Кошти, спрямовані на створення нових потужностей, розширення, реконструкцію і технічне переозброєнння (переоснащення) діючих підпри­ємств, придбання основних фондів виробничого та невиробничого при­значення, придбання земельних ділянок і об’єктів природокористування, вважають довгостроковими інвестиціями.

Кожний конкретний проект залежно від країни, масштабу, складності, термінів реалізації та інших чинників, у свою чергу, класифікують:

• за терміном реалізації (короткострокові — до 1 року, серед - ньострокові — 1 —3 роки, довгострокові - понад 3 роки);

• за масштабами в міжнародній практиці — малі (до 10 млн дол. США), середні (10-50 млн дол.), великі (50-100 млн дол.) і гран­діозні (понад 100,0 млн дол.).

Є інші класифікації. Наприклад, залежно від мети проекту:

• комерційні та некомерційні — одержати прибуток або соціальний ефект;

• економічні - спрямовані на приватизацію підприємств і інше.

3. Учасники інвестиційного проекту

Залежно від ідеї і призначення проекту підбирається склад його учасників. Серед них — автор ідеї або ініціатор створення проекту, який не завжди буває його замовником.

Замовник — головна дійова особа або майбутній власник чи спів­власник і користувач результатів проекту. Він (або хтось на його доручення) визначає основні параметри проекту, організовує його фінансування, контрак­тацію. Він несе і відповідальність за цими контрактами, забезпечує взаємодію всіх учасників проекту.

Інвестор — це особа або група осіб (юридичних чи фізичних), що забезпечують інвестування даного проекту. Інвестором може бути і сам замовник (найчастіше він ним і буває).

Керівником проекту може бути сам замовник або на його доручення інша особа - юридична чи фізична, якій делеговано на контрактній основі всі або частку повноважень щодо керівництва і здійснення проекту впродовж усього його життєвого циклу. Керівник проекту або замовник підбира­ють виконавців (команду) для реалізації проекту (генпідрядника, проекту­вальника тощо).

Проектувальник — юридична особа, яка забезпечує виконання за контрактом проектно-пошукових і науково-дослідних робіт у розрізі ідеї проекту.

Генеральний підрядник — юридична особа, що найнята замовником на контрактній основі для забезпечення будівельно-монтажних робіт, вклю­чаючи пуск в експлуатацію. Генпідрядник підбирає виконавців для різних спеціальних робіт (субпідрядників), забезпечує їх взаємодію. У деяких випад­ках генпідрядник забезпечує всі роботи, у тому числі і проектні. Це властиво проектно-будівельним або будівельно-проектним фірмам (проектним ком­паніям).

Серед учасників інвестиційного проекту — органи влади, споживачі продукції, інші учасники.

4. Життєвий цикл інвестиційного проекту, його стадії, фази та етапи

Розробка та реалізація інвестиційного проекту охоплює певний про­міжок часу від виникнення відповідної ідеї до практичної її реалізації (вве­дення в дію виробничої потужності, об’єкта, випуску продукції, здійснення нововведення тощо). Цей проміжок часу прийнято вважати інвестицій­ним циклом, або циклом інвестиційного проекту. Він складається з таких трьох фаз:

1. передінвестиційна (від попередніх досліджень до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

2. власне інвестиційна (проектування, укладення контрактів, спо­рудження або облаштування приміщень виробничого і невироб­ничого призначення, навчання виробничого персоналу);

3. виробнича (введення в експлуатацію і започаткування господар­ської діяльності, випуск проектної продукції).

Кожна з цих фаз поділяється на окремі стадії, що узгоджуються з рекомендаціями ІШГОО (підрозділ Організації Об’єднаних Націй з промис­лового розвитку).

Передінвестиційна фаза поділяється на такі стадії:

• власне передінвестиційна;

• ідентифікаційна;

• підготовча;

• розробка попереднього проекту й експертиза;

• детальне проектування.

Інвестиційна фаза має такі стадії:

• підготовка і проведення тендерів;

• спорудження потужності та її об’єктів, виробничий маркетинг;

• навчання виробничого персоналу.

77

Експлуатаційна фаза охоплює такі стадії:

• здача в експлуатацію;

• започаткування випуску продукції, господарської діяльності;

• заміна та оновлення технологічного устаткування;

• розширення та інновації;

• виведення на проектну потужність, заключна оцінка проекту.

