2.2 Характеристика Світового океану

Майже три чверті поверхні Землі вкрито водою.

Під Світовим океаном розуміють величезні водні простори, які вкриває безперервною водною оболонкою більшу частину земної кори. Світовий океан складається з 4 океанів: Тихого, Атлантичного, Індійського та Північного Льодовитого.

Площа Світового океану – понад 361 млн кв. км.

Кожний з чотирьох океанів, які складають Світовий океан, вдаючись у сушу, утворюють моря і затоки.

Море – це ізольована частина океану, яка має свій режим, тобто свої умови солоності, температури, течії. Залежно від положення й характеру їх котловин моря поділяють на між материкові (Середземне, Карибське, Червоне*, внутрішньоматерикові (Чорне, Азовське, Балтійське*, окраїнні (моря Північного Льодовитого океану* і між острівні. У деяких місцях рівень моря піднімається, а потім знову опускається двічі на добу. Ці припливи і відпливи спричинені гравітаційною силою Місяця. Морська вода являє собою газово-сольовий розчин, багатий за якісним складом.

Затоки – менш ізольовані частини океанів або морів з режимом, схожим з тим океаном або морем, частиною якого вони є.

Солоність Світового океану вимірюють у профілях і позначають знаком % . Середня солоність води становить 35 % . Найбільша солоність у Червоному морі – до 41 % . У сухому кліматі солоність збільшується. На її розподіл впливають також морські течії: теплі збільшуються, а холодні зменшують солоність води. Менша солоність і там, де впадають у моря великі річки.

В океанічній воді розчинено багато газів. Особливе значення належить кисню, яким дихають усі живі організми. Вуглекислий газ знаходиться головним чином у вигляді вуглекислих сполук. Температура в океанах і морях різна. У полярних країнах вода Світового океану замерзає. Суцільне вкриття льодовими кристалами моря чи океану – це „льодяне сало”. Сильне хвилювання звичайно розбиває льодяний покрив на величезні ділянки, які називають льодяними полями. Сповзаючи, величезні льодовики в моря і океани обламуються і утворюють плаваючі льодяні гори – айсберги.

Проведені за останні 30 років дослідження з використанням акустичних приладів і підводних апаратів допомагають океанографам створити детальну карту океанічного дна. Для правильного уявлення про рельєф дна Світового океану треба виміряти його глибини. Вимірюють глибини різними способами. Мілководні басейни вимірюють за допомогою простого лота. Глибші ділянки можна виміряти глибоміром. Зараз вимірюють глибини за допомогою ехолота

( звукового лота* та ультразвукових хвиль. Результати промірів глибин наносять на карту.

Рельєф дна Світового океану дуже різноманітний: гірські системи, рівнини з великими плоскими височинами, западини. Стійкі області земної кори під океанами – платформи, вкриті товстими породами осадочних порід, рухомі ділянки – геосинкліналі. Вони являють собою величезні прогини, які заповнюються осадочними породами.

По краях океанів розташована дрібна материкова обмілина, або континентальний шельф. Далі йде крутий материковий схил, за яким починається ложе океану або абісальна рівнина. Абісальна рівнина не скрізь однакова. Поряд із пласкими ділянками на ній зустрічаються підводні хребти (морські гори*заввишки кілька тисяч метрів. На дні океану є й ізольовані гори з пласкими вершинами, які називаються гавотами, переважно вулканічного походження.

Вода в Світовому океані перебуває в постійному русі. Розрізняють 3 види рухів: коливні – хвилі, поступальні – океанічні течії, мішані – припливи і відпливи. Головна причина виникнення хвиль на поверхні Світового океану – вітер. Хвилі рухаються швидше до берега і повільніше від берега; гребені хвиль зсовуються вперед і накидаються на берег. При землетрусах виникають особливі хвилі, які поширюються на всю товщу води – цунамі.

Поступальні рухи величезних мас океанічної води називають течіями. Внаслідок їх відбувається круговорот океанічної води. Основна причина виникнення поверхневих течій – вітер. По обидва боки від екватора пасати зумовлюють північні і південні пасатні течії. Залежно від температури течії поділяють на теплі і холодні. Значення морських течій для життя нашої планети дуже велике. Вони є „опалювальними трубами” Землі. За їх допомогою екваторіальні і тропічні води перемішуються з водами полярних і помірних широт. Теплі і холодні течії сприяють перерозподілу тваринного світу і рослинності.