26. Логопедична характеристика звука «л’» має наступний вигляд:

а) приголосний, ротовий, сонорний, змичний, верхньоязиковий, м’який, глухий;

б) приголосний, ротовий, сонорний, верхньоязиковий, м’який, дзвінкий;

в) приголосний, ротовий, сонорний, боковий, середньоязиковий, м’який;

г) приголосний, ротовий, боковий, передньоязиковий, м’який, сонорний.

27. До недоліків зубо-щелепної системи відноситься:

а) готичне піднебіння;

б) малорухомі губи;

в) відкритий прикус;

г) плоске піднебіння.

28. Механічна дислалія – це така форма дислалії:

а) при якій порушення звуковимови зумовлені несформованістю фонематичної системи рідної мови у дітей з нормальним слухом і збереженною іннервацією мовленнєвого апарату;

б) при якій порушення звуковимови обумовлені анатомічними особливостями або порушеннями будови органів артикуляційного апарату;

в) при якій порушення звуковимови обумовлені розладами або слабкістю основних процесів нейродинаміки при нормальному фізичному слусі і нормальній будові периферичного мовленнєвого апарату;

г) при якій порушення звуковимови обумовлені розщепленнями піднебіння та дисфункцією піднебінно-глоткового змикання.

29. Логопедична характеристика звука «ж» має наступний вигляд:

а) приголосний, ротовий, щілинний, нижньоязиковий, твердий, глухий;

б) приголосний, ротовий, щілинний, передньоязиковий, твердий, дзвінкий;

в) приголосний, ротовий, вибуховий, верхньоязиковий, твердий, глухий;

г) приголосний, ротовий, щілинний, середньоязиковий, твердий, дзвінкий.

30. Під час розвитку елементарного звукового аналізу логопеди проводить вправи спрямовані на:

а) розрізнення слів близьких за звуковим складом;

б) диференціацію фонем рідної мови;

в) визначення кількості складів у слові;

г) аналіз голосних і приголосних звуків.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗАЛИШКОВИХ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ 4 КУРСУ

Логопедія з історією логопедії

Тести

Змістовий модуль 3. Ринолалія. Порушення голосу

Варіант 1

1.Хейлопластика – це операція з усунення вад:

а) губи;

б) твердого піднебіння;

в) м’якого піднебіння;

г) обличчя.

2. Пристрій для виправлення дефекту твердого піднебіння при його незрощеннях носить назву:

а) ортодонтія;

б) синапс;

в) обтуратор;

г) уранопластика.

3. Зміна відтінку тембру голосу, обумовлене порушенням взаємозв'язку носової порожнини з ротоглотковим резонатором в процесі фонації, - це:

а) афонія;

б) ринофонія;

в) дисфонія;

г) фонастенія.

4. Відсутність звучного голосу при наявності шепітного мовлення носить назву:

а) фонастенія;

б) дисфонія;

в) афонія;

г) брадилалія;

5. Причинами розладів голосу є:

а) захворювання гортані, носоглотки, легенів;

б) перенапруження голосу, недотримання гігієни розмовного і співочого голосу;

в) зниження слуху;

г) всі відповіді вірні.

6. Від частоти коливання голосових складок залежить:

а) сила голосу;

б) тембр голосу;

в) висота голосу;

г) інтонація.

7. Підвищена стомлюваність голосу і пов'язані з нею зниження сили голосу і хрипота - це:

а) фонастенія;

б) ринофонія;

в) дисфонія;

г) афонія.

8. До розладів голосу не належить:

а) фонастенія;

б) дисфонія;

в) дисфорія;

г) афонія.

9. Ортофонічні вправи спрямовані на корекцію:

а) голосу;

б) звуковимови;

в) дихання;

г) рухливість мовленнєвої мускулатури.

10. Ринолалія - це:

а) порушення вимовної сторони мовлення, зумовлене недостатністю мовленнєвого апарату;

б) порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними особливостями мовленнєвого апарату;

в) відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарату;

г) немає правильної відповіді.

11. До причин виникнення відкритої ринолалії належать:

а) перфорації твердого і м’якого піднебіння;

б) викривлення носової перетинки;

в) паралічі і парези м’якого піднебіння;

г) пухлини носової порожнини.

12. Кількість дихальних рухів під час мовлення порівняно із фізіологічним диханням:

а) зменшується до 8-10 разів за хвилину;

б) збільшується до 16-20 разів на хвилину;

в) залишається незмінною;

г) зменшується до 16-20 разів на хвилину.

