1.2. Загальнонаукові та специфічні методи макроекономіки, її функції

Як і у мікроекономіці, в макроекономіці застосовуються загальнонаукові та специфічні методи досліджень, а також ряд припущень аналізу.

Змінні, які досліджує макроекономіка, поділяються на ендогенні (внутрішні) та екзогенні (зовнішні). Ендогенні змінні (обсяг виробництва, рівень безробіття, процентні ставки, рівень інфляції тощо) вчені намагаються пояснити, застосовуючи економічні принципи.

Екзогенні змінні породжуються позаекономічними силами, тому в дослідженнях приймаються як дані (наукові відкриття, ціни світового ринку, інструменти фіскальної та монетарної політики, стан ділової активності за кордоном, ціни енергоносіїв на міжнародних ринках, вимоги профспілок).

Метою макроекономічних досліджень є пояснення еволюції ендогенних змінних через поведінку екзогенних змінних.

Дослідження основних тенденцій в економічній системі потребує узагальнення поведінки мільйонів індивідів, для чого застосовуються спеціальні методи: агрегування показників; макроекономічне моделювання; прогнозування.

На відміну від мікроекономічних показників діяльності окремих домогосподарств чи фірм (обсяг випуску, прибуток фірми, величина попиту на товар), загальні макроекономічні показники не можна визначати простим складанням індивідуальних показників. Їх визначають за допомогою спеціальних методик, які називаються агрегуванням показників.

Макроекономічні моделі – основний метод дослідження у макроекономіці. Вони включають екзогенні змінні, які встановлюються урядом, центральним банком і т.п., та ендогенні, які визначаються в результаті побудови моделі. Модель показує, як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні показники. За допомогою моделювання можна визначити ефективність того чи іншого інструменту державного регулювання економіки, знайти оптимальні їх співвідношення.

Розрізняють декілька видів макроекономічних моделей – схеми господарського кругопотоку продуктів, доходів, ресурсів; числові таблиці, які характеризують динаміку показників або дозволяють здійснити їх порівняння по різних країнах; графічні моделі, які наочно представляють функціональну залежність змінних.

Особливе місце в макроекономічних дослідженнях посідає прогнозування. Прогнози необхідні для розробки економічної політики. Чимало прогнозів виявляються помилковими, хоча чимало справджуються. Макроекономічне прогнозування ускладнюють: можливість непередбачуваного впливу екзогенних змінних; зміни урядової політики під тиском політичних сил, лобіювання різних промислових груп або виборів; часовий лаг.

Макроекономіка як наука виконує пізнавальну (позитивну) та практичну (нормативну) функції. Позитивну функцію виконує макроекономічний аналіз, який дозволяє вивчати фактичний стан економіки. Водночас макроекономіка надає рекомендації для економічної політики щодо шляхів вирішення певних проблем економічного розвитку національної економіки, виконує нормативну, або практичну функцію, – функцію макроекономічного регулювання.

1.3. Фундаментальні поняття макроекономічної теорії. Види макроекономічних показників

Фундаментальними поняттями макроекономіки є: сукупний реальний обсяг виробництва, зайнятість населення (безробіття), рівень цін, міжнародна торгівля.

Кожну з цих змінних розглядають у часових періодах – короткостроковому періоді та у довгостроковій перспективі. Агреговані показники, які їх вимірюють, розглядають як потокові або запасові величини, у номінальному та реальному виразі.

• Реальний обсяг виробництва. вимірюється двома основними показниками – валового внутрішнього продукту (ВВП) та валового національного продукту (ВНП). Їх динаміка найкраще характеризує економічний стан країни та ряд макроекономічних проблем, пов’язаних з його зміною. Вивчення цієї динаміки виявляє періоди спадів та зростання показників.

Періодично повторювані через більш або менш короткий проміжок часу (3-10 років) коливання ділової активності називають коливаннями економічної кон’юнктури або економічнім циклом.

Економічний цикл, як правило, складається з чотирьох фаз: кризи (рецесії), депресії (дна), пожвавлення, піднесення (піку). Вивчення ділових циклів є головною метою макроекономіки. Якщо проаналізувати поведінку економічної системи за досить тривалий період, наприклад, більше як за 100 років, то виявляється загальна тенденція до економічного зростання. Економічне зростання – це зміна виробничих можливостей країни в ре­зультаті науково-технічного прогресу та інших факторів.

Виробничі можливості, тобто максимальний обсяг випуску, якого економічна система може досягти у даний період, вимірює потенційний валовий внутрішній продукт. Потенційний обсяг виробництва називають обсягом виробництва за повної зайнятості або природним рівнем випуску .

Протягом ділових циклів фактичний ВВП відхиляється від потенційного ВВП у бік перевищення або відстає від нього. Якщо відставання незначне, стан економіки називають рецесією, якщо значне – депресією. Різниця між потенційним та фактичним ВВП називається ВВП– розривом.

