1.3. Характеристика об’єктів фінансового ринку

Товарами фінансового ринку є кошти і цінні папери, які ви­ступають об’єктами купівлі-продажу на ринку.

Гроші з економічної точки зору - це всі ліквідні активи, які можуть бути порівняно швидко та без ве­ликих втрат переведені в готівку.

Цінні папери - основний товар фінансового ринку, своєрідний предмет купівлі-продажу цього ринку. Цінні папери, як інструменти фінансового ринку, являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов’язання або право власності.

Цінні папери є вагомою складовою своєрідного “товару то­варів” — грошей. Вони повинні мати такі характеристики:

стандарт — напис емітента, сума, дохід, інформація про емітента;

•+ ринковість — підтвердження того, що цінний папір може обертатися на ринку;

•+ ліквідність — свідчення того, що цінний папір може бути в будь-який момент реалізований без великих втрат;

•+ регулювання державою — наявність стандартів, реєстрація емісії.

За багатьма своїми функціями цінні папери тотожні грошам, що є ще однією їхньою економічною характеристикою (маючи на увазі, що в кожному конкретному випадку такої тотожності мова не обов’язково йде про весь масив цінних паперів). Так, емітент багатьох цінних паперів і грошей той самий — держава й уповноважені нею органи. Випуск тих і інших регулюється

Урядом, Міністерством фінансів, Центральним банком, деяки­ми іншими органами. І гроші, і цінні папери часом випуска­ються для покриття дефіциту державного бюджету, вони стро­го стандартизовані, мають певний ступінь захисту від підробок.

Чимало спільного також між обігом грошей і цінними папе­рами, що, по-перше, регулюється тими ж органами, які їх випу­стили. По-друге, можливе їхнє функціонування у безготівковій формі. Нарешті, вони можуть бути конвертованими (гроші — в іноземну валюту, папери — у фінансові інструменти іншого виду, класу, серії). І ті й інші можуть бути як іноземними, так і на­ціональними. Гроші й цінні папери є також різними сегмента­ми фінансового ринку. Тому на їхній розвиток впливають най­частіше однакові фактори. Стан одного ринку залежить від стану іншого і, у свою чергу, впливає на нього.

І гроші, і цінні папери підпадають під дію інфляційних про­цесів. Багато спільного є і в механізмі їхнього знецінювання, що відбувається, якщо грошей випущено більше, ніж потрібно для обслуговування товарообігу, або якщо емісія цінних паперів перевищує місткість фондового ринку. І гроші, і цінні папери можуть нагромаджуватися, бути засобом утворення скарбів. Крім того, гроші і такі цінні папери, як вексель або чек, використо­вуються як засоби платежу. При цьому вексель, будучи кредит­ними грошима, є їхнім різновидом, а чек — їхнім замінником. Якщо взяти до уваги також високоліквідні цінні папери, для яких не існує проблеми обміну на гроші, то є можливість дати ще одне визначення цінних паперів: альтернативні гроші.

Ще одна важлива тотожність цінних паперів і грошей полягає в тому, що вони є товаром особливого роду. І ті й інші, зокрема, мають властивість елемента авансованого капіталу (для цінних паперів — це чергова економічна характеристика). Ними може бути зроблено внесок у статутний капітал новоствореного підпри­ємства, прокредитовано комерційні операції й ін. Як товар особ­ливого роду гроші можуть обмінюватися на товари, а цінні па­пери — обмінюватися на гроші. Цінні папери можна також об­мінювати на активи емітентів. Особливий характер цінних па­перів як товару полягає в особливому — стосовно реальних інвестицій — характері обігу (обіг самостійний, але під впливом змін, що відбуваються в реальних інвестиціях, капіталі).

Гроші й цінні папери є таким товаром, що має значення не сам собою, а лише як представник, інструмент відповідних ринків, процесів, потреби яких вони й обслуговують. При цьому гроші виступають як відображення вартісної природи усього то­варного світу (власне товарів і послуг, іноземних валют, банків­ських позик, цінних паперів), а останні — як відображення вар­тості інвестицій (капіталів). Тому власна внутрішня вартість гро­шей і цінних паперів (на паперовому носії) дорівнює вартості виготовлення самого паперу. З огляду на це цінні папери можна визначити як представницьку форму реального капіталу.

