Запитання для самоперевірки

1. Що ви розумієте під соціальним середовищем?

2. Що таке війна? Які її причини?

3. Які можуть бути наслідки ядерної війни?

4. Що таке терор як явище?

5. Які соціально-політичні небезпеки Вам відомі?

Література

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека жит­тєдіяльності. —К.: Каравела; Львів "Новий світ - 2000", 2001.

Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для дистанційного навчання. - К.: Університет "Україна", 2005.

Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та сус­пільства: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 384 с.

Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 320 с.

Тема 2.3. Фізіологічні особливості організму Людини

Вивчення теми слід розпочинати із пояснення значення аналізаторів для людини; охарактеризувати ті їх види, які відіграють найбільшу роль у забезпеченні життєдіяльності; дати визначення категорії "здоров'я"; навести характеристики абіо­тичних, біотичних та антропогенних факторів. Особливу увагу слід звернути на те, що саме спосіб життя та індивідуальні властивості особистості є визначальними чинниками здоров'я.

План

1. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності.

2. Вплив негативних факторів на здоров 'я людини.

Питання 1. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності

Аналізатори – це сигналізатори небезпек; біологічні утво­рення, тісно пов'язані з нервовою системою і призначені для збору інформації із зовнішнього світу і від внутрішніх органів.

Аналізатор - це сукупність взаємодіючих утворень пери­феричної і центральної нервових систем, які сприймають та ана­лізують інформацію про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині кожного організму.

Спільні властивості аналізаторів

1. Надзвичайно висока чутливість до адекватних подраз­ників.

2. Усі аналізатори мають диференціальну (розрізняльну) чутливість, тобто мають здатність виявляти відмінність за інтен­сивністю між подразниками.

3. Здатність їх пристосувати рівень своєї чутливості до ін­тенсивності подразника. Дана властивість називається адапта­цією. Завдяки адаптації при високій інтенсивності діючих подразників чутливість знижується, і, навпаки, при низькій - підвищується.

4. Аналізаторам притаманна здатність тренуватися. Дана властивість полягає як у підвищенні чутливості, так і в при­скоренні адаптаційних процесів.

5. Дуже своєрідною властивістю є здатність аналізатора певний час зберігати відчуття після припинення дії подраз­ника.

6. За умови нормального функціонування аналізатори перебувають у постійній взаємодії. Завдяки цій здатності вікарування, тобто взаємозамінй, Люди, позбавлені деяких, іноді навіть кількох одразу аналізаторів, живуть повноцінним життям, сприймаючи навколишній світ у всьому його розмаїтті.

З деякою умовністю, беручи до уваги анатомічну єдність і спільність функцій, у сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів: зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, шкіря­ний, руховий (сигналізує про роботу опорно-рухового ана­лізатора) і вісцеральний (аналізатор внутрішніх органів).

Зоровий аналізатор - периферійний відділ - око, найважливіша ділянка якого – сітківка. Це ніби частина мозку, винесена на периферію і призначена для аналізу зорової інформації. Клітини райдужної оболонки ока за структурою близькі до клітин мозку - це модифіковані нейрони. Кожна група цих клітин нервовими закінченнями сполучена із певними ділянками (зонами) кори головного мозку. Під дією нервових імпульсів ділянки райдужки змінюють колір - з'являються більш світлі або темні плями різноманітної форми. На цьому заснований один із сучасних методів ранньої діагностики захворювань - іри­додіагностика, згідно з яким за змінами ділянок райдужки виявляють початок захворювання внутрішніх органів на ранніх стадіях.

На функції ока впливають умови освітленості - сила і яскравість світла, стабільність світлового потоку, контрастність фону, ступінь розрізнення об'єктів. Відхилення від норм призводить до погіршення роботи зорового аналізатора, до появи головного болю, погіршення загального самопочуття.

При організації будь-якої діяльності слід враховувати вплив кольорів на людину. Так, червоний колір збільшує арте­ріальний тиск, частоту пульсу та дихання, збуджує людину. У перші 15-20 хвилин підвищується працездатність на 20 - 25 %, яка потім різко знижується до 50 %. Негативна дія червоного кольору може зберігатися протягом двох годин. Синій колір знижує артеріальний тщск, зменшує частоту пульсу та дихання, створює відчуття холоду, заспокоює і підвищує працездатність. Жовтий та фіолетовий кольори активно впливають на психічний стан людини: жовтий діє заспокійливо, не впливаючи на працездатність. Фіолетовий пригнічує, викликає роздратування. Зелений - позитивно впливає на стан кольоро- та світлочутливості очей. Цей колір порушує діяльність вестибулярного апарату, тому не слід використовувати зелений колір на тих видах транспорту, що пов'язані із процесом крутіння, обертання. Ці особливості слід враховувати при створенні інтер'єра виробничих та побутових приміщень, оформленні кольоро-світлового фону робочого місця, робочої зони, організації систем сигналізації та систем управління.

