Історія розвитку електрозв’язку

1800рік__ італьянський вчений А.Вольта створив перше хімічне джерело струму.

1809рік—німецький вчений Земмерінг представив Мюнхенській академії наук проект електрохімічного телеграфу.

1832рік—відбувся показ електромагнітного телеграфу Шиллінга, який врахував недоліки попередника.

Революцію в електрозв’язку здійснили російський академік Якобі та американський вчений Морзе, які запропонували пишучий телеграф.

Заслуга Морзе – створення телеграфної азбуки, в якій букви позначаються комбінаціями крапок і тире.

1850рік—Якобі сконструював перший букводрукуючий апарат.

1866рік—прокладено кабель через Атлантичний океан, що забезпечило зв’язок телеграфом Європи та Америки.

Народження телеграфу дало поштовх до появи телефону.

1876 рік – американець А. БЕЛЛ запатентував пристрій для передачі мови по проводах – ТЕЛЕФОН.

1878 рік МАХАЛЬСЬКИЙ сконструював мікрофон з вугільним порошком.

Перші телефонні станції в Росії –1882 рік.

Винахід РАДІО – А.ПОПОВ 7 травня 1895 року. Перші передані слова без проводів “ГЕНРІХ ГЕРЦ” на віддаль 250 Метрів.

ЛЕКЦІЯ

“ Основні поняття та визначення. Класифікація систем та мереж електрозв’язку. Взаємодія телекомунікаційних систем і мереж”

План лекції:

1 Основні поняття та визначення:

1. Інформація;

2. Телекомунікаційні системи;

3. Зв’язок;

4. Повідомлення;

5. Сигнал;

6. Телекомунікаційна мережа;

1. Класифікація систем електрозв’язку;

   1. Взаємодія телекомунікаційних систем та мереж;

   2. Канал передачі.

Контрольні питання:

1 Дати визначення поняттям:

Інформація;

Телекомунікаційні системи;

Зв’язок;

Повідомлення;

Сигнал;

Телекомунікаційна мережа.

Література:

1. Панфілов І.П. “Теория электрической связи”, М., Радио и связь, 1991р стр 8-12.

2. В.К. Стеклов, Л.Н. Беркман “Нові інформаційні технології “ стр. 20-21.

Розвиток людської цивілізації – це неперервний і динамічний розвиток засобів спілкування від примітивних з допомогою жестів, диму до створення глобальних телекомунікаційних систем і мереж, що забезпечують передачу, прийом, обробку, розподіл та зберігання різної інформації.

Під ІНФОРМАЦІЄЮ розуміють сукупність відомостей (сведеній) про події, явища, процеси, предмети та людей незалежно від форми представлення.

ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ – це комплекс технічних засобів, які забезпечують електричний зв’язок відповідного виду.

ЗВ’ЯЗОК – обмін інформацією або передача інформації з допомогою засобів, які функціонують у відповідності з узгодженими правилами (що називаються в конкретних умовах ПРОТОКОЛАМИ).

ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗОК – передача або прийом знаків, сигналів, текстів, зображень, звуків по проводовій, оптичній або інших електромагнітних системах. Тобто ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗОК – це передача і прийом повідомлень з допомогою сигналів електрозв’язку по проводовій, радіо, оптичній або інших середовищах розповсюдження.

Повідомлення – це форма представлення інформації для передачі від джерела інформації до споживача. ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ – це інформація що передається з допомогою електромагнітних сигналівзасобами електрозв’язку. Наприклад: текст телеграми, мова, музика,фототелеграма – факс,телевізійне зображення, дані з виходу вичислювальної машини, команди в системах телекерування та контролю.

СИГНАЛ – матеріальний носій або фізичний процес, що відображає повідомлення , яке передається.

СИГНАЛИ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ- представляють електричну напругу або струм, зміна параметрів яких в часі відображає повідомлення, що передається.

До електричних сигналів відносяться: телефонні, телеграфні, факсимільні сигнали, сигнали передачі даних , сигнали телевізійного та звукового мовлення, сигнали контролю тателекерування.

З поняттям ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ тісно пов’язано поняття ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ – які представляють сукупність пунктів , вузлів і ліній (каналів, трактів), що з’єднують їх.

ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ та ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ –взаємодіють один з одним , утворюючи

СИСТЕМУ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ – комплекс технічних засобів, які забезпечують електрозв’язок відповідного виду.

Класифікуються системи електрозв’язку по видах повідомлень, що передаються та середовища розповсюдження електричних сигналів.(РИС.1)

Рис. 1 Класифікація систем електрозв’язку по видам повідомлень, що передаються і середовищам поширення

Телекомунікаційні системи та мережі являють сукупність технічних засобів, що здійснюють такі операції при передачі повідомлень від джерела до отримувача:

• Перетворення повідомлень, що поступають від джерела повідомлення (ДП) в сигнал електрозв’язку;

• Перетворення сигналів електрозв’язку в форму, зручну для передачі і отримувача повідомлення (ОП);

• Узгодження сигналів електрозв’язку з каналами передачі і станціями комутації (СК), встановленими в кінцевих пунктах (КП) або вузлах зв’язку (ВЗ).

Принципи побудови та функціонування МЗ.

Слід виділити три найбільш значущі групи принципів, необхідні для формування та функціонування мереж електрозв'язку які враховують особливості єдиної системи електрозв’язку (ЄСЕ):

• базові та структурні принципи; організації служб і систем зв'язку.

До базових, визначальних загальні основи побудови мереж зв'язку, відносяться загальні принципи:

• організації мережі як сукупності вузлів розподілу потоків повідомлень і ліній передачі між ними;

• взаємозв'язки та взаємодії мереж різних типів і призначень;

• ієрархічної побудови мереж;

• розділення мереж на мережі загального і обмеженого користування;

• організації транспортних мереж і мереж доступу;

• стійкого і безпечного функціонування мереж;

• відповідності міжнародним і національним стандартам і рекомендаціям.

Структурні принципи складають основи побудови елементів мереж:

• територіальний поділ мереж на магістральні, внутрішньозонові та місцеві;

• поділ вузлів мережі в залежності від призначень на класи і типи;

• комплексне використання різних ліній і засобів зв'язку (кабельних, радіо, в тому числі супутникових);

• побудова трьох- зв ’язаної топології магістральної первинної мережі, при якій між будь-якою парою вузлів забезпечуються три шляхи, що проходять по трьох географічно рознесеним трасах;

• взаємозв'язки мереж, що належать різним операторам, шляхом організації спільних вузлів і ліній зв'язку;

• охоплення мереж системами управління і моніторингу.

Принципи організації служб і систем зв'язку включають:

• організацію служб перенесення (без функцій кінцевих абонентських пристроїв) і телеслужб (з функціями кінцевих абонентських пристроїв);

• організацію служб доступу до мережевих інформаційних ресурсів (інформаційно-довідкові служби);

• організацію системи нумерації;

• організацію систем управління з'єднаннями, маршрутизації викликів, сигналізації

• організацію абонентських і клієнтських служб;

• організацію служби універсального обслуговування;

• перманентне оновлення і розширення номенклатури служб і послуг, розвиток мультимедійних служб;

• організацію систем тарифікації послуг та проведення взаєморозрахунків між учасниками процесу надання послуг;

• організацію систем маркетингу.