269
УНІВЕРСИТЕТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ
Кафедра психології та педагогіки
Для студентів напряму підготовки 6.030102 "Психологія"
Київ – 2010
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ
КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ БАКАЛАВРА
Для студентів напряму підготовки 6.030102 "Психологія"
Укладач: доктор психологічних наук, професор кафедри психології та педагогіки Власова О.І.
Рецензент: Семіченко В.А.
доктор психологічних наук, професор
Затверджено на засіданні кафедри психології та педагогіки
Протокол № 3 від 19 жовтня 2010р.
Схвалено Вченою радою Університету сучасних знань
Власова О.І. Методичні рекомендації щодо виконання кваліфікаційної роботи бакалавра для студентів денної та заочної форми навчання за напрямом підготовки 6.030102 “Психологія” – К.: УСЗ, 2010. – 19 с.
Університет сучасних знань УСЗ, 2010
ВСТУП
Кваліфікаційна робота студентів ІV курсу виконується на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня „Бакалавр”. Це своєрідне продовження наукової роботи, яка була започаткована студентами у межах курсових робіт, але більш ширшого та глибокого наповнення; це ефективний засіб удосконалення підготовки психолога. На цей вид наукової роботи студентів розповсюджуються усі загальні вимоги наукової сфери діяльності, у тому числі вимоги наукової етики, новизни, обґрунтованості висновків, методичної адекватності, відтворюваності результатів тощо, але більш високі, порівнюючи з курсовою роботою.
Виконавши відповідну роботу, студент демонструє свій рівень підготовленості до самостійної роботи в сучасних умовах.
Розділ 1. Загальні вимоги до написання кваліфікаційної роботи
Головна мета кваліфікаційної роботи розвивати вміння і навички щодо самостійного проведення наукових роботи, програмування дослідження, збирання обробки і інтерпретації даних.
При написанні роботи студент повинен:
обґрунтувати актуальність дослідження, що проводиться, коректність даної постановки питання (проблеми дослідження), адекватність вибраного підходу до вирішення проблеми (порівнюючи з іншими спробами її вирішення), адекватність застосування методів та засобів при перевірці висунутих гіпотез, достовірність і "чистоту" одержаних первинних даних, логічну і математичну істинність та коректність інтерпретації одержаних результатів та висновків;
показати (на основі одержаних результатів) наслідки та перспективи роботи, що проведена, з точки зору можливого перегляду чи перевірки раніше відомих даних і теорій.
Кваліфікаційна значимість наукової роботи студентів, яка представлена як кваліфікаційна робота на здобуття освітнього рівня “бакалавр”, визначається, у першу чергу, тим, в якій мірі студент здатний самостійно здійснювати науково-дослідну діяльність на всіх її етапах: від планування наукового дослідження, його організаційно-методичної підготовки і виконання, до, не менш важливого, кінцевого етапу – представлення та захисту результатів самостійної наукової роботи.
Звернемо увагу на те, що зміст студентської наукової роботи не може обмежуватись матеріалами, які не відповідають прямій логіці наукового дослідження, наприклад, реферуванням джерел літератури (це не є власно ціллю наукової роботи), показом опанування тою чи іншою методикою, технікою експериментування (це також не може бути самостійною ціллю наукової роботи). Навіть рішення будь-якого прикладного завдання, без одержання нових наукових знань, не може бути ціллю наукової роботи. Прикладний аспект є лише важливим компонентом проведеного фундаментального наукового дослідження. Власне прикладні роботи мають самостійну значимість і актуальність, але відносяться до роботи іншого "жанру", повинні оцінюватися іншими критеріями (наприклад, за результативністю, ефективністю тощо), оскільки мають інші завдання та цілі.
У відповідності до головної мети, кваліфікаційна робота студента (як і будь-яка наукова робота) у своєму оформлені має відповідати певним критеріям:
Використовувати літературну українську мову. Літературне оформлення є важливим елементом і враховується Державною екзаменаційною комісією при оцінюванні роботи.
Текст повинен легко читатися, скорочення допускаються лише загальновживані.
