Серія “Вища освіта в Україні” С. О. Маслова, О. А. Опалов

Фінансовий

РИНОК

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Третє видання, виправлене

єуфТмб БІБЛІОТЕКА

Київ «Каравела» 2004

Рецензенти:

М. I. Савлук,

доктор економічних наук, професор, директор Української фінансово-банківської школи при КНВУ;

А. В. Базилюк,

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів національної академії управління.

М31 Маслова С. О., Опалов О. А.

Фінансовий ринок: Навч. посіб. 3-є вид., виправлене. — К.: Кара­вела, 2004. — 344 с.

ISBN 966-8019-00-8

У навчальному посібнику автори розглядають комплекс проблем, пов’язаних зі становленням та функціонуванням фінансового ринку в нових умовах господарювання.

Значну увагу приділено розкриттю суті взаємозв’язків між суб’єктами ринку, механізму функціонування фінансових інстру­ментів, формуванню фінансових ресурсів, обгрунтуванню не­обхідності державного регулювання фінансового ринку, питанням ціноутворення на різного роду фінансові інструменти, вимірю­вання й страхування фінансових ризиків, формуванню портфеля цінних паперів та розкриттю видів і методів розрахунку фондових індексів. Посібник містить словник основних термінів із курсу “Фінансовий ринок”.

Матеріал посібника розрахований на студентів, аспірантів еко­номічних спеціальностей при вивченні ними фінансових дисцип­лін, спеціалістів грошового, кредитного та фондового ринків, а також для широкого кола читачів.

ББК 65.262 я7

ISBN 966-8019-00-8

© С.О. Маслова, O.A. Опалов, 2004 © Видавництво “Каравела”, 2004

Зміст

РИНОК 1

Зміст 3

ПЕРЕДМОВА 3

1.1. Поняття фінансового ринку та його структура 6

1.2. Суб’єкти фінансового ринку 13

1.3. Характеристика об’єктів фінансового ринку 18

[?1НННк2аши:^а завданну|ЯНННІ 22

2.1. Поняття і типи фінансової політики 25

2.2. Характеристика сучасноїфінансової політики України 30

2.3. Фінансовий механізм 33

2.4. Управління фінансами в умовах ринкової економіки 35

ТЕМА З 50

ГРОШОВИЙ РИНОК 50

3.1. Структура і суть грошового ринку. Об’єкти й суб’єкти 50

3.2. Характеристика облікового ринку та його особливості 57

Е 70

І і—і І самоперевірки^ іИДИИИ 104

Щ 106

^ж=їЕ:^хі00%- <⁷⁷> 47

шшшшшштшштщщщшшш 210

шивдщимщщри" 244

ПЕРЕДМОВА

Історія розвитку фінансового ринку налічує майже п’ятсот років. Накопичений за цей час досвід роботи на грошовому, кре­дитному та фондовому ринках використовується при створенні різних інструментів і організації інститутів, що функціонують на фінансовому ринку.

В Україні ринок тільки-но народжується. Минулий дореволю­ційний досвід втрачено безповоротно, а світова наука і практика більше ніж за 80 років пішли далеко вперед.

Ось чому вивчення дисципліни “Фінансовий ринок ” особливо акту­альне в умовах нинішніх економічних перетворень, коли державі надзвичайно потрібні кваліфіковані спеціалісти з бухгалтерського обліку й аудиту, менеджменту, які повинні вміти оцінювати всі можливі варіанти інвестицій, приймати правильні управлінські рішення в умовах швидкої зміни ринкової кон ’юнктури.

Мета вивчення дисципліни полягає у формуванні у студентів комплексного розуміння системи взаємозв ’язків на фінансовому ринку. Предметом навчальної дисципліни є фінансовий ринок, що виступає як економічний простір, де формуються і функціо­нують відносини купівлі-продажу фінансових інструментів, що знаходять свій вияв, насамперед, у цінних паперах.

