Лужні породи
Характеризуються підвищеним вмістом калію і натрію по відношенню до алюмінію. В їх складі не хапає кремнію для утворення алюмосилікатів типа польових шпатів (ПШ), тому для лужних порід характерний зміст нефеліну, а в ефузивних відмінностях (доволі рідко) – лейциту.
При різкій недостачі кремнію породи повинні були б бути віднесені до ультраосновних, оскільки вміст кремнезему в них доходить до 35%.
Частіше близька до 40-50%. Але за своїм мінералогічним складом породи різко відрізняються від звичайних ультраосновних порід ряду перидотитів і дунітів. У цьому позначається однобічність класифікації порід тільки по одній примарі – змісту вагової кількості кремнезему. Лужні породи зазвичай світлого кольору і мають невелику питому вагу 2,7-2,8. Поширеність лужних порід невелика, приблизно 0,4 % від усіх магматичних порід. Інтрузивні породи представлені нефеліновим сієнітом, уртитом, а ефузивні породи – фонолітами і лужними базальтами.
4. Структури і текстури магматичних гірських порід
Під структурою розуміють особливості будови гірських порід, які залежать від ступеню кристалічності, форми, розміру та взаємовідношення мінералів у гірській породі. Текстура гірських порід показує як мінеральні агрегати розподілені в просторі, тобто показує мінеральний склад породи.
Залежно від умов утворення, магма може закристалізуватися повністю, частково або утворювати скловату породу. Розрізняють – повнокристалічні, напівкристалічні і скловаті структури. Перші структури характерні для інтрузивних порід, другі – для ефузивних, а треті – для лав.
Повнокристалічні, зернисті структури інтрузивних порід свідчать про повільну і спокійну кристалізацію під покривом порід, які були розміщені вище. Серед зернистих структур (залежно від розміру зерен) можна виділити грубозернисті (розмір зерен більше 5 мм), середньозернисті (від 2 до 5 мм) і дрібнозернисті (менше 2 мм). Виділяють також структури рівномірнозернисту, порфіровидну (серед основної, зазвичай дрібнозернистої маси розсіяні великі украплення мінералів, наприклад, польового шпату) (рис. 7.1.).
Слід відмітити пегматитову структуру, що виникає при одночасній кристалізації двох мінералів, що закономірно проростають один крізь одного (письмовий граніт) (рис. 7.2.).
Рис. 7.1. Порфіровидна структура граніту.
Рис. 7.2. Письмовий граніт.
Пойкілітова структура відрізняється проростанням одного крупного мінералу дрібними зернами інших мінералів (рис. 7.3).
Рис. 7.3. Крупні пойкілітові зерна магнетиту в діабазі.
Кристалізація ефузивних порід починається ще до виверження магми на земну поверхню. Мінерали, що утворилися в першу стадію кристалізації магми і плавають серед основної нерозкриталізованої маси, при виверженні і швидкому охолоджуванні розплаву магми утворюють украплення – порфірові виділення – або фенокрісти. Ці украплення розсіяні серед прихованокристалічної або скловатої основної маси, що не встигла закристалізуватися. Так утворюється характерна тільки для ефузивних порід порфірова структура (рис. 7.4).
Рис. 7.4. Вулканічне скло з порфіровою структурою.
Мікроліти (тобто зародки мінералів) можуть бути присутніми в склі магми в різних кількостях. Якщо цих включень багато, утворюється інтерсертальна структура; при малій кількості мікролітів така порода має вітрофірову або скловата структуру. Прикладом останньої може служити обсидіан (інша назва – вулканічне скло) (рис. 7.5).
Повнокристалічні зернистої породи зазвичай мають масивну текстуру. Для деяких порід, що були вивержені на земну поверхню, характерна флюїдальна текстура, пов’язана з течією магми, та мигдалевидна текстура, яка утворюється завдяки присутності порожнеч (мигдалин), виповнених кальцитом та іншими мінералами.
Рис. 7.5. Вулканічне скло з вітрофіровою структурою.