13. Максимальне підняття спостерігається під час вимови звуків:

а) [у] i [і];

б) [е] i [щ];

в) [а] i [с];

г) [і] i [у].

14. Субмукозні незрощення є різновидом:

а) наскрізних незрощень;

б) незрощень м’якого піднебіння;

в) незрощень губи;

г) ізольованих незрощень.

15. Голос у ринолаліків:

а) глухий і слабкий;

б) сильний і високий;

в) форсований і різкий;

г) низький і модульований.

16. Вперше зміна тембру голосу у дитини-ринолаліка з’являється:

а) з появою гуління;

б) з появою лепіту;

в) у 2-3 роки;

г) у 5-7 років.

17. Порушення механізму піднебінно-глоткового змикання, ларингальний спосіб утворення дзвінких приголосних, особливості поведінки є причинами:

а) порушення звуковомови при ринолалії;

б) порушення голосу;

в) порушення дихання;

г) .порушення просодики.

18. Виберіть правильну послідовність збільшення носового відтінка при ринофонії:

а) [е], [а], [о], [у], [і];

б) [а], [о], [і], [е], [у];

в) [а], [о], [е], [і], [у];

г) [о], [у], [а], [е], [і].

19. До етапів корекційно-педагогічної роботи з усунення ринолалії належать такі:

а) постановка голосних звуків, усунення надлишкового носового резонансу;

б) формування просодичної сторони мовлення;

в) корекція звуковомови, координації дихання, фонації і артикуляції;

г) вдосконалення плавності вимови.

20. Заняття з дитиною-ринолаліком триває близько:

а) 15 хвилин;

б) 20 хвилин;

в) 30 хвилин;

г) 40 хвилин.

21. Проба за Г. Гутцманом передбачає:

а) вимовляння голосного звуку [а] при широко відкритому роті;

б) дослідження порушень зубних рядів;

в) використання фонендоскопа;

г) почергове вимовляння звуків [а] та [і], притискуючи та відкриваючи носові ходи.

22. Якої форми ринолалії не буває

а) відкритої;

б) закритої;

в) ізольованої;

г) змішаної.

23. Сукупність різних за висотою, силою і тембром звуків, які видаються за допомогою голосу, – це:

а) назалізація;

б) модуляція голосу;

в) фонація;

г) голос.

24. Основною метою масажа мякого піднебіння є:

а) відпрацювання сильного повітряного струменя;

б) розвиток виразності мовлення;

в) розтягнення рубцевих тканин, зменшення м’язової атрофії, покращення кровообігу;

г) закриття анатомічного дефекту.

25. Вченими, які займаються проблемою ринолалії, є:

а) Л. Бєлякова, Н. Гончарова;

б) Г. Іпполітова, І. Єрмакова, С. Конопляста;

в) М. Чистякова, Є. Пелінгер;

г) Є. Соботович, В. Офінська, Н. Власова.

26. Описати механізм піднебінно-глоткового змикання під час мовлення в нормі.

27. Назвати групи дітей за тяжкістю порушення звуковимови і ступенем назалізації мовлення.

28. Охарактеризувати патологічну позицію язика в порожнині рота.

29.Дати визначення: фарингалізація – це … .

30. Завданнями доопераційного підготовчого етапу є ...

Варіант 2

1. До причин виникнення відкритої ринолалії належать:

а) перфорації твердого і м’якого піднебіння;

б) викривлення носової перетинки;

в) паралічі і парези м’якого піднебіння;

г) пухлини носової порожнини.

2. Заняття з дитиною-ринолаліком триває близько:

а) 15 хвилин;

б) 20 хвилин;

в) 30 хвилин;

г) 40 хвилин.

3. Голос у ринолаліків:

а) глухий і слабкий;

б) сильний і високий;

в) форсований і різкий;

г) низький і модульований.

4. Максимальне підняття спостерігається під час вимови звуків:

а) [у] i [і];

б) [е] i [щ];

в) [а] i [с];

г) [і] i [у].

5. Проба за Г. Гутцманом передбачає:

а) вимовляння голосного звуку [а] при широко відкритому роті;

б) дослідження порушень зубних рядів;

в) використання фонендоскопа;

г) почергове вимовляння звуків [а] та [і], притискуючи та відкриваючи носові ходи.

6. Ринолалія - це:

а) порушення вимовної сторони мовлення, зумовлене недостатністю мовленнєвого апарату;

б) порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними особливостями мовленнєвого апарату;

в) відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарату;

г) немає правильної відповіді.