Економічне зростання необхідне для того, щоб створити нові робочі місця для нових робітників, які вливаються в ряди робочої сили, а також для підвищення життєвого рівня населення. Однак в сучасних умовах економічне зростання має і зворотний бік: воно тягне за собою посилене забруднення довкілля і ство­рює небезпеку глобальної кліматичної катастрофи. Завдання макроекономіки – не лише визначити джерела економічного зростання, але й рекомендувати оптимальний вибір його напрямків.

• Безробіття – коли в період кризи виробництво скорочується, попит на робочу силу зменшується, рівень безробіття зростає. Проте навіть в періоди піднесення частина працездатного населення не працює з різних особистих причин (добровільне безробіття). Коли ж люди активно шукають роботу, але не знаходять вільних робочих місць у зв’язку зі скороченням виробництва в економіці в цілому, виникає циклічне безробіття (вимушене). Якщо циклічне безробіття відсутнє, в економіці повна зайнятість, обсяги виробництва досягають потенційного рівня, а в країні існує природний рівень безробіття.

• Рівень цін – бажаним для країни є стабільній рівень цін. Підвищення середнього рівня цін в економіці країни називається інфляцією, зниження – дефляцією. Темп інфляції показує зміну середнього рівня цін в економіці в про­центах.

• Міжнародна торгівля – змінною, що визначає стан міжнародної торгівлі є торговельний баланс або чистий експорт. Торговельний баланс – це сумарний експорт за відрахуванням сумарного імпорту. Якщо країна вивозить більше, ніж ввозить, вона має позитивне торгове сальдо, а коли імпорт перевищує експорт, країна має дефіцит торговельного балансу. Коли країна більше імпортує, ніж експортує, то їй доводиться оплачувати імпорт або за допомогою іноземних позик, або за рахунок змен­шення частини кредитів, які вона видала раніше іноземцям. Важливе значення має обмінний курс валюти – ціна власної валюти у валюті інших країн або ціна іноземної валюти у національній валюті. Коли національна валюта дорожчає, ціни на імпортні товари знижуються, а на експортні – підвищуються, в результаті чого країна стає менш конкурентоспроможною на світових ринках. Експорт товарів зменшується, відповідно і чистий експорт зменшується. Це негативно впливає на внутрішній стан економіки: обсяг виробництва скорочується, зростає безробіття.

Реальні і номінальні змінні. Аналіз динаміки макроекономічних змінних вимагає співставлення ключових економічних показників у часі. Проблема співставлення показників у часі виникає через те, що вони зазнають впливу коливань ціни.

На цю проблему звернули увагу економісти ХІХ ст., зокрема Д. Юм, які визначили, що всі економічні процеси необхідно вивчати за двома групами показників – номінальними та реальними. Цю позицію вчених назвали класична дихотомія.

Номінальні змінні – це величини, що вимірюються в грошових одиницях. Реальні змінні – величини, що вимірюються у фізичних одиницях. Реальними вели­чинами вважаються також відносні ціни, тому що вони відображають пропорції між реальними кількостями різних продуктів. Для переходу від номінальних до реальних змінних застосовуються відносні статистичні показники, які називають індексами цін.

Класична дихотомія корисна для аналізу економіки, тому що деякі чинники впливають на номінальні величини, а інші – на реальні змінні. Незалежність реальних величин від змін в грошово-кредитній системі називають принципом нейтральності грошей. Але цей принцип проявляється у довгостроковому періоді. У короткостроковому періоді зміна кількості грошей може привести до значних змін в економіці.

Потоки і запаси. У макроекономіці багато понять пов’язані між собою, як потоки і запаси (капітал та інвестиції, заощадження та багатство, дефіцит бюджету та державний борг та ін.).

Потік – це динамічна величина, яка вимірюється в одиницях за певний період часу, наприклад, гривень за місяць, тонн за тиждень, кубометрів за рік. Запас – статична величина, яка фіксується на деякий конкретний момент часу, наприклад, на 31 грудня 2005 р.

Показники багатоперіодної економіки. Багато рішень приймаються макроекономічними суб’єктами з врахуванням фактору часу. Показники, на основі яких приймаються такі рішення, називають показниками багатоперіодної економіки.

Важливу роль в макроекономічних дослідженнях відіграє поняття очікування. Як правило, макроекономічні суб’єкти змушені приймати рішення на майбутній період в умовах невизначеності рівня цін, доходів і т.п., тому повинні оцінити результати своїх зусиль в майбутньому. Вони складають прогнози відносно своїх майбутніх доходів, орієнтуючись або на власний досвід минулого (статичні очікування), або враховуючи допущені в минулому помилки прогнозу (адаптивні очікування), або, використовуючи значний масив інформації, намагаються передбачити май­бутню модель державного регулювання, щоб використати її з найбільшою вигодою для власних рішень (раціональні очікування).