Слуховий аналізатор. Найбільший внесок у його вивчення зробив Гельмгольц. З допомогою цього аналізатора людина сприймає 10 -15 % інформації.

Людина сприймає звуки з частотою від 16 до 20 000 Гц собака - до 35 000 Гц кішка - до 70 000 Гц кажани, дельфіни чують в ультразвуковому діапазоні. Звуки певної частоти мають здатність активізовувати функції різних ділянок підкоркових центрів мозку. Тому існує поняття "функціональна музика". Так, звуки з частотою 4-5 Гц сприяють засинанню, маршова музика (переважають частоти 17 -23 Гц) активізує центри гніву, ярості, агресії. Отже, з допомогою музики можна підгримувати певний психічний стан, впливати на свідомість людини.

Шкіряний, або тактильний аналізатор відіграє, безумовно, виняткову роль у житті людини, особливо при взаємодії із зоровим і слуховим аналізаторами при формуванні в людини цілісного сприйняття навколишнього світу. У першу чергу, це стосується трудової діяльності людини. При втраті зору і слуху людина з допомогою тактильного аналізатора внаслідок тренування і за рахунок різноманітних технічних пристосувань може "чути", "читати", тобто діяти і бути корисною суспільству. Тактильна чутливість зобов'язана функціонуванню механорецепторів шкіряного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску.

У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішній (епідерміс), з'єдйувально-тканинний (власне шкіра - дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі дуже багато нервових волокон і закінчень, які розподілені вкрай нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різний рівень чутливості. Наявність на шкірі волосяного покриву значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.

Механізм дії тактильного аналізатора можна описати в такий спосіб. Механічна дія на шкіру зумовлює деформацію нервового закінчення, у результаті чого виникає рецепторний потенціал і поява нервового імпульсу. Цей імпульс (або пору­шення нервового імпульсу), що несе інформацію подразника, передається до центральної нервової системи у її вищий відділ - кору головного мозку, де і формуються відчуття. Відмінна риса цього аналізатора полягає в тому, що рецепторна площа дотику більша, ніж в інших органів чуття. Це забезпечує шкіряному аналізатору високу чутливість. Закономірності в будові провід­них шляхів є такими самими, як і для інших аналізаторів.

У даному поділі ми розглядаємо шкіряний аналізатор як один із представників сенсорної системи, проте шкіра виконує ще низку важливих функцій у забезпеченні життєдіяльності людського організму. По-перше, шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів: механічних ушкоджень, сонячних променів, мікроорганізмів і хімічних речовин. По-друге, шкіра виконує секреторну, обмінну й інші функції, бере участь у підтриманні постійної температури тіла, тобто у процесах терморегуляції. Секреторна функція забезпечується сальними і потовими залозами. Обмінна функція шкіри полягає у процесах регуляції загального обміну речовин в організмі, особливо водного, мінерального і вуглеводного.

Аналізатор внутрішніх органів. Надзвичайно важливу роль для здоров'я і життя людини відіграє аналізатор внут­рішніх органів або вісцеральвЕйй аналізатор. Якщо зовнішні ана­лізатори попереджають людйну про реальну небезпеку, то цей визначає небезпеки прихованого характеру, які суттєво впливають на життєдіяльність людського організму. Для розуміння біологічної значущості внутрішнього аналізатора необхідно визначити поняття "внутрішнє середовище організму". Коли ми говоримо про поганий стан здоров'я, то це свідчить, у першу чергу, про порушення рівноваги внутрішнього середовища організму.

Людина є складовою природного середовища. Протягом тривалого періоду еволюції її організм адаптувався до будь-яких змін даного середовища і знаходиться у стані стійкої динамічної рівноваги. Це виражається у сталості температури тіла (36,5- 37 °С), тиску (приблизно 760 мм рт. ст.), утриманні води (приблизно 70 %), складі повітря, чергуванні біоритмів тощо.

Внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина, з якими контактує кожна клітина живого організму), не дивлячись на всі зміни зовнішнього середовища, зберігає відносну сталість. "Сталість середовища припускає таку досконалість організму, щоб зовнішні зміни в кожну мить компенсувалися і врівноважу­валися", - писав К. Бернар. Американський фізіолог У. Кеннон (1871 - 1945) дану властивість назвав гомеостазом. Отже, у сучасному розумінні "гомеостаз" - це стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних її структур, матеріально- енергетичним складом і постійною функціональною саморегу­ляцією у всіх її ланках. Слід зазначити, що це досить складне визначення говорить про те, що дотепер ще не зрозумілі закономірності існування внутрішнього середовища і його мінливості.

Зовнішнє і внутрішнє середовища діалектично єдині. Під час дії надзвичайних подразників на організм, він сам активно формує таке внутрішнє середовище, що дає змогу оптимізувати фізіологічні процеси в нових умовах існування.