Висновки

Закони, за якими розвивається культура, а відповідно й література, у певній мірі залишаються не до кінця відкритими. Одним із завдань літературознавства, теорії літератури, культурологів ХХІ століття буде пошук цих законів, у разі чого, можливо, будуть вироблені якісно нові підходи до проблеми інтерпретації тексту, методики літератури, а відповідно і до методики викладання літератури в школі.

У ході аналізу виявлено ідейно естетичні особливості доби Відродження, які полягають у проголошенні людини богорівною, такою, що сама створює себе і не залежить від станового походження, а формується лише завдяки особистісним якостям. Якщо у добу раннього Відродження людину сприймали в якості вищого творіння природи, та на останньому етапі Відродження, коли загострилися протиріччя епохи й похитнувся оптимізм, стає зрозумілим, що в людині містяться протилежні якості й вона здатна звернутися не до Добра, але до Зла. Саме ці процеси хвилюють Шекспіра у перший та третій періоди його творчості, під час створення найкращих комедій і трагедій “Сон літньої ночі”, “Буря”.

Текстових аналіз драм англійського драматурга довів, що стрижневою ідеєю епохи Відродження було усвідомлення того, що в людині природно поєднані добрі і злі начала, а найдостойніша й поважна особистість сповнена чисельних загальновизнаних чеснот та здатна на страхітливий злочин. Обираючи в якості джерела для трагедій вже відомі сюжети, Шекспір водночас суттєво відходить від них як на рівні розвитку інтриги, так й на рівні розробки характерів, надає їм більш глобального філософського тлумачення.

Встановлено, що “kарнавал” - це не лише календарне свято проводів зими, але й ритуал, і театральна форма, походження якої пов’язують з латинськими словами “саrnо” (м’ясо) і “vаlе” (вітаю), або із словосполученням “carrus navalіs” (морський візок). Існує також версія пізньолатинського походження слова “carnelevare” (“видалити м’ясо”).

У ході дослідження з’ясовано, що час його проведення карнавалу визначається за церковним календарем - він відраховується від Великодня (за 64 дні до Великодня). Суть карнавалу зводиться до опозиції народного духу церковно-державному офіціозові. Фольклористи і літературознавці переконливо обґрунтовували тезу, згідно якої ґенезу карнавалу виводять з літургії й відкидають наявність у карнавалі дохристиянсько-германські корені.

Доведено, що історично карнавал виник як популярне видовищне, масове дійство в культурі середньовічного європейського міста. Він виривав людину з прохолоди католицького храму назовні, у світ руху та тілесності, і нагадував про існування живої реальності. Джерелами народження карнавального дійства стали: драма, християнський обряд, низка поганських традицій, розвинутих навколо землеробського річного календаря посіву, обробки і збору врожаю та сезонного циклу народження, смерті, відродження. Тому світ Шекспіра водночас міський і сільський, таємничий і повсякденний, світ, у якому легко поєднуються реальність магічна і реальність ринкового майдану.

Встановлено, що В. Шекспір урбанізує і виводить на авторський рівень потужний пласт фольклорної спадщини Англії. Тому карнавал у В.Шекспіра – це свобода, яка не має меж і не знає табу, дозволяє вільно змінювати суспільні ролі, виносить на поверхню приховані бажання та емоції, а отже, забезпечує особистості адекватнее для позитивного психологічного стану самовираження. Проте карнавал не вічний, тому під його веселою маскою завжди приховується великий біль, який провокує постійний пошук людиною самої себе.

Визначено, що основною ознакою карнавалу є гра. Вона, як і карнавал, обмежена в часі й просторі, але якщо карнавал з першої хвилини проникнення в його стихію певною мірою нав’язує людині свою волю, то гра є добровільною діяльністю. У процесі гри людина витворює нові міфи, тому суспільство, яке відмовляється від гри, деміфологізує світ, прирікає його на самотність.

Одним із характерних атрибутів карнавалу є маска. Це дуже складний і багатозначний мотив народної культури. У народно-обрядовій традиції маска мала магічний, чарівний сенс, а у межах середньовічного карнавалу дозволяла приховати фізичні вади, видати себе за іншу людину, створити ефект таємничості. Психологічне значення маски обумовлене бажанням особи хоч накороткий час позбутися своєї закомплексованості, стати доступною для будь-яких перевтілень, пройти шлях від блазня до володаря світу і навпаки.

На карнавалі неможливо залишатися лише глядачем, відстороненим спостерігачем. Особливо важливе значення в карнавалі мало звільнення від усіх ієрархічних стосунків. На відміну від офіційних свят, де ієрархічні відмінності підкреслено демонструвались, на карнавалі усі вважалися рівними. Важливим елементом карнавалу є карнавальний сміх. Він – всенародний, універсальний та амбівалентний.

Аналіз тексту показав, що композиційно п’єси “Сон літньої ночі” та “Буря” В. Шекспіра побудовані так, щоб спочатку створити, а потім знищити межі між реальним світом і світом карнавальним. Карнавал середньовічної драми дозволив автору пластично поєднати трагічне з комічним, щоб довіра до блазнівської правди, до “світу навиворіт” могла співіснувати поряд з ренесансною лояльністю.

У ході дослідження виявлено, що другим структурним принципом побудови творів, пов’язаним з карнавалом, стала напруга між індивідуальним світом персонажів (в якому панують принцип причин та наслідків, історія, обов’язок) та карнавальною спільністю (у якій панує не історія, а сучасність, і не людські зв’язки, перенесені з реального світу, а зв’язки, що постають спонтанно як наслідок випадкових зустрічей).

Таким чином, шекспірівська концепція головних героїв з огляду на внутрішні спрямування є втіленням людських якостей та чеснот і стоїть традиційно в центрі нормативної поведінки. Для автора такими елементами поведінки є в першу чергу милосердя та любов до ближнього. А це стає зрозумілим з точки зору філософії кохання в епоху Ренесансу.

Терміном “охорона праці” у вузькому розумінні завжди визначалося створення для працівників здорових та безпеч­них умов праці. Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. в ст. 1 так визначає охорону праці: “Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі роботи”. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 p. №314 затверджено Положення про робоче місце інва­ліда і про порядок працевлаштування інвалідів, яким передбачено, що робоче місце інваліда — це окреме робоче місце або ділянка вироб­ничої площі на підприємстві незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Засоби індивідуального захисту використовуються для захисту учнів від отруйних речовин, сильнодіючих отрут, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів і за своїм призначенням діляться на засоби захисту органів дихання та засоби захисту шкіри.

Найпростіші засоби захисту органів дихання — тканинна маска і ватно-марлева пов’язка, респiратори та дитячi фiльтрувальнi протигази.

Засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) — куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зшиті з брезенту, вогнезахисної чи прогумованої тканини або грубого сукна. Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини.