Тема 3. Якість продукції та її контроль

1. Міжнародні стандарти на системи забезпечення якості.

2. Роль функції маркетингу в системі управління якістю.

3. Аналіз витрат на якість як економічна оцінка ефективності системи.

4. Забезпечення якості при проектуванні і розробці технічних умов.

1. Міжнародні стандарти на системи забезпечення якості

…………….

Стандарт ISO 9000-4 являє собою посібник з управління програмою надійності. Методичний стандарт ISO 9004 є також диференційованим: ISO 9004-1 - це опис елементів системи забезпечення якості, ISO 9004-2 - провідні вказівки по системах якості послуг, ISO 9004-3 - включає провідні вказівки по системах якості щодо мате­ріалів, ISO 9004-4- провідні вказівки щодо поліпшення якості. Тобто, посилена мето­дична частина «сімейства» стандартів ISO серії 9000 та ще. до цього додалися мето­дичні стандарти із шифром 10000.

2. Роль функції маркетингу в системі управління якістю.

………..

До обов'язків керівництва відносяться також підбор фахівців і виділення необхід­них ресурсів щодо виробничого, контрольно-вимірювального й іспитового устатку­вання, програмного забезпечення ЕОМ. Керівництво повинно встановлювати необ­хідний рівень компетенції та стежити за своєчасністю підвищення кваліфікації персо­налу. На керівників фірми покладається обов'язок виявляти ті показники якості това­ру, які впливають на його ринкову стійкість. Керівництво відповідає і за визначення цілей, котрі обумовлюють рішення про виробництво нових товарів і надання нових послуг споживачам. Випуск цих товарів і надання додаткових послуг пов'язані з підго­товкою оновлених програм якості.

Особливість сучасної системи управління якістю складається з наявності в її структурі внутрішньої перевірки системи, аналізу й оцінки її ефективності. Внутрішню перевірку здійснюють компетентні фахівці. Вони зобов'язані оцінити ефективність кожного елемента системи стосовно реалізації цілей, поставлених перед системою управління якістю. Такі перевірки здійснюються або планово, або внаслідок вияв­лення дефектів та організаційних змін на фірмі. У звіті за результатами перевірки наводяться конкретні випадки виявлення неналежної якості продукції, надається оцінка виконання пропозицій за результатами попередніх перевірок.

Якщо внутрішні перевірки здійснюються силами фахівців самої фірми, то аналіз і оцінка ефективності системи управління якістю повинна здійснюватися компетент­ними незалежними установами. Такий аналіз слугує фірмі основою для вживання необхідних заходів щодо удосконалення системи у відповідності з новими концепці­ями якості, у зв'язку зі змінами на ринку та необхідністю освоєння нових технологій.

3. Аналіз витрат на якість як економічна оцінка ефективності системи.

Принципово важлива особливість системи, запропонованої стандартами ISO, полягає в обов'язкових визначеннях і оцінках витрат на якість. Аналіз витрат на якість можна розглядати як економічну оцінку ефективності системи, а результати такого аналізу беруться за основу при удосконаленні програм забезпечення якості. Щоб цей елемент системи працював, необхідна чітка класифікація витрат на якість. Інфор­мація про витрати повинна бути в центрі постійної уваги Керівництва фірми як для контролю, так і для ув'язування їх з іншими статтями витрат фірми. На закордонних фірмах витрати на якість розглядаються як основа встановленнячрозміру вкладень у систему забезпечення якості.

Зниження витрат на якість - одна з головних цілей системного управління якістю. Витрати на якість відіграють не останню роль і у конкрентних позиціях фірми, визна­чаючи її можливості в умовах цінової конкуренції. Цій проблемі в розвинутих країнах приділяється велика увага. Так, наприклад, до складу Американського агентства-що-до контролю якості входить Технічний комітет з витрат на забезпечення якості това­рів. У рамках систем управління якістю витрати на якість зазвичай класифікують на витрати виробника й інші витрати. Витрати, які утворюються завдяки внутрішнім та зовнішнім відмовленням, складаються з упереджувальних та оціночних.

Упереджувальні витрати включають витрати, зв'язані з:

- плануванням якості;

- організацією і впровадженням системи управління якістю;

- розробкою вимог до контролю якості сировини і матеріалів, виробничих проце­сів і продукції, що випускається;

- підготовкою методик, інструкцій тощо;

- аналізом якості на довиробничій стадії;

- контролем технологічного процесу, контрольного й іспитового устаткування;

- створенням програм навчання і підготовки кадрів в області управління якістю;

- вдосконалюванням систем забезпечення якості;

- різного роду організаційніми витратими (заробітна плата управлінського апара­ту, витрати на відрядження тощо).

Оціночні витрати складаються з витрат на оцінку якості.