Сказане вище не ліквідовує істотних розбіжностей між цінни­ми паперами і грошима. Так, якщо гроші можуть випускатися тільки державою або Центральним банком, то цінні папери — практично будь-якими юридичними, а в ряді випадків і фізични­ми особами. До їхнього випуску причетні й такі специфічні орга­ни, як Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Державний антимонопольний комітет та інші служби. Ступінь стандартизованості й захисту від підробок у цінних паперах знач­но нижчий. Ареал поширення грошей набагато більший, ніж у цінних паперів. Вони обслуговують усі сегменти фінансового ринку, а також ринок товарів і послуг, тоді як цінні папери обертаються в основному тільки на одному сегменті фінансового ринку.

Чимало розбіжностей існує і у сфері економічних характерис­тик цінних паперів і грошей. Цінні папери віддзеркалюють про­цеси, шо відбуваються всередині капіталу і на фондовому рин­ку, а гроші — процеси, що відбуваються всередині всього товар­ного світу. Гроші — мірило національного багатства активів, па­сивів, майна окремого підприємства і приватної особи. Гроші — мірило капіталізації (обсягу випуску) цінних паперів. Цінні па­пери — це титул власності, а гроші — показник багатства.

Кількість грошей в обігу обмежується сумою цін товарної маси і платних послуг, скорегованою на швидкість обороту грошової одиниці. Капіталізація цінних паперів визначається потребою реального капіталу у фондових замінниках, фінансових інстру­ментах і місткістю фондового ринку. Ринок цінних паперів, зви­чайно, менш стійкий, ніж грошовий. Крім того, гроші, на відміну від цінних паперів, безособові, в них не виражене яке-небудь право або зобов’язання.

Нарешті, гроші мають, як правило, безстроковий характер, а цінні папери обмежені термінами. Рівні ліквідності й надій­ності грошей звичайно набагато вищі, ніж цінних паперів. Най­більшою мірою це відчутно в умовах рівноважного ринку. Щодо прибутковості, то в цінних паперах вона зазвичай запрограмо­вана. Гроші ж самі собою, не ставши інвестиціями, доходу не дають. Цей зв’язок можна показати у такий спосіб:

Г-^Інв. (ЦП)-^Г\ (1.1)

де Г — гроші вкладені; Інв. — інвестиції; ЦП — цінні папери; Т' - гроші отримані.

Перша фаза цієї формули, Г->Інв. (ЦП), є стадією інвесту­вання, або придбання за гроші цінних паперів (документова­них інвестицій).

Друга фаза, Інв. (ЦП)-^Г', є стадією реалізації цінного папе­ру (повного або часткового погашення), стадією реалізації еко­номічного права власності на неї. Для одержання доходу при реалізації цінного паперу (повному погашенні) важливе пере­вищення Г' над Г:

Дохід = Г'~Г. (1.2)

За характером нарахування плати за позику інструменти фінансового ринку можна поділити на такі основні типи:

>> проста позика. Це позика в розмірі Р, яка надається за умови повернення через Г років у розмірі, збільшеному на величину так званих відсоткових платежів, які нараховуються в розмірі і відсотку щорічно на суму, що перебуває у розпорядженні позичальника;

>- дисконтна позика. Це позика, номінальна величина якої більша за ту величину, що фактично передається позичальнику в момент видачі позики. Різниця між цими величинами є формою позикового відсотка, який стягується авансом;

позика з фіксованими виплатами. Це позика в розмірі Р, що надається на /років, причому погашення позики здійснюється щоріч­но, починаючи з першого року, протягом і років у фіксованому розмірі Р* . Такого роду позики дуже поширені як споживчі позики;

>- купонна облігація. Вона має термін погашення і, номінальну вартість Р, яка вказується на самій облігації і виплачується при погашенні облігації. До купонної облігації належать і* купонів вар­тістю Р* кожний, які дають право власнику облігації отримува­ти щорічно виплати в розмірі Р*. ,

Розвиток і удосконалення фінансового ринку сприяє появі різноманітних цінних паперів, які функціонують у різних його сегментах, дають можливість відкласти сьогоднішнє споживан­ня, нагромадити заощадження, спрямувати їх у сферу підпри­ємницької діяльності.

* Таким чином, фінансовий ринок здійснює мобілізацію коштів для економічного розвитку; перерозподіл їх між га­лузями, областями та регіонами; забезпечує нагромадження коштів і визначає економічне зростання. Фінансовий ринок утворює достатні фонди коштів для всіх суб’єктів економі­ки - держави, фірм і підприємств, домашніх господарств.

кФЯИННИР Семінарське заняття іНННННН

Питання до обговорення: