Запитання для самоперевірки

1. Хто може бути суб'єктом системи "людина - життєве середовище"?

2. Чим визначається рівень системи "людина - життєве середовище"?

3. Як змінюється життєве середовище залежно від рівня системи?

4. У чому проявляється емерджентність соціальних спільнот?

Література

Джигирей B.C., Житецький В.Ц. Безпека життєдіяль­ності. - Львів: Афіша, 1999.

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека жит­тєдіяльності. - К.: Каравела; Львів: "Новий світ - 2000", 2001.

Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для дистанційного навчання. - К.: Університет "Україна", 2005.

Пушкін В.А., Торкатюк В.І., Коржик Б.М. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. - Житомир, 2001. - 672 с.

Тема 1.3. Ризик як оцінка небезпеки

Вивчення теми слід розпочати із визначення поняття "небезпека", характеристики основних умов реалізації потенційної небезпеки. Далі необхідно розкрити зміст квантифікації небезпек, а також основних кількісних показників небезпеки.

План

Загальна оцінка та характеристика небезпек.

У спеціальній літературі використовуються такі ви­значення небезпеки:

• небезпека - негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям;

• небезпека - це умова чи ситуація, яка існує в навко­лишньому середовищі та здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються скороченням тривалості життя, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей смертельними випадками.

Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Для реалізації такого впливу необхідно, щоб виконувалися такі три умови:

1. Існування і дія реальної небезпеки;

2. Перебування людини в зоні дії небезпеки;

3. Відсутність достатньо ефективних засобів захисту.

Таксономія небезпек - це класифікація та систематизу­вання явищ, процесів, об'єктів, що здатні завдати шкоди людині.

Номенклатура небезпек - перелік назв, термінів, система­тизованих за окремими ознаками. В окремих випадках номенклатура небезпек складається для конкретних об'єктів (підприємств, цехів, професій та ін.).

Ідентифікація небезпек; - це з'ясування тину небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Квантифікація небезпек - введення кількісних характе­ристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки.

Квантифікація небезпеки, або кількісна оцінка збитків, заподіяних нею, залежить від багатьох чинників: від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (у т.ч. і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

Небезпеки є вічними, оскільки глибинні їх причини кри­ються в альтернативності всього сущого. В історії людської жит­тєдіяльності, з точки зору характеру вияву небезпек і загроз, досить чітко розмежовуються два періоди: докомфортний і комфортний. Обидва тісно пов'язані із природою, із використанням навколишнього середовища у процесі життєдіяльності людини, але на різних рівнях їх взаємодії.

У докомфортний період людина повністю залежала від навколишнього світу, боялася його, тому ставилася до довкілля з повагою, обожнювала його. З появою перших технологій, із переходом до комфортного домашнього способу життя, сільського господарювання (7-10 тисяч років тому) людина стала активно пристосовувати природу до своїх потреб.

Небезпеки за своїм характером і масштабом можуть бути глобальними, регіональними, державними, етносу, соціальної групи, людини.

За джерелами виникнення небезпеки і загрози поділяються на внутрішні та зовнішні, а залежно в/д імовірності і часу настання негативних наслідків - на реальні, потенційні і уявні.

З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених чи хво­рих, площа зараженої території, площа лісу, що вйгоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний спосіб визначення шкоди - вартісний, тобто визначення її у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона мо­же проявлятись, або ризик.

Ризик R визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n), до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний проміжок часу:

Вищенаведена формула Дає змогу розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величиною N визначається максимальна кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику - максимальна кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, у групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.