Логоритміка Тести Змістовий модуль 1. Особливості використання засобів логоритміки у логопедичній роботі

Варіант 1

1. Еміль Жак-Далькроз запропонував уперше:

а) метод лікувальної ритміки;

б) метод ритмічного виховання;

в) метод кінезітерапії;

г) метод логоритмічного виховання;

2. Мета логоритміки це -

а) корекція рухової сфери за допомогою слова, музики і руху;

б) подолання мовленнєвих вад шляхом корекції моторного розвитку;

в) подолання мовленнєвих порушень шляхом виховання, розвитку і корекції рухової сфери;

г) корекція психомоторного розвитку засобами музики та слова.

3. Основою усіх методів і прийомів навчання в логоритміці є :

а) рухове навантаження;

б) мовленнєве навантаження;

в) врахування індивідуальних мовленнєвих та рухових можливостей;

г) врахування структури дефекту;

4. Мета використання наочних методів полягає у тому, щоб:

а) забезпечити дієву перевірку правильності засвоєння руху;

б) забезпечити свідоме засвоєння руху або певного завдання;

в) забезпечити яскравість сприйняття і рухових відчуттів;

г) забезпечити доступність засвоєння руху.

5. Оберіть правильні відповіді. До прийомів словесного методу відносять:

а) лаконічний опис і пояснення нових рухів;

б) поєднання логоритмічного впливу з музичним супроводом;

в) наслідування зразкам оточуючого життя;

г) змагання.

6. Етіопатогенетичний принцип логоритміки передбачає:

а) врахування причин виникнення розладів мовлення та відхилень у руховій сфері;

б) врахування симптоматики мовленнєвих розладів;

в) врахування генетичних факторів в структурі мовленнєвого дефекту;

г) врахівання причин та механізмів виникнення розладів мовлення.

7. Логоритмічне обстеження осіб з вадами мовлення передбачає:

а) обстеження психомоторних функцій;

б) обстеження мовленнєвих функцій та психічних процесів;

в) обстеження стану емоційно-вольової сфери;

г) визначення стану мовленнєвого розвитку.

8. Засобами логоритміки, які обо’язково використовуються на логоритмічному занятті із дітьми з будь-якою мовленнєвою патологією незалежно від етапу логопедичної роботи є :

а) вправи, що регулюють м’язовий тонус;

б) ходьба і маршурування;

в) ритмічні вправи;

г) вправи без музичного супроводу.

9. Вправи на регуляцію мяз’язового тонусу використовують на логоритмічному занятті переважно з дітьми, які страждають на:

а) дислалію;

б) ринолалію;

в) дизартрію;

г) алалію.

10. Рухливі ігри в залежності від психофізичного навантаження розподіляють на:

а) дві групи;

б) три групи;

в) чотири групи;

г) п’ять груп.

11. У дітей з дислалією спостерігаються наступні порушення:

а) загальної моторики;

б) мімічної мускулатури;

в) лексичного боку мовлення;

г) фонематичного слуху.

12. Основна мета логоритмічного впливу при дислалії полягає у :

а) корекції звуковимови;

б) корекції рухової сфери;

в) корекції психічних функцій;

г) корекції емоційно-вольової сфери.

13. При ринолалії логоритмічна робота спрямована на:

а) розвиток дрібної моторики;

б) розвиток загальної моторики;

в) формування рухливості піднебінної завіси;

г) постановку звуків за допомогою механічних засобів.

14. Завданнями логоритміки під час подолання дизартрії є:

а) усунути патологічні рухові реакції;

б) усунути назалізацію;

в) розвинути емоційно-вольову сферу;

г) сформувати правильну вимову звуків.

15. Методом фізичного виховання, що використовується на логоритмічних заняттях з дітьми із дизартрією, є:

а) рухливі ігри;

б) вправи з предметами;

в) лікувальна гімнастика;

г) ходьба і маршурування.

16. Логоритмічна робота з дітьми із дизартрією розподіляється на

а) два етапи;

б) три етапи;

в) чотири етапи;

г) п’ять етапів.

17. Музично-ритмічне виховання дітей з алалією здійснюється в:

а) два етапи;

б) три етапи;

в) чотири етапи;

г) п’ять етапів.