Це витрати на:

- іспити;

- приймальний контроль;

- відрядження фахівців до заводів-постачальників з метою перевірки якості сиро­вини;

- лабораторні іспити сировини і матеріалів;

- перевірки контрольно-вимірювальних приладів та їхній ремонт;

- технічний контроль;

- іспити виробів для оцінки їхніх експлуатаційних характеристик;

- витрати часу робітників на перевірку ними якості своєї роботи і технологічного процесу, відбраковування в процесі виробництва (самоконтроль);

- нагляд за якістю і системами якості. Оскільки при довгостроковому випуску тра­диційної продукції уповільняєься увага до її якості, то потрібно проводити позаплано­вий контроль чи нагляд.

До оціночних відносяться також витрати на:

- атестацію якості продукції (оплата послуг, наданих незалежними іспитовими ла­бораторіями, страховими фірмами тощо);

- відвантаження продукції;

- іспит продукції в експлуатації (проведення іспитів у споживача, витрати на від­рядження працівників фірми до споживача).

Витрати через внутрішні відмовлення утворюються з причин втрати якості, котрі виявлені до відправлення продукту замовнику. Витрати через зовнішні відмовлення включають:

- витрати на доробку товару протягом гарантійного терміну по рекламаціях покуп­ців;

- витрати по усуненню дефектів у процесі технічного обслуговування;

- штрафи за низьку якість у рамках юридичної відповідальності;

; витрати, пов'язані з поверненням товару неналежної якості (чи окремих вузлів, які вийшли з ладу).

Інші витрати на якість в значній мірі впливають на загальні видатки фірми і нерідко включаються в основні статті витратна комплексні системи забезпечення якості про­дукції. До них відносяться: непрямі витрати на якість; Витрати постачальників на якість; непередбачені витрати; витрати на апаратуру в рамках інформаційного забез­печення системи; витрати, пов'язані зі споживанням продукції.

Непрямі витрати на якість зазвичай виникають через виконання таких виробничих операцій, які можна цілком виключити, а їхнє існування створюється невпевненістю виробника в якості виробленої продукції. Іншою причиною таких витрат може бути нераціональна конструкція виробу, яка приводить до перевитрат матеріалів, часу ро­боти устаткування і робочої сили. Зниження такого роду витрат можливе завдяки:

- скороченню кількості матеріалів, перевірок й іспитів;

- ліквідації простоїв;

- сертифікації продукції, яка виключає додаткову перевірку її споживачем.

Витрати постачальників на якість повинні обов'язково прийматися до уваги спо­живачем сировини, оскільки вони впливають на рівень закупівельних цін.

Непередбачені витрати виражаються в зменшенні обсягу збуту внаслідок виник­нення негативної реакції покупців на товари фірми. Найбільш розповсюдженим чин­ником цього можуть бути високі витрати споживачів на технічне обслуговування, а та­кож часткове відмовлення виробів. Фірми програють і в тому вигіадку, коли розгляд судового позову покупця в зв'язку з поганою якістю товару вирішується на користь виробника. Втрата доброзичливості покупця прирівнюється до непередбачених ви­трат на якість. Сюди ж відносяться і безпосередні витрати на підготовку до судової справи, гонорар адвокату тощо.

Витрати на апаратуру і прилади, які забезпечують інформацію щодо якості, дуже зросли в зв'язку з автоматизацією контролю якості і використанням ЕОМ. Зазвичай при плануванні цих витрат з'ясовується можливість зниження витрат на якість у ре­зультаті впровадження мікропроцесорів і ЕОМ, а також збільшення терміну служби апаратури, тобто окупність витрат на обладнання.

Багато уваги фірми приділяють вивченню чинників витрат щодо вживання товару, оскільки в остаточному підсумку вони відбиваються на обсязі збуту продукції. На фір­мах розробляються спеціальні програми по зниженню витрат на забезпечення това­ру на стадії споживання.

Фірми планують загальні витрати на якість. Розробка програми витрат, взагалі, починається з визначення статей витрат на якість у рамках розглянутої вище кла­сифікації. Для впровадження розробленої програми необхідно:

- створення банку даних і обробка їх на ЕОМ;

- надання інформації щодо всіх рівнів управління фірмою;

- проведення аналізу тенденцій зміни витрат на якість і встановлення їх оптималь­ного рівня;

- виявлення ланок виробництва, на яких необхідно підсилити контроль.

При цьому слід провести аналіз, ефективності бухгалтерської ревізії витрат на якість, розробити коригувальні заходи та надати аналіз їхньої ефективності. Крім то­го, необхідно обов'язково інформування споживача про витрати на якість. Заданими американських експертів, витрати щодо якості багатьох фірм досягають 20% від су­ми продажів, причому спостерігається їхній щорічний ріст на 5-7%.

Впровадження ефективної системи управління якістю, яка працює за принципом упередження, а не виявлення дефектів, дозволяє знизити рівень витрат на якість до 2,5%.