Змістовий модуль 7. Порушення темпо-ритмічної організації мовлення. Заїкання.

Варіант 1

1. До чистих порушень темпу мовлення відносять:

а) ітерації;

б) тахілалії;

в) браділалії;

г) заїкання.

2. Полтерн – це:

а) неправильне формування фрази як наслідок особливого порушення мовленнєвого дихання, тяжких порушень темпу мовлення;

б) порушення темпо-ритмічної організації мовлення зумовлене судомним станом м’язів мовленнєвого апарату;

в) патологічно прискорений темп мовлення, що супроводжується затинаннями (запинками) несудомного характеру;

г) правильної відповіді немає.

3. Характер браділалії може бути:

а) органічним;

б) функціональним;

в) фізіологічним;

г) органічним і функціональним.

4. Що не можна віднести до симптомів браділалії?

а) сповільненість темпу зовнішнього і внутрішнього мовлення;

б) сповільненість розумової активності;

в) сповільненість процесів читання і письма;

г) монотонність мовлення.

5. Патогенезом браділалії є:

а) труднощі артикуляції внаслідок ураження блідої кулі і чорної речовини головного мозку або мозочка;

б) труднощі артикуляції внаслідок ураження язикоглоткових нервів;

в) труднощі артикуляції внаслідок ураження під’язикового нерву;

г) труднощі артикуляції внаслідок ураження кори головного мозку.

6. У дітей з тахілалією під час мовлення найчастіше спостерігаються такі розлади, як:

а) тремор підборіддя;

б) аграматизми;

в) гіперсалівація;

г) синкінезії.

7. Коли патологічно прискорена вимова супроводжується незвичними зупинками, затинаннями, її позначають терміном:

а) полтрен;

б) палаталізація;

в) баттаризм;

г) жаргонофразія.

8. Провідним симптомом при браділалії та тахілалії є порушення:

а) фонації;

б) артикуляції звуків;

в) просодичних компонентів мовлення;

г) дихання.

9. На фоні тахілалії може з’явитися такий мовленнєвий розлад, як:

а) ринолалія;

б) дисфонія;

в) браділалія;

г) заїкання.

10. Симптомами переривчастого темпу мовлення є:

а) зупинки, спотикання, паузи в словах та фразах;

б) випадіння деяких слів з мовленнєвого потоку;

в) випадіння деяких звуків зі слів під час мовлення;

г) випадіння деяких речень з мовленнєвого потоку.

11. Затинання несудомного характеру розглядають як:

а) заїкання;

б) затинання, обумовлені несформованістю артикуляційних навичок;

в) фізіологічні інтераціі;

г) затинання, обумовлені гіперсалівацією.

12. Причиною виникнення фізіологічних ітерацій є:

а) випереджений розвиток мислення у порівнянні з мовленнєвими можливостями дитини;

б) затримка психічного розвитку;

в) неправильне виховання в родині;

г) випереджений розвиток мовлення у порівнянні з мисленням.

13. Основним проявом заїкання є:

а) фізіологічні ітерації;

б) затинання несудомного характеру;

в) порушення граматичного оформлення фрази;

г) судоми в м’язах мовленнєвого апарату.

14. До фізіологічних симпомів заїкання відносять:

а) феномен фіксованості на дефекті;

б) судоми у мовленнєвому апараті;

в) порушення загальної та мовленнєвої моторики;

г) логофобію.

15. Судоми, що виявляються у вигляді багаторазових скорочень м’язів з різким підвищенням їх тонусу, що охоплює кілька м’язових груп, називають:

а) тонічними;

б) повторними;

в) клонічними;

г) змішаними.

16. Вокальна судома виникає внаслідок:

а) змикання голосових зв’язок у процесі мовлення під час вимови приголосних звуків;

б) підвищеного тонусу голосових м’язів у процесі мовлення під час вимови голосних звуків;

в) зниженого тонусу голосових м’язів у процесі мовлення під час вимови голосних звуків;

г) підвищеного тонусу голосових м’язів у процесі мовлення під час вимови голосних та приголосних звуків.

17. Помірний (середній) ступінь фіксованості на своєму дефекті при заїканні характеризується тим, що:

а) хворі не відчувають свого мовленнєвого порушення, не звертають на нього увагу;

б) відсутні прояви сором’язливості;

в) спостерігається сильне переживання через свій дефект;

г) школярі та дорослі використовують під час мовлення різні виверти, прагнуть меньше спілкуватися, відчувають через свій дефект певні незручності.

18. Судоми, що характеризуються раптовим різким вдихом, які виникають на різних етапах мовленнєвого висловлювання, називають:

а) експіраторними;

б) зімкненими;

в) інспіраторними;

г) дихальними.

19. За клінічною ознакою виділяють наступні форми заїкання:

а) тонічну;

б) клонічну;

в) невротичну;

г) неврозоподібну.

20. Основною причиною логоневрозу є:

а) органічне пошкодження ЦНС;

б) психічна травма;

в) неправильне виховання;

г) соматичні захворювання.

21. Основними завданнями логопедичного обстеження заїкуватих є :

а) виявлення стану моторики;

б) визначити місце локалізації, форму мовленнєвих судом та частоту їх виникнення;

в) дослідження стану інтелектуальної діяльності;

г) визначення ставлення хворого до свого мовленнєвого порушення.

22. Під комплексним підходом до подолання заїкання розуміють:

а) комплекс заходів, спрямованих на реабілітацію заїкуваних;

б) систему лікувальних заходів, спрямована на подолання симптомів заїкання;

в) систему лікувально-педагогічного впливу на різні сторони психофізичного стану хворого зусиллями різних спеціалістів;

г) комплекс логопедичних заходів, спрямованих на корекцію мовленнєвого дефекту.

23. Послідовність роботи на логопедичних заняттях щодо формування самостійного мовлення у заїкуватих є такою:

а) відображене мовлення, відповіді на поставлені питання, сполучене мовлення, переказ, розповідь, спонтанне мовлення;

б) сполучене мовлення, відповіді на питання, переказ, відображене мовлення, розповідь, переказ, спонтанне мовлення;

в) сполучене мовлення, відображене мовлення, відповіді на запитання, переказ, розповідь, спонтанне мовлення;

г) спонтанне мовлення, сполучне мовлення, відображене мовлення, відповіді на запитання, переказ.