1. Зміни у світогляді під час переходу

ВІД АНТИЧНОСТІ ДО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ.

Основною причиною радикальних змін, що відбулися у світогляді, було руйнування античного полісу (основної форми громадського та державного життя), як грунту античної цивілізації, укладу життя.

Римська імперія ввела до свого складу величезну територію з різноманітними етносами, культурами, віруваннями. Величезна держава, яка майже все перебувала у воєнному стані змішувала людей, етноси, культури, релігії, зробивши вреті-решт людину безпорадною, беззахисною.

Зневірені люди звертали увагу до духовного. Проте філософія не була доступною вже для широкого кола людей, тому у Римській імперії були поширені

містицизм – віра у втручання в людське життя таємничих сил,

культи різних богів – це більше заплутувало людей, ніж допомагало їм.

Поява християнства добре вписувалось у загальний духовний настрій епохи, а тому воно досить швидко поширювалось в імперії. Християнство не просто визнало автономію людського духу, але і дало своє пояснення.

Поява та утвердження християнства в Європі призвели до радикальних змін у розвитку цивілізації.

ОСОБЛИВОСТІ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ

☺ людина середньовіччя зосереджувалась на всьому внутрішньому та духовному;

☺ спасіння душі носило індивідуальний характер;

☺ рятуючи себе, людина збільшує потенціал добра і світла на землі;

☺ сповідь – це екзамен людини перед Богом.

За хронологією середньовіччя охоплює – 5ст (від падіння Західної Римської імперії) до 15ст (відкриття Америки).

ПОРІВНЯННЯ

АНТИЧНОГО ТА СЕРЕДНЬОВІЧНОГО

СВІТОГЛЯДУ

• політеїзм (багатобожжя) • монотеїзм (1 Бог)

• боги є частиною природи • Бог перебуває за межами всес-

віту (трансцендентне)

• вихідні якості богів – • //-// любов до людини

сила і могутність

• боги впорядковують і оздо- • Бог творить світ з нічого

ровлюють світ

• людина спирається у своїх вчинках • людина повність покладається на віру

на власні знання в Бога

• головне життєве завдання - • //-// спасти свою душу

здійснити подвиг

• люди поділяються за етнічними • перед Богом всі люди рівні

та родовими ознаками

ЕТАПИ РОЗВИТКУ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

1 етап (2-9 ст) → апологетика (2-4)

→ патристика (5-9)

2 етап (10-16 ст) → схоластика

→ містика

2. Християнська апологетика

Вихідним джерелом середньовічного світогляду постає Біблія у складі Старого і Нового завітів. Біблія озброює християн цілою низкою догматів, але їх потрібно розчитувати і пояснювати, бо людина повинна знати у що вона вірить. Тексти Біблії носять символічний і образно-притчовий характер, тому потребують тлумачень. Перші введення християнської догматики здійснювали апостоли – перші учні Христа, але ширше подали так звані Отці Церкви ( від лат. pater – батько).

На ранньому етапі розвитку патристика набуває форм апологетики (2-4) – християнські мислителі звертались до римських імператорів або широкого загалу людей із посланням на захист християн ( з д/гр. “апологія” – захист).

У таких зверненнях апологети почали розглядати важливі світоглядні ідеї, такі, як

☺ розуміння сутності Бога;

☺ характеру і змісту божественного творіння;

☺ природу та сутність віри;

☺ співвідношення віри і розуму.

У ставленні до попередньої античної філософії виділилось 2 напрямки:

1/ позитивний – вважали, що грецькі філософи прямували шляхом істини, але не могли досягнути істини, тому вона ще не явила себе в особі Христа. Тому філософію треба підпорядкувати теології. (Юстин Мученик, Климент Александрійський).

2/ негативний – рішуче відкидали античну мудрість, вважаючи її безумством. Філософські міркування є безпідставні, бо філософи можуть довести все, складне і заплутане. Божественна віра і мудрість не підлягає раціональному осмисленню. ( Татіан, Тертуліан, Арнобій).