1.3 Гороутворення.

За характером утворення всі гори поділяються на складчасті, складчасто-скидові і брилові.

Деякі гори з’являються під час вулканічних вивержень, але утворення більшості гір є результатом потужних тектонічних рухів земної кори. Деякі гори – це величезні блоки вертикально піднятих порід, які називаються горстом, що зазвичай утворюються при потужних землетрусах.

Складчасті гори зазвичай утворюються, якщо край континенту зминається у складки в результаті зіткнення тектонічних плит. Вони часто мають форму довгих вузьких хребтів уздовж країв континентів. Складки бувають різної форми: прямі, нахилені, перекинуті, лежачі та перевернуті. Кут, під яким нахилені шари складчастої породи, називається падінням. Він вимірюється в діапазоні від кількох градусів до 90 градусів і більше. Напрям складки – це її простягання. Складки, вигнуті вниз, називаються синкліналями, а вигнуті вгору – антикліналями. Іноді складка може згинатися вбік, і її краї змикаються. Це називається перекинутою складкою. Якщо складка згинається так сильно, що лягає на наступну складку, вона називається лежачою. Складчасті гори утворюються за порівняно короткі фази гороутворення. У геологічному розумінні – це скоріше десятки мільйонів років, а не сотні. У різних частинах світу геологи виділяють різні фази гороутворення. У Північній Америці це – гуронська, невадська і пас аденська фази. У Європі були каледонська, герцинська й альпійська фази. Більшість сучасних гірських хребтів з’явилися за останні 50 млн років.

Коли тектонічні плити земної кори зіштовхуються одна з одною, вони можуть так сильно стискувати породи, що ті розколюються, створюючи тріщини або скиди. В результаті скидів утворюються підняття (горсти* і провали (грабені*. Гори, що при цьому утворилися, називаються складчасто-скидовими. Скиди зазвичай утворюються в зонах, які називаються зонами скидів. Вони розташовані здебільшого по краях тектонічних плит. Коли розрив тектонічної плити розколює земну кору, блок гірської породи переважно зміщується вертикально вниз. При косому скиданні зміщення блоків відбувається по похилій поверхні. При оберненому скиданні один блок відносно іншого зміщується вгору. Якщо блок породи опускається вниз між двома розламами, він може утворити глибоку протяжну долину – рифт із крутими схилами. Якщо блок переміщується вгору, він утворює високо підняте плато – горст.

На місці, де знаходяться затверділі осадові або вулканічні породи, утворюються брилові гори.

Будь-який гірський хребет протягом мільйонів років поступово руйнується, вивітрюється під впливом атмосферних процесів, змивається річками, зноситься льодами.

2. Гідросфера – водна оболонка Землі.

2.1 Загальні відомості про воду.

Гідросфера – це водна оболонка Землі. Вода – найпоширеніша речовина (мінерал* на Землі. Вода в океанах і морях становить 73 % всіх водних запасів, у земній корі – 25 %, у льодовиках, озерах та річках – 2%.

Вода є однією з умов існування життя на Землі. З чого складається вода? Молекули води складаються з двох атомів водню й одного атома кисню. Хімічна формула води H O. Цю молекулу називають полярною, оскільки позитивний і негативний заряди в ній не розподілені симетрично по об’єму молекули; центр негативного заряду зміщений у сторону кисню.

Вода має дивні якості, які відрізняють її від інших природних тіл.

1. Вода – єдиний мінерал, який існує в природних умовах на нашій планету одночасно в твердому, рідкому і газоподібному станах. Перехід води з одного стану в інший відбувається постійно. Внаслідок цього в природі спостерігається кругообіг води в природі.

2. Вода – найтеплоємніша речовина на Землі. В результаті цього дуже висока схована теплота плавлення і випаровування. Вологі теплі маси повітря, надійшовши в холодні країни, виділяють велику кількість тепла за рахунок переходу води з газоподібного стану в рідкий або твердий. При випаровуванні води тепло поглинається.

3. При зниженні температури від + 4 градусів до замерзання вода збільшується в об’ємі.

4. Вода має найвищу після ртуті здатність прилипати до поверхні багатьох тіл, високо підніматися по тонких капілярах.

5. Вода – універсальний розчинник. У ній зустрічаються майже всі хімічні елементи. При потрапляння якоїсь речовини у воду результат може бути різним. Якщо речовина не змішується з водою, а плаває маленькими шматочками, це називається суспензією. Якщо речовина розділяється до атомів або молекул, а молекули переміщуються з молекулами води, то утворюється нова рідина, яку називають розчином.

6. Вода легко входить у взаємодію з багатьма речовинами.

7. Текучість. Вода залишається рідкою до 100 градусів, оскільки полярні молекули води з різних сторін мають різнойменні заряди, й негативна сторона однієї молекули притягується до позитивного кінця другої, утворюючи сильний зв’язок, який називається водневим.

8. Здатність постійно змінювати форму, прозорість.

9. Безколірність.

Нині постачання населення і виробництва прісною водою стало найважливішою проблемою. Справа в тому, що тільки 2 % усієї води на Землі припадає на прісну воду, яку можна використовувати в побуті і на виробництві.

У нашій країні прийнято закони по охороні вод від забруднення. Охорона чистих вод від забруднення – загальнонародна справа, основа подальшого розвитку виробництва.