7. Основною метою масажа мякого піднебіння є:

а) відпрацювання сильного повітряного струменя;

б) розвиток виразності мовлення;

в) розтягнення рубцевих тканин, зменшення м’язової атрофії, покращення кровообігу;

г) закриття анатомічного дефекту.

8. Кількість дихальних рухів під час мовлення порівняно із фізіологічним диханням:

а) зменшується до 8-10 разів за хвилину;

б) збільшується до 16-20 разів на хвилину;

в) залишається незмінною;

г) зменшується до 16-20 разів на хвилину.

9. Вченими, які займаються проблемою ринолалії, є:

а) Л. Бєлякова, Н. Гончарова;

б) Г. Іпполітова, І. Єрмакова, С. Конопляста;

в) М. Чистякова, Є. Пелінгер;

г) Є. Соботович, В. Офінська, Н. Власова.

10. До етапів корекційно-педагогічної роботи з усунення ринолалії належать такі:

а) постановка голосних звуків, усунення надлишкового носового резонансу;

б) формування просодичної сторони мовлення;

в) корекція звуковомови, координації дихання, фонації і артикуляції;

г) вдосконалення плавності вимови.

11. До розладів голосу не належить:

а) фонастенія;

б) дисфонія;

в) дисфорія;

г) афонія.

12. Якої форми ринолалії не буває

а) відкритої;

б) закритої;

в) ізольованої;

г) змішаної.

13. Ортофонічні вправи спрямовані на корекцію:

а) голосу;

б) звуковимови;

в) дихання;

г) рухливість мовленнєвої мускулатури.

14. Виберіть правильну послідовність збільшення носового відтінка при ринофонії:

а) [е], [а], [о], [у], [і];

б) [а], [о], [і], [е], [у];

в) [а], [о], [е], [і], [у];

г) [о], [у], [а], [е], [і].

15. Сукупність різних за висотою, силою і тембром звуків, які видаються за допомогою голосу – це:

а) назалізація;

б) модуляція голосу;

в) фонація;

г) голос.

16.Хейлопластика – це операція з усунення вад:

а) губи;

б) твердого піднебіння;

в) м’якого піднебіння;

г) обличчя.

17. Підвищена стомлюваність голосу і пов'язані з нею зниження сили голосу і хрипота - це:

а) фонастенія;

б) ринофонія;

в) дисфонія;

г) афонія.

18. Субмукозні незрощення є різновидом:

а) наскрізних незрощень;

б) незрощень м’якого піднебіння;

в) незрощень губи;

г) ізольованих незрощень.

19. Причинами розладів голосу є:

а) захворювання гортані, носоглотки, легенів;

б) перенапруження голосу, недотримання гігієни розмовного і співочого голосу;

в) зниження слуху;

г) всі відповіді вірні.

20. Порушення механізму піднебінно-глоткового змикання, ларингальний спосіб утворення дзвінких приголосних, особливості поведінки є причинами:

а) порушення звуковомови при ринолалії;

б) порушення голосу;

в) порушення дихання;

г) .порушення просодики.

21. Пристрій для виправлення дефекту твердого піднебіння при його незрощеннях носить назву:

а) ортодонтія;

б) синапс;

в) обтуратор;

г) уранопластика.

22. Відсутність звучного голосу при наявності шепітного мовлення носить назву:

а) фонастенія;

б) дисфонія;

в) афонія;

г) брадилалія;

23. Вперше зміна тембру голосу у дитини-ринолаліка з’являється:

а) з появою гуління;

б) з появою лепіту;

в) у 2-3 роки;

г) у 5-7 років.

24. Зміна відтінку тембру голосу, обумовлене порушенням взаємозв'язку носової порожнини з ротоглотковим резонатором в процесі фонації, - це:

а) афонія;

б) рінофонія;

в) дисфонія;

г) фонастенія.

25. Від частоти коливання голосових складок залежить:

а) сила голосу;

б) тембр голосу;

в) висота голосу;

г) інтонація.

26. Охарактеризувати патологічну позицію язика в порожнині рота.

27. Дати визначення: фарингалізація – це … .

28. Описати механізм піднебінно-глоткового змикання під час мовлення в нормі.

29. Завданнями доопераційного підготовчого етапу є ...

30. Назвати групи дітей за тяжкістю порушення звуковимови і ступенем назалізації мовлення.