
- •Тема1. Людина. Філософія. Світогляд.
- •1.Поняття світогляду. Місце філософії у світогляді.
- •2. Відмінність філософії від міфології, релігії та науки.
- •3. Функції та структура філософського знання
- •2. Філософія як спосіб життя у давній індії.
- •3. Філософія давнього китаю.
- •1.Загальна характеристика античної філософії.
- •2/ Висока класика – 5-4 ст. До н.Е.
- •3/ Пізня класика:
- •2. Філософія мілетської школи.
- •Зміни у світогляді під час переходу
- •2. Християнська апологетика
- •3. Патристика. Вчення отців церкви.
- •4.Схоластика. Вчення томи аквінського
Зміни у світогляді під час переходу
ВІД АНТИЧНОСТІ ДО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ.
Основною причиною радикальних змін, що відбулися у світогляді, було руйнування античного полісу (основної форми громадського та державного життя), як грунту античної цивілізації, укладу життя.
Римська імперія ввела до свого складу величезну територію з різноманітними етносами, культурами, віруваннями. Величезна держава, яка майже все перебувала у воєнному стані змішувала людей, етноси, культури, релігії, зробивши вреті-решт людину безпорадною, беззахисною.
Зневірені люди звертали увагу до духовного. Проте філософія не була доступною вже для широкого кола людей, тому у Римській імперії були поширені
містицизм – віра у втручання в людське життя таємничих сил,
культи різних богів – це більше заплутувало людей, ніж допомагало їм.
Поява християнства добре вписувалось у загальний духовний настрій епохи, а тому воно досить швидко поширювалось в імперії. Християнство не просто визнало автономію людського духу, але і дало своє пояснення.
Поява та утвердження християнства в Європі призвели до радикальних змін у розвитку цивілізації.
ОСОБЛИВОСТІ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ
☺ людина середньовіччя зосереджувалась на всьому внутрішньому та духовному;
☺ спасіння душі носило індивідуальний характер;
☺ рятуючи себе, людина збільшує потенціал добра і світла на землі;
☺ сповідь – це екзамен людини перед Богом.
За хронологією середньовіччя охоплює – 5ст (від падіння Західної Римської імперії) до 15ст (відкриття Америки).
ПОРІВНЯННЯ
АНТИЧНОГО ТА СЕРЕДНЬОВІЧНОГО
СВІТОГЛЯДУ
• політеїзм (багатобожжя) • монотеїзм (1 Бог)
• боги є частиною природи • Бог перебуває за межами всес-
віту (трансцендентне)
• вихідні якості богів – • //-// любов до людини
сила і могутність
• боги впорядковують і оздо- • Бог творить світ з нічого
ровлюють світ
• людина спирається у своїх вчинках • людина повність покладається на віру
на власні знання в Бога
• головне життєве завдання - • //-// спасти свою душу
здійснити подвиг
• люди поділяються за етнічними • перед Богом всі люди рівні
та родовими ознаками
ЕТАПИ РОЗВИТКУ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ
1 етап (2-9 ст) → апологетика (2-4)
→ патристика (5-9)
2 етап (10-16 ст) → схоластика
→ містика
2. Християнська апологетика
Вихідним джерелом середньовічного світогляду постає Біблія у складі Старого і Нового завітів. Біблія озброює християн цілою низкою догматів, але їх потрібно розчитувати і пояснювати, бо людина повинна знати у що вона вірить. Тексти Біблії носять символічний і образно-притчовий характер, тому потребують тлумачень. Перші введення християнської догматики здійснювали апостоли – перші учні Христа, але ширше подали так звані Отці Церкви ( від лат. pater – батько).
На ранньому етапі розвитку патристика набуває форм апологетики (2-4) – християнські мислителі звертались до римських імператорів або широкого загалу людей із посланням на захист християн ( з д/гр. “апологія” – захист).
У таких зверненнях апологети почали розглядати важливі світоглядні ідеї, такі, як
☺ розуміння сутності Бога;
☺ характеру і змісту божественного творіння;
☺ природу та сутність віри;
☺ співвідношення віри і розуму.
У ставленні до попередньої античної філософії виділилось 2 напрямки:
1/ позитивний – вважали, що грецькі філософи прямували шляхом істини, але не могли досягнути істини, тому вона ще не явила себе в особі Христа. Тому філософію треба підпорядкувати теології. (Юстин Мученик, Климент Александрійський).
2/ негативний – рішуче відкидали античну мудрість, вважаючи її безумством. Філософські міркування є безпідставні, бо філософи можуть довести все, складне і заплутане. Божественна віра і мудрість не підлягає раціональному осмисленню. ( Татіан, Тертуліан, Арнобій).