Основними завданнями курсу є:

1. визначення місця фінансового ринку у фінансовій системі;

2. розкриття взаємозв’язків між інвестиціями та заощаджен­нями через механізм руху фінансових потоків в економіці;

3. обґрунтування необхідності функціонування фінансових інстру­ментів як засобів взаємодії учасників ринку та розкриття особ­ливостей обігу різних видів цінних паперів;

4. обгрунтування необхідності державного регулювання фінан­сового ринку з урахуванням специфіки економічного й соціального розвитку України;

5. визначення суті інфраструктури фінансового ринку та особ­ливостей діяльності професійних учасників, фондових бірж, по­середників в Україні.

Навчальний посібник містить тринадцять тем, які дають змогу уявити фінансовий ринок як складову частину фінансових відно­син, зрозуміти послідовність розвитку основних категорій фінан­сового ринку. У ньому наводяться характеристики основних інструментів фінансового ринку, враховуються особливості їх функ­ціонування в Україні.

У посібнику досліджується діяльність суб’єктів фінансового рин­ку і роль держави в регулюванні та здійсненні контролю у цій сфері економічних відносин.

Автори намагаються в кожному розділі висвітлити проблеми становлення фінансового ринку в Україні, проаналізувати вплив основних чинників та окреслити шляхи вирішення цих проблем з урахуванням міжнародного досвіду, розкрити напрями інтер­націоналізації й глобалізації світового фінансового ринку, а та­кож можливості участі України в інтеграційних процесах.

У кінці посібника наведено також словник найважливіших тер­мінів із фінансового ринку.

Автори та видавці вдячні кандидату економічних наук, доцен­ту К. В. Павлюк за цінні поради щодо покращення змісту на­вчального посібника.

Автори також висловлюють щиру подяку С. В. Габруку за допомогу в укладанні посібника.

Особлива подяка доктору економічних наук, професору М. Т. Пашуші.

Автори сподіваються, що матеріали навчального посібника ста­нуть у нагоді студентам для кращого оволодіння економічними та фінансовими дисциплінами, а також будуть корисними для тих, хто цікавиться проблемами формування й розвитку ринкових відно­син у фінансовій сфері.

В

У©	ТЕМА 1
	І
	РОЛЬ ФІНАНСОВОГО
	РИНКУ В ЕКОНОМІЦІ

О План викладу матеріалу теми

1. Поняття фінансового ринку та його структура.

2. Суб’єкти фінансового ринку.

3. Характеристика об’єктів фінансового ринку.

ВАЖЛИВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
/ Фінансовий ринок	/ Міжнародний фінансовий ринок
/ Грошовий ринок	/ Фінансові інструменти
/ Ринок капіталів	/ Гроші
/ Кредитний ринок	/ Цінні папери
/ Валютний ринок	/ Інвестор
/ Ринок цінних паперів	/ Позичальник
/ Євроринок	/ Фінансовий інститут

1. Поняття фінансового ринку та його структура

Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними сек­торами економіки. Ці процеси повинні здійснюватись на фінан­сових ринках.

Фінансовий ринок - це ринок, на якому визнача­ються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Гроші — не тільки головна мета підприємництва, а й найваж­ливіший засіб для досягнення цієї мети. При цьому необхідно вирішити питання про джерела капіталу та шляхи його вкла­дання. Тому всі суб’єкти господарювання стикаються насам­перед із фінансовим ринком, де шукають необхідні кошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних коштів і отриму­ють від цього додатковий прибуток. Таким чином, на фінан­совому ринку виникає кругообіг капіталу, причому в одних суб’єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності.

Окрім того, фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє ви­никненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві. Реалізація цих функцій здійснюється в тому числі й через ри­нок цінних паперів, який значно розширює та полегшує шлях усім суб’єктам економіки до отримання необхідних їм коштів.

Фінансовий ринок як ринок фінансових ресурсів має таку структуру (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура фінансового ринку

Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих ринків:

кредитний ринок - це механізм, за допомогою яко­го встановлюються взаємовідносини між підприємства­ми і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;

валютний ринок - це механізм, за допомогою яко­го встановлюються правові й економічні взаємовідно­сини між продавцями і покупцями валют.

Ринок цінних паперів об’єднує частину кредитного ринку: ринок інструментів позики або боргових зобов’язань і ринок інструментів власності, тобто цей ринок охоплює операції з випуску й обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їхніх гібридів.

