2.2. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт

Валовий випуск – це сумарна вартість всіх товарів і послуг, вироблених економікою за певний проміжок часу, включаючи товари і послуги проміжного споживання. Обсяг валового випуску, досягнутий в умовах повної зайнятості, називають потенційним або природним рівнем випуску.

Валовий випуск обчислюється за секторами економіки і поділяється на ринковий і неринковий валовий випуск.

Ринковий валовий випуск визначається за формулою:

,

де РП – вартість реалізованої продукції; З₁– вартість продукції у запасах, включаючи незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування продукції в запаси; З₂– вартість використаної із запасів продукції, за цінами на момент її використання.

Неринковий валовий випуск обчислюється за формулою:

,

де МВ– матеріальні витрати на придбання товарів і послуг для проміжного споживання; ОП– оплата праці працівників; А – амортизація; П–С – чисті податки на виробництво (податки мінус субсидії). Показник валового випуску має недолік, оскільки включає повторний рахунок – вартість матеріальних благ і послуг, що йдуть на проміжне споживання. Цей недолік усуває показник валового внутрішнього продукту (ВВП).

ВВП – це сумарна оцінка поточного виробництва кінцевих товарів і послуг в кордонах країни за певний період, як правило за рік або квартал.

Основна характеристика ВВП – це показник внутрішньої економіки, незалежно від того, чиїми ресурсами він створюється, без повторного рахунку. Ключову роль у визначенні ВВП відіграє поняття „кінцеві товари і послуги”, тобто ті, що надходять кінцевим споживачам. Товари, що купуються з метою подальшої переробки або продажу називаються проміжними і не включаються до ВВП.

До ВВП не включається перепродаж старих товарів, оскільки їх вартість вже була врахована в тому році, коли вони були виготовлені, а також чисто фінансові операції – трансфертні платежі і операції з цінними паперами, які носять перерозподільчий характер. Виробництво деяких продуктів не враховується у ВВП, оскільки вони не проходять через ринок і немає інформації про витрати.

Для обчислення величини ВВП використовують три методи:

• виробничий метод (за сумою доданих вартостей);

• розподільчий метод ( за сумою первинних доходів);

• метод кінцевого використання (за потоком видатків).

Виробничий метод визначає ВВП як суму доданих вартостей всіх секторів економіки і чистих податків. Чисті податки обчислюють як різницю між продуктовими податками і субсидіями. Додана вартість обчислюється як різниця між доходами фірми, отриманими від продажу фірмою свого продукту, і платежами іншими фірмами за покупку матеріалів і послуг інших фірм. ВВП за виробничим методом можна обчислити на основі валового випуску за формулою: ВВ_г = ∑ (МВ - ПП) + (П–С) ,

де– ВВ_г валовий випуск окремих галузей; МВ – матеріальні витрати окремих галузей; ПП – продуктові податки; С– субсидії; (П–С) – чисті продуктові податки (податок на додану вартість, акцизи, мито, податки на окремі види послуг).

Розподільчий метод ґрунтується на обчисленні суми первинних доходів, створених резидентами країни за рік. У спрощеному вигляді ВВП за доходами обчислюють за формулою: ,

де – заробітна плата; – прибуток корпорацій (включає податок на прибуток корпорації, дивіденди, нерозподілений прибуток, який використовують на розширення виробництва); – доход некорпоративного сектора, індивідуального бізнесу; – чистий процент; – рента; – непрямий чистий податок на бізнес; – амортизація основного капіталу.

Метод кінцевого використання визначає ВВП за потоком видатків покупців. Він ґрунтується на припущенні, що вартість виробленого суспільного продукту дорівнює вартості реалізованого продукту.

СНР виходить з того, що весь кінцевий річний продукт купується чотирма макроекономічними суб’єктами – домогосподарствами, підприємницьким сектором, державою і закордонними споживачами. В реальному виразі сукупні видатки, які формують ВВП , можна виразити таким чином: ,

де – видатки домогосподарств на кінцеве споживання;

– валові внутрішні приватні інвестиції, які складаються з двох елементів – чистих інвестицій і амортизації ;

– видатки держави (зарплата державних працівників і службовців, видатки на утримання органів державного управління і некомерційних організацій);

– чистий експорт або сальдо експортно-імпортних операцій; це видатки на експорт та імпорт .

Теоретично всі методи обчислення ВВП повинні дати однакові результати. Якщо скомпонуємо ВВП як потік кінцевих товарів (за видатками) і як потік доходів (затрат), то отримаємо рівність (основну тотожність), представлену у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

ВВП як потік кінцевих товарів	ВВП як потік доходів
Споживання домогосподарств	Заробітна плата
	Чистий процент
Валові приватні внутрішні інвестиції	Рента
	Доходи некорпоративного сектора
Урядові закупки	Прибутки корпорацій
	Непрямі податки
Чистий експорт	Амортизація

Отже, .