2.2. Організація транспорту та складського господарства

Навести види та призначення транспортних засобів, що використову­ються, призначення і розташування транспортних комунікацій. Всі технічні рішення повинні прийматись з урахуванням таких вимог [24, 33]:

- ширина проїзної частини автомобільної дороги повинна бути не менше 3,5 м для однобічного, та 6 м - для двобічного руху;

- радіуси заокруглення тимчасових доріг приймають не менше 15 м;

- система доріг повинна бути кільцевою.

Для облаштування тимчасових доріг доцільно застосовувати залізобетонні плити, через відсутність плит тимчасові дороги лаштують з пiщано-шлако­вим, гравійним або щебяно-ґрунтовим покриттям.

В разі потреби влаштування рейкової колії її укладають на баласті з піску, шлаку, жорстви чи щебеню. Найбільший нахил рейкової колії не повинен перевищувати 2 %, а в особливо важких умовах - 4 %, радіус кривих не повинен бути меншим 250 м, в виключних випадках - 150 м з обов'язковим влашту­ванням контррейок [25].

В разі перетину автомобільних доріг з рейковою колією перші протягом 50 м до перетину проектуються прямими з подовжнім нахилом не більше 3 %, а в місцях перетину влаштовують вiдложнi настили.

Крім цього лаштуючи внутрішні дороги необхідно витримувати наймен­ші відстані між:

- дорогою та складом - 0,5-1,0 м;

- дорогою та рейковою колією - 6,5-12,5 м в залежності від вильоту стріли крану;

- дорогою та парканом огорожі будiвельного майданчика - 1,5 м;

- дорогою та брівкою траншеї для суглинкових ґрунтів - 0,50 - 0,75 м, для піщаних - 1,0 - 1,5 м.

Ширина пішохідних проходів на будівельному майданчику та полігоні повинна бути не менша від 1м.

Майданчик полігону, який призначено для навантаження з наступним транспортуванням збірних елементів, повинен мати обладнані причали для швартування та стоянки плавучих вантажопідйомних механізмів та суден.

Навести способи складування будівельних конструкцій та матеріалів, розміри складських майданчиків, їх розташування, обладнання (піраміди, касети, що застосовуються для стійкого зберігання елементів конструкцій). Рішення приймати з урахуванням таких вимог до складування матеріалів і конструкцій [24, 33]:

- бетонні масиви необхідно укладати на спланований ґрунтовий майданчик в один чи у два ряди по висоті загальною висотою не більше 4 м. У випадку складування на бетонний майданчик масиви можна укладати в три ряди висотою не більше 6 м;

- ребристі плити, бортові балки, ригелі, тавровий шпунт необхідно укладати в горизонтальному положенні на дерев’яні підкладки штабелем не більше двох рядів по висоті. Ребра виробів повинні співпадати. Між елементами встановлюють дерев’яні прокладки завтовшки більше висоти монтажних петель;

- оболонки, діаметр яких більший від 1 м, укладати горизонтально в один ряд з обов'язковою пiдклинкою. Оболонки із зовнішнім діаметром 2 м та більше з відношенням висоти оболонки до її діаметру не більшим за 3 можна зберігати в вертикальному положенні;

- призматичні палі укладати штабелем не більше чотирьох рядів по висоті з дерев'яними прокладками;

- лицьові плити кутових стінок укладати горизонтально штабелем не біль­ше трьох рядів по висоті з дерев'яними прокладками;

- фундаментні плити кутових стінок укладати штабелем у три ряди по висоті з дерев'яними прокладками;

- цеглу укладати у пакетах на піддонах не більше ніж у два яруси, в контейнерах - в один ярус, без контейнерів – заввишки не більшою 1,7 м.

Інформацію про вимоги до укладання інших будівельних конструкцій мо­жна одержати у викладача.

Для запобігання руйнуванню штабелю його розміри та розміри підкладинок уточнити розрахунком в залежності від якості основи. При цьому допустимий тиск на бетонний майданчик прийняти таким, що дорівнює 4 кГ/см², на спланований та утрамбований грунтовий - 2 кГ/см². Допустиме число рядів (ярусів) в штабелі визначають за формулою

n_р = (pS) / g,

де p - допустимий тиск на майданчик;

S - сумарна площа пiдкладинок;

g - вага одного ряду (ярусу).

Якщо n_р менше регламентованого, число рядів у штабелі приймається рівним n_р, у протилежному випадку – рівним регламентованому.

Якщо регламентується висота штабелю, її значення визначають на підставі виразу

H = n_р (h₁ + h₂),

де h₁ - висота прокладки між рядами;

h₂ - висота конструкції.

Рішення про остаточну висоту штабелю приймається так само, як рішення про остаточну кількість рядів.

Крім того, для забезпечення стійкості штабелю, прокладки між рядами (ярусами) необхідно розрахувати на зминання

Q / S < [R_зм]  0,85,

де Q - загальна вага штабелю;

[R_зм] - розрахунковий опір деревини (ялинкових порід) на стискування та зминання, що дорівнює 18 кГ/см²;

0,85 - коефіцієнт умов роботи, що враховує те, що нижній ряд прокладок знаходиться в умовах підвищеної вологості.

Таблиця 2

Густина , кг/м³, і значення кута природного відкосу , сипучих матеріалів

Матеріал		
Гіпс дрібнокусковий	1250	40
Глина суха дрібнокускова	1600 – 2000	50
Жорства кругла	1840	30 - 45
Вапно дрібнокускове	1600	40 - 45
Крейда порохоподiбна суха	2000	40
Тирса дерев'яна	800	39
Пісок сухий	1520	30 - 35
Цемент	2300	40
Шлак кам’яновугільний	500 – 1000	35 - 50
Щебінь сухий	1840	35 - 45

Вантажі, що завезені залізничним транспортом, висота штабелю яких не перевищує 1,2 м, повинні знаходитися на відстані не менше 2,0 м від зовнішньої грані найближчої рейки, а у випадку більшої висоти штабелю - на відстані не менше 2,5 м.

Площі під зберігання сипучих матеріалів у штабелях визначаються виходячи з густини матеріалу та кута природного ухилу (табл.2).

Склади матеріалів та конструкцій розташовують безпосередньо біля місць їхнього споживання. Кожен склад повинен мати крізні чи кільцеві проїзди з окремими в'їздами та виїздами.

Всі інженерні рішення, що прийняті в цьому розділі проекту, позначити на будгенпланi.