18. У дітей із заїканням спостерігаються наступні порушення моторних функцій:

а) відставання у розвитку інтелектуальної діяльності;

б) недостатність уваги, пам’яті;

в) гіперкінези;

г) розлади мовленнєвого дихання.

19. Для дітей із невротичною формою заїкання є характерним:

а) відставання у розвитку моторики;

б) підвищена утомлюваність;

в) добре розвинуте відчуття ритму;

г) граматично неправильне оформлення мовлення.

20. Для дітей із неврозоподібною формою заїкання не є характерним:

а) відставання у розвитку моторики;

б) підвищена утомлюваність;

в) недостатність динамічної та статичної координації рухів;

г) граматично правильне оформлення мовлення.

21. Завданням логоритмічної роботи із дітьми з невротичною формою заїкання є:

а) формувати звуковимову;

б) розвивати загальну моторику;

в) розвивати уміння переключення уваги;

г) регулювати м’язовой тонус.

22. Завданням логоритмічної роботи із дітьми з неврозоподібною формою заїкання є:

а) розвивати психічні процеси;

б) формувати динамічну і статичну координацію рухів;

в) формувати звуковимову;

г) розвивати логічне мислення.

23. Заняття з логоритміки переважно проводяться у такій формі:

а) індивідуальній;

б) індивідуально-підгруповій;

в) підгруповій;

г) фронтальній.

24. Що не враховують під час побудови логоритмічних завдань:

а) обізнаності дітей в явищах оточуючого світу;

б) віку дітей, що займаються;

в) рухових та мовленнєвих можливостей дітей;

г) етапу логопедичної роботи.

25. На логоритмічних заняттях з дітьми із неврозоподібною формою заїкання під час первинного формування рухових умінь використовуються методи:

а) словесні;

б) наочні;

в) практичні;

г) контролю та оцінювання.

26. Кінезітерапія це:

27. Логопедична ритміка це –

28. Перерахуйте групи структурних елементів логоритміки.

29. Завдання логоритміки.

30. Перерахуйте порушення рухової, психічної та емоційно-вольової сфери у дітей з алалією

Варіант 2

1. Засобами логоритміки, які обо’язково використовуються на логоритмічному занятті із дітьми з будь-якою мовленнєвою патологією незалежно від етапу логопедичної роботи є :

а) вправи, що активізують увагу;

б) вправи, що регулюють м’язовий тонус;

в) ритмічні вправи;

г) заключні вправи.

2. Основна мета логоритмічного впливу при дислалії полягає у :

а) корекції психічних функцій;

б) корекції рухової сфери;

в) корекції звуковимови;

г) корекції емоційно-вольової сфери.

3. Методом фізичного виховання, що використовується на логоритмічних заняттях з дітьми із дизартрією, є:

а) лікувальна гімнастика;

б) вправи з предметами;

в) рухливі ігри;

г) ходьба і маршурування.

4. Для дітей із невротичною формою заїкання є характерним:

а) відставання у розвитку моторики;

б) граматично правильне оформлення мовлення;

в) підвищена утомлюваність;

г) порушення лексико-граматичного боку мовлення.

5. Завданням логоритмічної роботи із дітьми з неврозоподібною формою заїкання є:

а) розвивати загальну моторику;

б) розвивати психічні процеси;

в) формувати звуковимову;

г) розвивати логічне мислення.

6. На логоритмічних заняттях з дітьми із неврозоподібною формою заїкання під час первинного формування рухових умінь використовуються методи:

а) словесні;

б) практичні;

в) наочні;

г) контролю та оцінювання.

7. Еміль Жак-Далькроз запропонував уперше:

а) метод лікувальної ритміки;

б) метод логоритмічного виховання;

в) метод кінезітерапії;

г) метод ритмічного виховання.

8. Музично-ритмічне виховання дітей з алалією здійснюється в:

а) три етапи;

б) чотири етапи;

в) п’ять етапи;

г) шість етапів.

9. Логоритмічні завдання будують з урахуванням::

а) обізнаності дітей в явищах оточуючого світу;

б) віку дітей, що займаються;

в) суспільних вимог;

г) тривалості логопедичної роботи.

