6.3. Система складування та організація переробки вантажів

Система складування передбачає оптимальне розміщення ван­тажу на складі і раціональне управління ним. У процесі розробки системи складування необхідно враховувати всі взаємозв'язки та взаємозалежності між зовнішніми (що входять на склад та виходять з нього) та внутрішніми (суто складськими) матеріальними потока­ми та пов'язані з ними фактори (параметри складу, технічні засоби, особливості вантажу тощо).

Розробка системи складування базується на виборі найраціона-льнішої з усіх технічно можливих систем для вирішення поставле­ного завдання методом кількісного та якісного оцінювання. Такий процес вибору та оптимізації передбачає виявлення зв'язаних між собою елементів, об'єднаних у кілька основних підсистем. Отже, система складування включає такі складські підсистеми:

• складована вантажна одиниця;

• вид складування вантажів (на підлозі, у блоках, на стелажах, конвеєрне складування тощо);

• підсистема обладнання з обслуговування складу;

• підсистема комплектації (комісіонування) вантажів;

• підсистема управління переміщенням вантажу;

• інформаційна підсистема;

• підсистема будівель і споруд (конструктивні особливості бу­дівель і споруд).

Кожна підсистема в свою чергу складається з ряду елементів. При цьому кількість елементів, що формують основні підсистеми, може бути значним, а їх сполучення в різних комбінаціях збільшує багатоваріантність систем складування.

Складована вантажна одиниця

Одним з ключових понять логістики є поняття вантажної одини­ці. Вантажна одиниця — це той елемент логістики, котрий своїми параметрами пов'язує технологічні процеси у єдиний логістичний процес. Формуватися вантажна одиниця може як на виробничих ді­льницях так і на складах. Суттєвими характеристиками вантажної одиниці є наступні: розміри вантажної одиниці; здатність зберігати цілісність а також попередню геометричну форму при проведення логістичних операцій. Розміри вантажних одиниць, а також облад­нання для їх навантаження, транспортування, розвантаження та збе­рігання повинні бути узгоджені між собою. Основною умовою тут є мінімальна кількість операцій з переробки вантажів.

Саме тому значна увага приділяється визначенню оптимального виду і розмірів товароносія, на якому формується складська ван­тажна одиниця. Такими товароносіями є: стоякові, сітчасті, ящичні, пласкі піддони та напівпіддони, а також касети, ящики для дрібних вантажів тощо.

Складський товароносій пов'язує між собою номенклатуру ван­тажу, що перероблюється, зовнішні та внутрішні матеріальні пото­ки і всі елементи системи.

На вибір товароносія впливають:

• вид і розміри упаковки та транспортної тари;

• підсистема комплектації замовлення;

• оборотність товару;

• технологічне обладнання, що застосовується для складування вантажу;

• особливості підйомно-транспортних машин і механізмів, що обслуговують склад.

Основним критерієм правильного вибору товароносія є непове­рнення складської вантажної одиниці з зони комплектації до зони зберігання при формуванні замовлення покупця.

Вид складування вантажів

Розрізняють три види складування:

Одиничне є найпростішою формою і використовується при збері­ганні обладнання, транспортних засобів та інших засобів, які тимча­сово витримують відкритість. Досить часто застосовується лінійне і блочне збереження. При лінійному збереженні до одиниці кожного одиничного збереження забезпечується прямий доступ, зручний для різноманітних товарів з невеликими і середніми розмірами. Виділяють такі види лінійного збереження:

• розміщення товарів на підлозі;

• створення полиць-стелажів;

• рухомі полиці;

• створення висотних стелажних складів.

Блочне збереження характеризується тісним (без простору) роз­міщенням. Недолік розміщення — зберігатися можуть лише комплектні одиниці і відсутній прямий доступ до об'єктів, що зберігаються.

При цьому, виділяють такі види основних варіантів блочного збереження:

• складування в штабельованих блоках;

• складування у висотних стелажах;

• складування у стелажах до 6 м.;

• складування в прохідних (в'їзних) стелажах;

• складування у пересувних стелажах;

• складування в елеваторних стелажах та ін.

На сучасних складах частіше використовуються комбінації різ­них варіантів складування, особливо на складах гуртової торгівлі. Пояснюється це специфічними особливостями різноманітної про­дукції, що зберігається на складах.

Підсистема обладнання з обслуговування складу

Для обслуговування складів використовують різноманітні під­йомно-транспортні машини і механізми, їх вибір тісно пов'язаний з уже переліченими підсистемами і залежить від характеристик са­мих технологічних засобів і загальної спрямованості технічної оснащеності складу.

Складське обладнання складається з таких основних компо­нентів:

• допоміжні пристрої для навантаження-розвантаження;

• внутрішньоскладські транспортні засоби;

• полиці, стелажі, ящики, тощо.

Найбільш розповсюдженими на механізованих складах є такі види підйомно-транспортних засобів, як електронавантажувачи та електроштабелери, а на автоматизованих складах — міжстелаж-ні крани — штабелери.

Для досягнення ефективності обороту важливим є вибір відпо­відних видів внутрішньоскладського транспорту.

Внутрішньоскладський транспорт охоплює: мостові крани, мо­норейки, транспортери, автокари, штабелери, пристрої для верти­кального переміщення вантажів, ручні підйомники, електроталі, рольганги і т. ін.

Стелажі і полиці є складським обладнанням для одиничних товарів і виготовляються з дерева, бетону і сталі.

Підсистема комплектації (комісіонування) вантажів

Процес комплектації вантажів проходить у три етапи:

1. Відбирання товару відповідно до замовлення;

2. Комплектація повного замовлення відповідно до замовлення;

3. Комплектація партій відправки для централізованої та децен­тралізованої доставки вантажів споживачеві.

Комплектація (комісіонування) замовлень клієнтів проводиться у зоні комплектації. Підготовка та оформлення документації здійс­нюється через інформаційну систему. Адресна система зберігання дозволяє вказувати у відбірковому листі місце необхідного товару, що значно скорочує час відбору та допомагає докладніше відслід­ковувати відпуск товару зі складу.

Підсистема управління переміщенням вантажу

Транспортування вантажів на внутрішньоскладському рівні має здійснюватись за умов мінімальної протяжності у часі та просторі за наскрізними «прямоточними» маршрутами. Це дає змогу уник­нути неефективного виконання складських операцій. Кількість пе­ревалок (з одного виду обладнання на інше) має бути мінімальною.

Інформаційна підсистема

Інформаційне обслуговування складів передбачає управління інформаційними потоками. Залежно від технічної оснащеності сис­теми управління матеріальними потоками інформаційне обслуго­вування складів може бути як самостійною системою(на механізо­ваних складах), так і складовою підсистеми загальної системи автоматизованого управління матеріальними та інформаційними потоками (на автоматизованих складах).

Інформаційні потоки в логістичній системі складування вклю­чають: замовлення, підтвердження замовлень, контракти, претензії, переписку; складські та експедиторські документи; товаросупрово-джуючі документи (відвантажувальні специфікації, сертифікати походження товарів тощо); транспортні документи; страхові доку­менти; митні документи; транзитні документи; санітарні та інші до­звільні документи; портові документи, коносаменти, чартери, бор­тові документи; розрахункові, платіжні, кредитні документи, гара­нтії; повідомлення про відвантаження, про перевалку, про прибуття вантажів, про платежі; статистичну інформацію і т. ін.

Діяльність з оптимізації обробки інформації включає підготовку технічних завдань на розробку або придбання, а в подальшому і розвиток логістичної інформаційної системи (підсистеми) для об­робки інформації та документального забезпечення планування та виконання складських операцій, аналізу та прогнозу, фінансового та оперативного планування.

Підсистема будівель і споруд

Вид вантажів, що складуються, їх розміри і вага впливають на конструкцію складів. Альтернативними є такі види конструкції складів:

• пласкі будівлі;

• висотні (багатоповерхові) будівлі;

• склади зі стелажним зберіганням вантажів або їх зберіганням в підвісному стані;

• склади для зберігання вантажів на відкритому повітрі.

Пласка будівля — одноповерхова, без підвалу складська будів­ля. Висота будівлі до 4 м і використання простих транспортних за­собів є найбільш економним порівняно з висотними будівлями.