За іншого підходу в структурі фінансового ринку виділяють: ринок готівкових коштів;

короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі); ринок валюти;

>- ринок цінних паперів;

ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів.

З точки зору термінів дії фінансових інструментів фінансо­вий ринок розглядають як сукупність грошового ринку і ринку капіталів.

Грошовий ринок - це ринок готівкових грошей, ко­роткострокових кредитних операцій, валюти. На гро­шовому ринку обертаються надійні короткострокові інструменти. їхній рух зумовлений різницею у рівнях прибутку та ризику.

Ринок капіталів - це:

>• частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позико­вий капітал;

>• специфічна сфера відносин, об’єктом яких є на­даний у позику грошовий капітал та формується по­пит і пропозиція на нього;

>- сегмент ринку позикових капіталів, на якому здійснюються операції щодо середньо- та довгостроко­вого фінансування й операції з цінними паперами (акці­ями, облігаціями).

Ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів (се­редньо- та довгострокових) і ринок середньострокових та довго­строкових банківських кредитів.

Ринок капіталів — найважливіше джерело довгострокових ін­вестиційних ресурсів. Якщо грошовий ринок у першу чергу підтримує ліквідність на фінансовому ринку, то ринок капіталів сприяє рентабельному використанню або алокації фінансових коштів. Це означає, що очікувана прибутковість капіталовкла­день повинна, з урахуванням відповідного ризику, як мінімум відповідати відсотку на ринку капіталів.

Таким чином, фінансовий ринок забезпечує платоспромож­ність фінансової системи, максимальне узгодження загально­господарських процесів нагромадження та інвестування як за обсягом, так і структурно.

Із точки зору джерел залучення коштів фінансовий ринок включає:

>- боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансо­вих інструментів суб’єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби. Основними фінансовими інструментами на цих ринках є облігації, закладні та векселі;

ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвесто­ри мають можливість об’єднати гроші, вкласти їх у певний про­ект, а прибутки розподіляти пропорційно до вкладених коштів.

Виділяють також національний і міжнародний фінансові ринки. На міжнародному ринку процеси купівлі-продажу то­варів фінансового ринку регламентуються законами і норма­тивними актами з міжнародної торгівлі. Відповідальність за дотримання цих правил несе держава, суб’єкти якої виходять на світовий ринок.

Фінансовий ринок можна поділити на первинний і вторин­ний. Первинний ринок виникає при емісії цінних паперів, і на ньому мобілізуються фінансові ресурси. На вторинному ринку ці ресурси перерозподіляються, тобто на вторинному ринку вони опиняються після того, як були вже продані на первинному.

У свою чергу, вторинний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок представлений фондовою біржею як особливим інституційно організованим ринком. На ньому обертаються цінні папери найвищого гатунку і ви­конуються операції професійними учасниками. Фондова біржа виступає як торговельне, професійне, нормативне, техно­логічне ядро ринку цінних паперів та фінансового ринку. На позабіржовому ринку здійснюються операції з цінними папе­рами позафондової торгівлі. У цьому разі об’єктом купівлі- продажу стають цінні папери, які з будь-яких причин не ко­тируються на біржі.

За будь-якого трактування структури фінансового ринку, головною метою є розподіл надлишку коштів або заощаджень, їхня мобілізація і перерозподіл між сферами й секторами еко­номіки. Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок ро­бить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збільшення капіталу.

Наведемо коротку характеристику окремих сегментів фінан­сового ринку.

Кредитний ринок - це специфічна сфера економіч­них відносин, де об’єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.

Цей ринок виконує такі функції:

об’єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень насе­лення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвес­торів і утворення великих грошових фондів;

>» трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпе­чує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;

надання позик державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття дефіциту державного бю­джету, фінансування різного роду соціальних програм.

Таким чином, кредитний ринок дає змогу здійснювати на­громадження, рух, розподіл та перерозподіл позикового капіта­лу між сферами економіки. Кредитний ринок треба розглядати як синтез ринків різних платіжних засобів. Він поділяється на ри­нок грошових ресурсів і ринок боргових зобов’язань.

Валютний ринок - це механізм, за допомогою яко­го встановлюються правові й економічні взаємовідно­сини між продавцями та покупцями валют.

Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний обо­рот, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн.

Попит на іноземну валюту зумовлений залежністю національ­ної економіки від імпорту й конвертованістю цієї валюти, тоб­то гарантованою можливістю грошової одиниці вільно обміню­ватись на інші валюти. Чим нижчий рівень конвертованості національної валюти, тим умотивованіше валютний ринок підля­гає державному регулюванню (зокрема, встановленню фіксова­ного курсу національної валюти щодо інших валют). Основою проведення валютних операцій на валютних ринках є міжна­родна торгівля і пов’язані з нею послуги, а також міжнародний рух капіталу та кредитів.

Валютний ринок виконує такі функції:

-# своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

-ї регулювання валютних курсів;

•+ диверсифікацію валютних резервів;

•+ страхування валютних ризиків;

отримання прибутку учасниками валютного ринку у ви­гляді різниці курсів валют;

•+ проведення валютної політики, що ґрунтується на держав­ному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики в межах світового господарства.

В основі функціонування валютного ринку лежить валют­ний курс — співвідношення, за яким виконується обмін однієї

валюти на іншу, тобто ціна грошової одиниці однієї країни виражена в грошових одиницях іншої країни. Курси інозем­них валют встановлюються шляхом їх котирування відповідно до чинних законодавчих норм та наявної практики.

Валютний ринок України — це переважно міжбанківський ри­нок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основ­ний обсяг угод із купівлі-продажу іноземних валют. Суб’єктами валютного ринку є продавці валюти, покупці та посередники.

У їхній ролі можуть виступати:

У комерційні банки — великі транснаціональні, середні і малі банки, для яких характерною є тенденція до зосередження опе­рацій на великих біржах;

/ небанківські фінансові установи — фонди хеджування (в ос­новному спекулятивні фонди) та пенсійні фонди. Ці установи без­посередньо на ринку не виступають, а користуються посередниц­твом банків. їхня роль зростає, тобто їхні угоди досягають вели­ких розмірів, і вони не підпадають під правила з точки зору обе­режності як банківські установи;

У підприємства та приватні особи.

Залежно від обсягу, характеру валютних операцій та набору валют ринки поділяються на міжнародні, регіональні й націо­нальні.

А

Міжнародний ринок - сукупність операцій з валю­тами, які виступають на вільному світовому ринку в країні походження валюти. Сукупність операцій з ва­лютами, які виступають на вільному світовому валют­ному ринку поза країною їх походження, здійснюється на євроринку.

На регіональних та національних ринках банки проводять опе­рації з обмеженою кількістю вільно конвертованої валюти.

Валютний ринок може бути розглянутий як механізм вста­новлення правових та економічних відносин між покупцями і продавцями валют. Торгівля іноземною валютою на території України здійснюється через уповноважені банки на міжбанківсь- кому валютному ринку України. Важливим напрямом станов­лення і подальшого розвитку внутрішнього валютного ринку в

Україні є його лібералізація та децентралізація. Поки що ва­лютний ринок за багатьма позиціями монополізований Украї­нською міжбанківською валютною біржею (УМВБ), яка прово­дить такі операції: організовує торги й укладає угоди з купівлі та продажу іноземної валюти з членами УМВБ; організовує та проводить розрахунки в іноземній валюті і в гривнях за укладе­ними на УМВБ угодами; визначає поточний курс іноземних валют щодо гривні за угодами на УМВБ. Право участі в торгах УМВБ мають тільки засновники, Національний банк України та установи, що прийняті в члени УМВБ.

Купівля-продаж іноземної валюти розглядається також як вид банківської діяльності. НБУ видає комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам генеральні ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разових валютних операцій на період, необхідний для здійснення таких операцій.

При проведенні міжнародних розрахунків у першу чергу по­винні враховуватися ціна валюти та спосіб її визначення, валю­та платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, умови розрахунків (готівковий платіж або кредит), форми роз­рахунків, кошти платежу (векселі, чеки тощо).

Ринок цінних паперів охоплює досить широку су­купність суспільних відносин, які виникають і існу­ють щодо цінних паперів, включаючи державне та інституційно-правове їх регулювання.