10. Мета логоритміки це -

а) подолання мовленнєвих порушень шляхом виховання, розвитку і корекції рухової сфери;

б) подолання мовленнєвих вад шляхом корекції моторного розвитку;

в) корекція рухової сфери за допомогою слова, музики і руху;

г) корекція психомоторного розвитку засобами музики та слова.

11. При ринолалії логоритмічна робота спрямована на:

а) розвиток дрібної моторики;

б) розвиток мімічної моторики;

в) розвиток загальної моторики;

г) постановку звуків за допомогою механічних засобів.

12. Завданням логоритмічної роботи із дітьми з невротичною формою заїкання є:

а) розвивати загальну моторику;

б) формувати звуковимову;

в) розвивати дрібну моторику пальців рук;

г) розвивати уміння переключення уваги.

13. Основою усіх методів і прийомів навчання в логоритміці є :

а) мовленнєве навантаження;

б) рухове навантаження;

в) врахування індивідуальних мовленнєвих та рухових можливостей;

г) врахування структури дефекту;

14. Вправи на регуляцію мяз’язового тонусу використовують на логоритмічному занятті переважно з дітьми, які страждають на:

а) дислалію;

б) заїкання;

в) дисфонію;

г) алалію.

15. Заняття з логоритміки переважно проводяться у такій формі:

а) фронтальній;

б) індивідуальній;

в) індивідуально-підгруповій;

г) підгруповій.

16. Мета використання наочних методів полягає у тому, щоб:

а) забезпечити дієву перевірку правильності засвоєння руху;

б) забезпечити яскравість сприйняття і рухових відчуттів;

в) забезпечити свідоме засвоєння руху або певного завдання;

г) забезпечити доступність засвоєння руху.

17. У дітей з дислалією спостерігаються наступні порушення:

а) мімічної мускулатури;

б) фонематичного слуху;

в) лексичного боку мовлення;

г) загальної моторики.

18. Для дітей із неврозоподібною формою заїкання є характерним:

а) відставання у інтелектуальному розвитку;

б) підвищена навіюваність;

в) недостатність динамічної та статичної координації рухів;

г) граматично правильне оформлення мовлення.

19. До прийомів словесного методу відносять:

а) поєднання логоритмічного впливу з музичним супроводом;

б) пояснення руху або уточнення окремих його елементів;

в) наслідування зразкам оточуючого життя;

г) ігровий прийом.

20. Рухливі ігри в залежності від психофізичного навантаження розподіляють на:

а) три групи;

б) чотири групи;

в) п’ять групи;

г) шість груп.

21. У дітей із заїканням спостерігаються такі порушення моторних функцій:

а) гіперкінези;

б) недостатність уваги, пам’яті;

в) відставання у розвитку дрібної моторики;

г) уповільнення загальної моторики.

22. Етіопатогенетичний принцип логоритміки передбачає:

а) врахівання причин та механізмів виникнення розладів мовлення;

б) врахування симптоматики мовленнєвих розладів;

в) врахування генетичних факторів в структурі мовленнєвого дефекту;

г) врахування причин виникнення розладів мовлення та відхилень у руховій сфері.

23. Логоритмічна робота з дітьми із дизартрією розподіляється на

а) три етапи;

б) чотири етапи;

в) п’ять етапи;

г) шість етапів.

24. Логоритмічне обстеження осіб з вадами мовлення передбачає:

а) визначення стану мовленнєвого розвитку;

б) обстеження мовленнєвих функцій та психічних процесів;

в) обстеження стану емоційно-вольової сфери;

г) обстеження психомоторних функцій.

25. Завданнями логоритміки під час подолання дизартрії є:

а) корекція звуковимови;

б) усунути назалізацію;

в) покращити безумовнорефлекторну діяльність;

г) розвинути емоційно-вольову сферу.

26. Розкрити завдання логоритміки.

27. Дати визначення «рухова навичка»:

28. Дати визначення «лікувальна ритміка».

29. Перерахуйте групи структурних елементів логоритміки.

30. Перерахуйте порушення рухової, психічної та емоційно-вольової сфери у дітей з ЗНМ.