Власне передінвестиційна стадія — це стадія визначення інвестицій­них можливостей; отримання в максимально короткий термін і без значних витрат інформації про потенційних інвесторів, на різних рівнях — від підпри­ємства до сектора економіки і т. д. На цій стадії дослідження базуються зазвичай на загальних оцінках, а не на детальному аналізі. Аналізують природні ресурси, майбутній попит на проектну продукцію, імпорт подібної продукції з метою визначення сфер заміщення імпорту, вплив на довкілля, можливе розширення наявних виробництв на основі інтеграції, загальний інвестиційний клімат, експортні можливості тощо.

На стадії ідентифікації проводять вибір цілей проекту, складають перелік усіх можливих ідей, здійснюють відбір різних проектів з порівнянням їх можливостей для вибору найефективнішого з урахуванням можливостей останнього на макро- і мікрорівні.

Макроекономічний аналіз переважно здійснюється за трьома ознаками:

• ресурсною;

• галузевою, щоб визначити потенціал певного сектора економіки;

• регіональною, щоби з’ясувати можливості регіону і привабливість для нього проектної продукції.

Макроекономічний аналіз має на меті збір інформації для потенційних інвесторів.

На цій же стадії здійснюється і аналіз на мікрорівні.

Найпоширенішими критеріями для відхилення проектів є такі:

• висока вартість проектів порівняно з очікуваними доходами;

• брак політичної підтримки;

• висока вартість сировини і кваліфікованих кадрів;

• недостатній попит на проектну продукцію;

• неконкурентоспроможна технологія;

• висока енерго- і матеріаломісткість проектної продукції;

• великомасштабність проекту, що є причиною неспроможності існу­ючих організаційно-управлінських структур реалізувати його;

• надмірний ризик.

Стадія підготовки проекту складається з двох етапів: попередня оцін­ка та додаткові дослідження. На цій стадії здійснюють відбір та ранжиру- вання і наявних варіантів проекту, які доцільно взяти для детального

78

розроблення, а також попередню оцінку інвестиційної пропозиції, яку здійснюють за такими критеріями:

• технічна і технологічна здійснюваність проекту;

• екологічна, соціальна й інституційна допустимість;

• фінансова та економічна доцільність;

• оцінка альтернатив проекту;

• оцінка ризику і невизначеності зовнішнього середовища.

Якщо ж економічна частина проекту викликає сумніви, то потрібно зробити додаткові дослідження. У такому разі слід оцінити конкретні сировин­ні і матеріальні ресурси за ступенем доступності чинних та призначених цін на ці ресурси, уточнити масштаб проекту та можливі транспортні витрати. У подальшому додатково вивчають і визначають джерела фінансування й альтернативні варіанти, аналізують відбір можливих технологій тощо.

Після розробки попереднього проекту та експертизи переходять до стадії розробки проекту (детального проектування), коли здійснюють де­тальну розробку проектно-кошторисної документації за всіма розділами проекту (технічним, технологічним і т. д.) і проводять його аналіз (технічний; екологічний; соціальний; інституційний; фінансовий; економічний; комерцій­ний; аналіз ризиків). Деколи ці аналізи проектів називають експертизою.

Проте аналіз і експертиза проектних рішень (проектів) відрізняються за своєю суттю.

Протягом інвестиційної фази, або фази впровадження проекту, здій­снюють такі заходи:

• визначення організаційної, правової та фінансової бази здійснення проекту, проведення тендерів, укладення угод;

• вирішення технічної, технологічної частини проекту і придбання устаткування під прийняту проектом технологію; придбання землі;

• проектні, будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи;

• формування адміністрації підприємства, фірми;

• виробничий маркетинг;

• набір і навчання кадрів.

Набір і навчання експлуатаційних кадрів слід проводити паралельно з будівельно-монтажними роботами з таким розрахунком, щоб вони були спроможні брати участь уже на етапі пусконалагоджувальних робіт. Це особливо важливо для великомасштабних проектів із залученням значної кількості працюючих і тих проектів, де використовуються нові технології, ноу-хау, що вимагають від експлуатаційного персоналу особливих навичок і нових прийомів праці.

Введення в експлуатацію — технічно і технологічно важливий період здійснення проекту. В цей період проводять пусконалагоджувальні роботи, передексплуатаційні перевірки і пробні пуски технологічного і допоміжного

79

а