеси

Інтелектуальний розвиток полягає не у нагромадженні нових вмінь та перетвореннях окремих властивостей інтелекту, а у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, тобто сукупності індивідуальних варіацій у способах сприймання, запам’ятовування і мислення, за якими стоять різні шляхи набування, нагромадження, переробки та використання інформації.

У розвитку сприймання проявляється довільність, цілеспрямованість у спостереженнях. Цілісність (на основі усвідомленого, в результаті інтеграції відчуттів різних модульностей), осмисленість (включення досвіду, знань), предметність (виокремлення властивостей, призначення), вибірковість (виокремлення у свідомості одного з об’єктів).

У розвитку пам’яті слід зазначити довільність запам’ятання, удосконалення способів та раціональних прийомів запам’ятовування (розподіл на смислові одиниці, групування, порівняння), самоконтролю результатів запам’ятання (функціонування метапам’яті).

Проявляється здатність свідомо розподіляти і переключати увагу (пов’язано з розвитком логічного мислення). Розвиток після довільної уваги. Індивідуальні відмінності проявляються у стійкості, обсягу, концентрації уваги.

У діяльності, у розвивається творча уява, репродуктивна удосконалюється за рахунок сприйняття креслень, описів. Уява стає керованим процесом, більш критичне ставлення до мрій про майбутнє.

В інтенсивному інтелектуальному дозріванні провідна роль належить розвитку мислення. Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання об’єктивної дійсності в її закономірних зв’язках і відношеннях. В навчальній діяльності формуються інтелектуальні здібності та теоретичне мислення, проявляється прагнення до самоосвіти. Самостійність мислення проявляється в незалежному, самостійному виборі професійної діяльності.

Емоційно-вольова сфера. Гормональні і фізіологічні процеси послаблюють вплив на особливості емоційної сфери. Зростає рівень самоконтролю, зростає стриманість (незалежно від типу нервової системи), більша диференційованість емоційних реакцій, зміни настрою, чутливість до оцінки, висока самовпевненість, надмірна критичність. Тонка чутливість може вживатися з черствістю, соромливість з розв’язністю, потреба у визнанні з незалежністю, боротьба з авторитетами – з обожнюванням кумирів, чуттєве фантазування – з сухим мудруванням. Іноді спостерігаються акцентуації характеру.

Криза юнацького віку («зустрічі з дорослістю»). Переживання молодих людей пов’язані з самовизначенням, пошуком свого місця в світі дорослих. Суперечність між вимогами реального життя та власних уявлень (завищені очікування, недооцінка зовнішніх труднощів, необґрунтований оптимізм чи негативізм) є кризовим моментом в юності. Молода людина обирає між «Я-реальним» і «Я-ідеальним» на користь першого. Мрії юності поступаються активній діяльності молодої людини. Також характерною є криза ідентичності, пов’язана з сумнівами в тотожності самому собі, втраті власних орієнтирів. Успішним подоланням кризи є здобуття дорослої ідентичності.