2. Відмінність філософії від міфології, релігії та науки.

Міфологія (від д/гр. “міфос” – переказ, “логос” – вчення.

Міфологічний тип світогляду ґрунтувався на уособленні та одушевленні сил природи, приписуванні їм людських рис. Він відображав і закріплював досвід людей первісного суспільства. В міфології не було чіткого розмежування людини і середовища, природного і надприродного, думок та емоцій. Це було цілісне світорозуміння. Міфологія сприяла гармонізації індивіда, суспільства і природи, пояснювала зв’язок між минулим, сучасним, майбутнім; формувала колективні уявлення соціальних спільнот про певну систему цінностей, норм поведінки; забезпечувала духовну єдність поколінь, емоційно-вольову життєрадісність людей. У її надрах зародились елементи моралі, релігії, мистецтва, науки.

На перший погляд може здатись, що міфи – це казки, щось вигадане, фантастичне. Проте для давньої людини, архаїчної, міф був єдиною та всеохоплюючою формою світосприйняття. Найпершою особливістю був її синкретизм ― “злиття всього з усім”, і справді, в міфі неможливо відокремити натуральне від символічного, реальне від фантастичного. Для тодішньої людини – міфу як розповіді не існувало, це була реальність.

Міф складається з цілої низки напрямів духовної діяльності

→ раціоналістичні знання (пранаука);

→ мистецтво;

→ релігія;

→ фольклор;

→ етичні норми та правила;

→ правові уявлення;

→ філософія.

МІФОЛОГІЯ ФІЛОСОФІЯ

☺ формується і функціонує стихійно. ☺ постає свідомою та усві-

домленою інтелектуальною

діяльністю.

☺ не має автора, її творець – ☺ є авторською формою

народ. мислення та інтелектуальної

діяльності.

☺ відсутність розмежування і ☺ знаменує виділення людини з

протиставлення світу і людини. природи.

☺ міф розповідає про явища світу. ☺ пояснює свої твердження.

Релігія як тип світогляду виростає з міфології і зберігає її в собі як свій власний елемент. Відмінність релігії від міфології не в тому, що міф визнає панування природи над людиною, а релігія визнає Бога (богів).

Природа — це реальність, а Бог ― продукт людської уяви. Реальне панування природи і соціальних процесів над людьми і над природою богів.

Лише з появою уявлень про богів як надприродних істот, які мають ознаки особистості, — творців і володарів світу, формується і система дій, покликаних впливати на богів, установлювати з ними “практичні” відносини. На місці первісних магічних культів ( а частково з переосмисленням їх) виникають характерні для релігії хвалебні й умилостивлюючі культи. Стосовно цих останніх можна сказати, що релігія рекомендує молитися. Молитва ― це перенесення на богів (Бога) тих відносин, які склалися в людському суспільстві з розпадом первіснообщинного ладу.

Науковий світогляд ― це найвищий ступінь розвитку світоглядної культури людства. Він передбачає опис фактів, пояснення і усвідомлення їх відповідно до всієї системи понять певної науки. Сучасна наука – це надзвичайно складна і розгалужена система знань. Науковий світогляд – це розуміння світу і місця людини у ньому, яке опирається на науку, розвивається разом з наукою і має вплив на її розвиток. Він ґрунтується на принципах раціонального пізнання, має чітку структуру, логічно оформлений, спирається на обов’язкову їх практичну перевірку.

Філософський світогляд ― це теоретичне ставлення до дійсності, протиставлення об’єкта і суб’єкта та з’ясування взаємовідносин між ними. Сюди входять теоретичні узагальнення поглядів на світ, життєва позиція особи, її переконання, ідеали, ціннісні орієнтації.

МІФОЛОГІЧНИЙ

↓

РЕЛІГІЙНИЙ → світогляд ← НАУКОВИЙ

↑

ФІЛОСОФСЬКИЙ