Належить використовувати лаконічний об’єктивно-безсторонній стиль викладення (журналістський пафос може бути іноді доречним лише у вступі чи висновках).
Необхідно слідкувати за точністю формувань та коректністю вживання термінів і понять (при необхідності давати визначення понять, пояснюючи, чому вибрано той чи інший варіант тлумачення поняття), не захоплюватись вживанням слів, запозичених з іноземної мови, якщо існують повністю еквівалентні поняття в українській мові.
Основні схеми, графіки, таблиці, необхідні для кращого розуміння тексту, рекомендується розміщувати по ходу викладення матеріалу, в той час як додаткові матеріали у вигляді таблиць чи графіків, розміщувати в кінці тексту в додатках.
В тексті передбачаються цитування. Можливі два їх способи:
а) пряме цитування: у цьому випадку в лапках дослівно повторюється текст із відповідного джерела; прізвище автора може стояти як перед цитатою, так і в кінці цитати;
б) непряме цитування – коли одна чи декілька думок, можливо із різних місць джерела, що цитується, викладаються автором своїми словами, але більш-менш близько до оригінального тексту.
При використанні у тексті витягів із монографій, статей, збірників, необхідно робити посилання на них. Якщо витяг дослівний, у вигляді цитати, то необхідно брати її в “лапки”, якщо передається смисл написаного не дослівно, то “лапки” не ставляться. При цьому належить дотримуватись лише одного із варіантів оформлення посилень на літературні джерела:
а) після цитати, передачі смислу думки автора монографії, статті тощо посилання в дужках: номер джерела із списку літератури, який додається в кінці роботи та через кому точно вказати сторінку, на якій починається ця цитата (наприклад, [5, с.44] );
б) після передачі смислу думки автора монографії, статті, тощо – ставиться скобка з вказівкою на джерело цитування – [24, с.22-27].
в) не бажано, щоб кількість посилань на яке-небудь одне джерело літератури значно перевищувала інші.
Згідно етики наукового викладення матеріалу, необхідно стежити за правильністю цитування і відповідністю посилань на джерела; необхідно розділяти згадування в роботі результати (ідеї, гіпотези тощо) різних авторів і, відповідно, окремо посилатись на них; що полегшить розуміння того, які із ідей, гіпотез і т.п., що фіксовані в роботі, а які – надбанням чужої творчості чи уже є загальноприйнятими (з чітким посиленням на джерело у відповідності до прийнятих вимог цитування).
Висновок повинен містити твердження лише про взаємозв’язок складових та міру їх значимості. Належить також звертати увагу на форми контролю за чинними, які здатні прямо чи опосередковано впливати на результат.
У випускній, кваліфікаційній роботі усі складові повинні бути узгоджені між собою за змістом та відповідати темі роботи.
Щодо форми представлення результатів наукової роботи, то найбільш адекватною (апробованою багатовіковою практикою світової науки) можна вважати трьохчастинну форму, де основні розділи однаково важливі.
У відповідності з цілями та завданнями – викладення результатів потребує структурування з логікою, яка б виводила на розуміння суті наукового дослідження.
Іноді в роботі виділяють теоретичні і практичну частини, що не відповідає логіці наукового викладення, оскільки не так суттєво, яким саме способом одержано науковий результат – на основі теоретичного узагальнення уже відомих фактів (можливі роботи з використанням логічного чи математичного моделювання), або фактів, емпірично одержаних самим автором.
Важливим є лише наукова новизна результату, котра неможлива без певного теоретичного узагальнення емпіричних даних. Висвітлення ж повинне охопити три сторони – минуле (стан проблеми), теперішнє (що одержано безпосередньо автором), майбутнє (як одержані автором результати змінюють стан проблеми дослідження).
Виходячи із вищевикладеного, можна рекомендувати таку типову структуру кваліфікаційної роботи студента, яка розпочинається формування плану роботи.
Перший варіант плану не обов’язково має бути кінцевим, в ході роботи допускаються його корективи: окремі розділи можуть бути конкретизовані, доповнені, викладені в новому формулюванні.