2. Зробити дефектологічний словник у кінці зошита та записати терміни з поясненням:

„дефект”-

Під корекцією (від лат. correctio – поліпшення, виправлення) у дефектології в широкому плані розуміють сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на виправлення недоліків розвитку дитини. Термін “корекція” використовують також у вузькому значенні – виправлення окремих дефектів. Наприклад, “корекція вимови” – виправлення недоліків вимови дитини, “корекція зору” – застосування оптичних засобів (окулярів) для покращення зорової функції.

Компенсація (від лат. compensatio – відшкодування, врівноваження) в загально біологічному розумінні означає одну з форм пристосування організму до умов існування при випадінні або порушенні якоїсь його матеріальної структури або функції внаслідок перенесеного захворювання, травми, ушкодження. При цьому відбувається складний процес перебудови функцій. З фізіологічної точки зору основою компенсаторного процесу є мобілізація значних резервних можливостей вищої нервової діяльності. Відомо, що живий організм у цілому та його центральна нервова система мають великі запаси надійності.

У процесі компенсації на основі тісної взаємодії органів і систем організму перебудовуються та заміщуються функції, які спрямовані на відновлення оптимальної взаємодії організму, з середовищем при порушенні тієї чи іншої функції. Це здійснюється різними шляхами: функції дефектних органів заміщуються іншими, які дозволяють організмові підтримувати адекватні зв`язки з навколишнім середовищем, недорозвинені, порушені чи послаблені функції повністю або частково відновлюються, перебудовуються відносини між ними, формуються нові системи тимчасових зв`язків тощо. Внаслідок цього виникають нові способи одержання інформації, дій, поведінки в умовах дефектного функціонування або повного випадіння того чи іншого аналізатора (органа).

Абілітація – комплекс послуг, вкладених у формування нових здібностей і мобілізації, посилення наявних нових ресурсів соц, псих і фіз розвитку людини. Це ті випадки, коли індивід вже народжується з тим або іншим пороком, відхиленням у фізичному чи психічному розвитку. Тому абілітаційні заходи треба розуміти, як систему раннього втручання у процес розвитку з досягнення його максимальної пристосованості до зовнішніх умовам існування з урахуванням індивідуальних особливостей наявних порушень.

реабілітація – це застосування цілого комплексу заходів медичного, соціального, освітнього та професійного характеру з метою підготовки чи перепідготовки індивідуума до найвищого рівня його функціональних здібностей.

Анома́лія (грец. ανωμαλια — ненормальність) — неправильність, відхилення від норми, від загальної закономірності.

„причина”,

Симптом — це ознака захворювання, якісно новий, невластивий здоровому організму феномен, який можна виявити за допомогою клінічних методів дослідження. Симптом передбачає не тільки появу будь-якого нового, незвичного явища, а й відсутність нормального. При дослідженні клінічної картини захворювання розрізняють функ­ціональні та органічні, сприятливі та несприятливі симптоми.

Синдром — це стійка сукупність симптомів з єдиним патогенезом. Синдром може відбивати клінічну картину захворювання взагалі або його частини. Синдром не рівнозначний захворюванню як нозоло­гічній одиниці, тому що може бути пов'язаний з різними захворюван­нями. Синдро́м (грецькою σύνδρομον, σύνδρομο — нарівні, у злагоді) — сукупність симптомів з загальним патогенезом.

ЕТІОЛОГІЯ (грец. aitia — причина + logos — слово, вчення) — вчення про причини та умови виникнення хвороб; у більш вузькому розумінні — визначає причину виникнення хвороби або патологічного стану. Важливим етапом в історії розвитку Е. є відкриття в другій половині ХІХ ст. мікро­організмів — збудників інфекційних хвороб. Надалі уявлення про причини хвороб безперервно розширювалося і поглиблювалося за рахунок включення нових факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. На сьогодні як такі виділяють фізичні (травми, термічні впливи, іонізуюче випромінювання та ін.), хімічні (кислоти, луги, різні отрути та ін.), біологічні (патогенні мікроби, віруси), а також соціальні фактори. Клінічна практика показує, що саме етіологічне лікування є особливо ефективним і забезпечує повне видужання хворого.

Патогенез (від грец. páthos — страждання, хвороба і génesis — походження, виникнення) — механізми виникнення і розвитку хвороби і окремих її проявів на різних рівнях організму— від молекулярних порушень до змін в органах і системах; розділ патології, що трактує питання патогенезу.