Висотна або багатоповерхова будівля — відрізняється обме­женими можливостями навантаження на підлогу, має додаткову витрату площ і капітальних коштів на створення кліток, стелажів і т.д.

Склади, що обладнані полицями, стелажами зазвичай розта­шовують в одноповерхових будівлях які досягають висоти 14 м і більше. Будівництво підвісних складів має ту перевагу, що вони можуть бути швидко перебудовані та забезпечити вільний доступ транспорту до місць збереження. Ці склади мають захисні пристрої від непогоди і мають перевагу порівняно з зберіганням на відкри­тому повітрі.

Розрахунок площі складських приміщень

Вихідними даними для визначення прощі складу є номенклату­ра, властивості та кількість матеріальних цінностей які необхідно зберігати.

Розрахунок площі складу включає такі процедури:

• визначення корисної площі (площі на якій безпосередньо бу­дуть зберігатися вантажі);

• оперативної площі до якої відносять приймально-сортувальні, відпускні, вагові площадки, проходи, проїзди й т. ін.;

• конструктивної площі на якій розташовуються перегородки, колони, сходові клітки й т. ін.

Розрахунок площі складських приміщень може проводитись двома методами: методом навантажень та точним методом.

Метод навантажень застосовується для визначення площі універсальних складів або на першій стадії проектування складсь­ких приміщень.

Розрахунок площі складського приміщення за методом наван­тажень визначається за допомогою наступної формули

*заг._ ^^Кн , (6.1)

Яср ^Квик.

де S_3az — загальна площа складу, м ;

Z_max — максимальна норма зберігання і-го вантажу на складі, т;

К_н — коефіцієнт нерівномірності надходження вантажів на склад;

д_ср — середнє розрахункове навантаження на 1 м площі складу, т/м²;

К_вик — коефіцієнт використання площі складу.

Коефіцієнт нерівномірності надходження вантажу на склад ви­значається за формулою

К _ ^Одоб.макс (6 2)

^н О '

«ідоб.серед

де О_{добмакс} — максимальний добовий обсяг вантажу, що надходить на склад, т/добу;

О_{добсеред} — середньодобовий обсяг вантажу, що надходить на склад, т/добу.

Максимальна норма зберігання вантажу на складі дорівнює на­ступному:

" Орі

^Zmax _ ХтТТГ ' ^Z max і ^{, (6.3)}

і _1 360

де О_рі — річний обсяг надходження на склад і-го вантажу, т/рік; Z '_{max і} — максимальна норма запасу z'-го вантажу, діб; n — кількість найменувань вантажів, що надходять на склад.

Точний метод використовується при детальному проектуванні складських приміщень. Розрахунок точним методом потребує дета­льних характеристик матеріалів, що будуть зберігатися на складі. Розрахунок площі складу у відповідності з точним методом здійс­нюється у наступній послідовності:

1) за каталогом на основі урахування характеристик вантажів вибирається складське обладнання;

2) визначається потреба в обладнанні;

3) визначається корисна площа складу виходячи із площі, що займає обладнання;

4) далі розраховується оперативна та конструктивна площі.

Формування раціональної системи складування.

Вибір елементів складських підсистем провадиться за допомо­гою схем, діаграм або за допомогою моделювання на ЕОМ. Це за­безпечує сучасний науковий підхід, який дозволяє враховувати більшу кількість альтернативних варіантів. Формування раціона­льної системи складування повинне здійснюватись у такій послі­довності:

1. визначення мети та завдань функціонування системи складу­вання в цілому;

2. виділення місця складу у логістичному ланцюжку та визна­чення його функцій;

3. визначення загальної спрямованості технічної оснащеності складської системи (механізована, автоматизована, автоматична);

4. вибір елементів кожної складської підсистеми;

5. орієнтовне формування окремих підсистем;

6. здійснення попереднього вибору конкурентоспроможних ва­ріантів підсистем з усіх технічно можливих;

7. проведення оцінки кожного конкурентоспроможного варіан­та та здійснення вибору раціонального варіанта;

8. формування системи складування в цілому.