2. Основні елементи та схема мотиваційного процесу

Мотивування – це складна категорія, для з’ясування природи якої важливо спочатку розібрати такі поняття як: інстинкт, потреби, інтереси, мотив, стимули, винагорода, які є елементами мотиваційного процесу.

Інстинкт – являє собою нижчу форму спонукання людини до дії.

Потреби – це особливий стан психіки людини, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось. Первинні потреби закладені генетично, вторинні за своєю природою є психологічними, з’являються в ході набуття людиною життєвого досвіду.

Оскільки потреби викликають у людини прагнення до їх задовільнення, то менеджери мають створювати таку систему стимулів (винагород), яка давала б упевненість у задовільнені потреб за рахунок дій, спрямованих на досягнення цілей організації.

Люди по-різному можуть усувати потреби – задовольняти їх, подавляти їх або не реагувати на них.

Інтереси – це вибіркове відношення особистості до певного об’єкту, цілеспрямоване прагнення, яке викликано умовами життя людини, колективу, суспільства. В інтересах проявляються актуальні потреби.

Мотив – це те, що викликає певні дії людини. Мотив знаходиться всередині людини і має персональний характер, залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх по відношенню до людини факторів, а також від дії інших, тих, що виникають паралельно з ним, мотивів. Мотив не тільки спонукає людину до дії, але і визначає, що і як необхідно зробити. Мотиви усвідомлюються людиною.

Поведінка людини, як правило, визначається не одним мотивом, а їх сукупністю. Ця сукупність являє собою мотиваційну структуру людини, в якій мотиви знаходяться в певних взаємостосунках один з одним, залежно від їхнього впливу на поведінку людини.

Стимули – це важелі або інструменти впливу на людей, які викликають дію певних мотивів.

Цілеспрямоване використання стимулів для впливу на зусилля людини, її старання, наполегливість, сумлінність та включення відповідних мотивів має назву стимулювання. Стимулювання принципово відрізняється від мотивування, адже воно є тільки одним із засобів, за допомогою якого здійснюється мотивування.

Одним із найважливіших стимулів виступає винагорода.

Винагорода – це все те, що людина вважає для себе цінним. Винагородження може бути внутрішнім (його дає сама робота, її результати, змістовність, значущість) та зовнішнім (його робітник отримує від організації: заробітну плату, премії, пільги, привілеї, кар’єрне зростання тощо).

Спрощена модель мотивації поведінки через потреби

Потреби

Мотиви

Поведінка (дії)

Мета

Результати задовільнення потреб:

1. Повне задовільнення

2. Часткове задовільнення

3. Відсутність задовільнення

Схема мотиваційного процесу

Виникнення потреб

Пошук засобів задовільнення потреб

Визначення напрямків дій

Задовільнення потреби

Виконання конкретних дій

Отримання винагороди за дії

Залежно від того, що саме необхідно стимулювати – саму діяльність або її результат, мотивація виступає у двох формах:

- поточного заохочення (покарання);

- винагороди (покарання) за результатами.

Те, що може бути конкретно надано людині з метою поточного стимулювання, називається підкріпленням. Підкріплення має не тільки якісну, але й найголовніше – кількісну визначеність.

Підкріплення призначене для стабілізації або коригування в необхідний бік певного виду діяльності, тому при відсутності діяльності припиняється і підкріплення.

Величина підкріплення повинна бути мінімальною, щоб постійно підтримувати зацікавленість у продовженні потрібної діяльності, і при цьому не виснажувати ресурсів організації. Необхідно розуміти: важливою є не стільки величина, скільки форма, спосіб, режим підкріплення. Так, воно може бути регулярним, випадковим, епізодичним, варіабельним (комбінація того та іншого). Іноді доцільно буває навіть підкріплення «авансом», яке зобов’язує людину працювати краще. Однак підкріплення повинно бути своєчасним і конкретним, щоб людина знала, з чим воно пов’язане і як їй бути далі.

Підсумкова винагорода (або покарання) пов’язується з досягнутим результатом, тому воно повинно відображати дійсний внесок у нього, бути справедливим, створювати у людини намагання в майбутньому працювати ще краще.